Підвищення податків: підводні камені законопроєкту

17 вересня 2024 року Верховна Рада в першому читанні підтримала законопроєкт №11416-д про підвищення податку на прибутки банків до 50% на 2024.

Розмов навколо нього точилося багато − це були тривалі й складні дискусії. Головне, що потрібно визнати зараз – існує нагальна необхідність у додатковому фінансуванні Армії. За певними оцінками – на рівні 500 млрд грн на 2024-2025 роки.

І я переконаний, що обов’язок кожного відповідального бізнесу – внести свою частку, щоб забезпечити потреби бюджету. Тут ви не почуєте від жодного банкіра сумнівів чи заперечень – усі усвідомлюють свою роль.

Нагадаю, що у І кварталі 2024 року саме банківський сектор забезпечив майже 70% податкових надходжень, до того ж банки і так працюють за підвищеною ставкою оподаткування 25%. Це наразі найвища ставка оподаткування прибутку в економіці.

Сьогодні банківські установи оперативно реагують на виклики, які стоять перед економікою країни: реалізують спеціальні програми кредитування розподільчої енергогенерації, підтримують мережу відділень "Power banking", борються з непродуктивним відтоком капіталу, працюють над зростанням обсягів кредитування, фінансування держбюджету через інвестиції в ОВДП, залучення міжнародних кредитів.

Головні "донори", тінь та сегмент luxury

Про потребу в додаткових коштах було відомо вже як мінімум пів року тому, а то й більше. Також була затверджена "Національна стратегія доходів", яка не дала відповіді на поточний виклик, і її варто було б терміново удосконалювати.

Натомість у законопроєкті активно розглядається нова концепція змін податків, яка фактично робить основним "донором" надходження від підвищення військового збору, а це відрахування із заробітної плати, з доходів по депозитах, кешбеку, виграшів, додаткового блага тощо. Хоча в початковому законопроєкті розробленому Міністерством фінансів,  значну частину додаткових платежів мав забезпечити саме бізнес.

Проголосований законопроєкт також не дає відповіді на питання про зменшення обсягу "економіки в тіні", а саме цього очікував "білий" бізнес. Так само, як і відбулася відмова від ідеї додаткового оподаткування купівлі товарів сегменту luxury.

Про рівність перед законом та соціальну відповідальність

Якщо згадати ставку податку в 50% за 2023 рік, то отримуємо такий результат – у разі внесення і прийняття цієї зміни за два роки банки будуть змушені заплатити податок на прибуток в 100% розмірі від прибутку за 2023.

Якщо це б зробили одноразово в 2023 році, перед деякими банками постало б питання повної зупинки кредитування. Навіть оподаткування в 50% створює значні обмеження у спроможності формувати капітал (а з вересня вже діють нові, більш жорсткі норми до достатності капіталу), і відповідно підтримувати економіку через кредитування.

Чому запропоноване рішення про "суперподатки" для банків суперечливе:

1) Ретроспективна зміна податків порушує принципи стабільності податкового законодавства, а також рівності усіх платників перед законом, незалежно від форми власності та місця походження капіталу (пп. 4.1.2 та 4.1.9 ст. 4 Податкового Кодексу України).

Збільшення податків ретроспективно жодним чином не сприятиме привабливості та передбачуваності інвестиційного середовища, а лише підкреслить ризиковість регуляторного середовища та знизить бажання інвестувати в Україну, де правила гри можуть змінюватися "заднім числом".

2) Це не сприятиме виконанню Урядом взятих зобов’язань перед МФВ щодо приватизації державних банків. Відповідно створює перешкоди для отримання наступних траншів міжнародної підтримки від МВФ. Чи потрібно зараз створювати додаткові перешкоди у виконанні Меморандуму?

3) Якщо говорити про реальне збільшення надходжень до держбюджету, то ми маємо виключати оподаткування прибутку держбанків (це практично 70% прибутку системи), а орієнтуватися лише на збільшення надходжень від приватних банків.

Наразі банківський сектор залишається єдиною індустрією, де акціонери взагалі не отримують дивіденди. І ще додаткове вилучення прибутку через надподатки категорично зменшує інтерес до інвестування та готовність брати додаткові ризики щодо збільшення кредитування у воєнний час.

Особлива ситуація у  іноземних власників банків, адже вони також є платниками податків за кордоном, і в т.ч. з їхніх коштів Україна отримує  фінансову допомогу. Виходить, що іноземний інвестор "платить двічі": один раз закордоном, і частина коштів іде нам на допомогу, і ще екстра податок в Україні. Чи дійсно такий підхід є пошуком внутрішніх джерел фінансування бюджету?

4) Найближчим часом розпочнеться стрес-тестування банків, спливуть терміни "перехідного періоду" по розрахунку капіталів та вимог до позичальників. Це означає, що вже у близькій перспективі деякі банки потребуватимуть додаткового капіталу для забезпечення стабільної діяльності та взагалі можливості кредитування в подальшому.

Давайте також пам’ятати, що для фінансування Армії, окрім податків, Уряду необхідно залучити ще близько 350 млрд грн через продаж ОВДП (просто порівняйте з очікуваннями по надходженням від надподатків банків в 19 млрд грн за два роки). Наразі основними тримачами боргових паперів держави знову ж таки є банки, за що ми чомусь чуємо постійну критику.

Можливості банків надалі фінансувати дефіцит державного бюджету через інвестиції в ОВДП також визначається рівнем капіталу та прибутку поточного року. Отже підняття податку до 50% створює значні ризики покриття дефіциту десь на суму 200 млрд грн.

Тому сподіваюся, що ці додаткові мільярди будуть залучені саме через інвестиції з боку бізнесу, який таким чином візьме активну участь у підтримці ЗСУ. У такій ситуації, думаю, це продемонструвало б соціальну відповідальність підприємців.

Можливо, варто провести відкриту зустріч з провідними компаніями на рівні міністерства фінансів та обговорити плани інвестицій бізнесу в ОВДП. Не менш важливо, якби до придбання ОВДП долучилися урядовці та народні депутати України, адже вони як ніхто інший усвідомлюють екстрені потреби держави.