Глухий кут для російського СПГ: чому Китай не врятує втрачені прибутки Росії в ЄС

Через повномасштабну війну росії проти України ЄС зараз активно намагається зменшити свою залежність від російських постачальників скрапленого природного газу (далі - СПГ), включаючи "Новатек". 

Однак деякі зацікавлені корпорації, які продовжують вести СПГ- бізнес з Росією, поширюють інформацію про те, що нібито Китай може врятувати "Новатек" від санкцій США/ЄС, якщо західний експортний маршрут для російського СПГ буде закритий. 

Це категорично не відповідає дійсності та вводить в оману з кількох економічних і політичних причин.

Китай як надія на альтернативу Заходу

На перший погляд, Китай, безперечно, великий споживач СПГ, може здатися природним рятівником для "Новатека" в умовах західних санкцій. Однак, на відміну від історично високих європейських цін на газ у 2022 році, які пішли на користь "Новатеку", китайський ринок відомий своєю жорсткою конкуренцією і значно нижчими середніми цінами на газ/СПГ. 

На відміну від Європи, де росіяни в минулому могли діяти на ринку продавця, Китай завжди забезпечував себе великою кількістю постачальників трубопроводів і СПГ (держави Центральної Азії, Бірма, різні постачальники СПГ від США, Австралії до Катару та багато інших).

Китай імпортує СПГ з понад 20 країн, а частка Росії є незначною. Австралія є найбільшим постачальником з часткою ринку 40%, за нею йде Катар з 11%. Дивлячись на довгострокові контракти на постачання СПГ, оголошені китайськими компаніями, проаналізованими Nikkei, Росія також не буде одним з основних постачальників. 

Схоже, що Пекін більш схильний підписувати довгострокові контракти на постачання СПГ з іншими країнами, а не з Росією, щоб завоювати прихильність Вашингтона, Дохи, Канберри та Куала-Лумпура, виходячи зі збалансованих міркувань геополітики та енергетичної безпеки.

Національна енергетична адміністрація Китаю (NEA) у своїх щорічних програмних документах ставить за мету забезпечити самодостатність постачання природного газу на рівні не менше 50%. 

NEA та її посадовці неодноразово підкреслювали, що достатньо високий рівень самозабезпеченості природним газом має вирішальне значення для енергетичної безпеки Китаю, і що це давній принцип, який буде дотримуватися і надалі. 

Це означає, що в середньостроковій і довгостроковій перспективі потреба Китаю в імпортному газі (як трубопровідному, так і у вигляді СПГ) не буде великою. Згідно зі Звітом про розвиток природного газу в Китаї до 2023 року, у 2022 році споживання природного газу в країні становило 364,6 млрд кубометрів, з яких 217,8 млрд кубометрів було забезпечено коштом внутрішнього видобутку. Це означає, що рівень самозабезпеченості Китаю природним газом був близьким до 60%.

Незручна логістика

Якщо просто поглянути на карту, можна також побачити проблему з логістикою. Транспортування СПГ до Європи з російських арктичних проєктів є відносно короткою подорожжю порівняно з величезними відстанями, які необхідно подолати, щоб дістатися до Китаю. 

Ці довші відстані призводять до вищих транспортних витрат для "Новатека", що ще більше знижує маржу прибутку.

Незалежно від того, чи буде обрано Червоне море, чи арктичний маршрут, логістичні та часові витрати на доставку російського СПГ до Китаю є набагато вищими, ніж для трубопровідного газу. 

Це робить Китай за своєю суттю менш зацікавленим у російському СПГ. Минулого літа "Газпром" здійснив першу поставку СПГ до Китаю з порту під Санкт-Петербургом арктичним Північним морським шляхом, оскільки відступ льодовикового покриву зробив цей маршрут більш життєздатним, але це все одно зайняло майже місяць.

Інфраструктура СПГ в Китаї зосереджена вздовж східного узбережжя, далеко від основних центрів споживання газу в північних і центральних регіонах, що робить шлях для танкерів СПГ довшим, навіть коли вони досягають територіальних вод Китаю. 

Це зумовлює необхідність прокладання додаткових трубопроводів або дорогого прибережного транспортування, що знову ж таки збільшує ціну на СПГ від "Новатека". 

Це ще одна причина, чому Китай традиційно вважає за краще отримувати переважно російський трубопровідний газ, а не СПГ, оскільки газові родовища, які живлять російські експортні трубопроводи до Китаю, знаходяться набагато ближче, ніж місця виробництва СПГ "Новатека".

Фактично, весь минулий досвід постачання газу трубопроводами та СПГ свідчить про те, що Китай використовує Росію як свого роду змінного постачальника, за залишковим принципом, і будує відносини з російськими партнерами з позиції сили, експлуатуючи російські логістичні, політичні та економічні обмеження і вразливості. 

До того, і щодо нафти, і щодо газу Пекін завжди діяв з позиції сили стосовно російських постачальників, навіть у часи зростання китайського попиту, поєднуючи комерційну логіку з безпековими та політичними інтересами.

Вибивання знижок та диверсифікація

Це підводить нас до того, що Китай не тільки вміло використовує ринкову кон'юнктуру (ринок покупця) на свою користь, але й ретельно зважує свої політичні та безпекові потреби, що ставить "Новатек" і росіян загалом у невигідне становище на переговорах. 

На відміну від Європи, яка історично була ринком продавця, утримання переваги та комерційної доцільності в переговорах завжди пов'язане насамперед з лінією Комуністичної партії. 

Попри всю риторику про дружбу, Китай завжди вважав за краще тримати всіх російських постачальників енергоносіїв - "Газпром", "Роснефть", "Новатек" - на короткому повідку, де їм доводилося погоджуватися на набагато гірші ціни та інші умови, ніж вони могли б отримати в Європі. 

Тим часом Китай розвинув набагато міцніші газові відносини з такими відомими постачальниками СПГ, як Катар, США та Австралія, не лише тому, що це має комерційний сенс, але й тому, що китайський уряд прагне диверсифікувати джерела постачання і маршрути доставки, а також вбачає вигоду у взаємовигідних проєктах у цій стратегічній галузі. 

Ці неросійські гравці мають добре розвинену інфраструктуру, передові технології та довгострокові контракти з китайськими покупцями, що робить вкрай складним для "Новатека" завоювати значні та довгострокові позиції. 

І що важливо для Пекіна, чого немає у цих гравців, так це масованих західних санкцій, технологічного відставання і суворих арктичних умов з виробничими центрами на іншому боці Євразії.

Зрештою, великі довгострокові контракти, що мають обов'язкову силу, а не усні запевнення китайських чиновників у дружбі чи меморандуми про взаєморозуміння китайських енергетичних компаній, красномовно свідчать про реальну зацікавленість Китаю в поставках СПГ від "Новатека". 

Зацікавленість існує, але лише як залишковий постачальник, один з багатьох "запасних" варіантів. Згідно з останніми російськими даними, отриманими від китайської митниці, постачання російського СПГ до Китаю зросло минулого року до 8 млн тонн з 6,5 млн тонн у річному обчисленні. 

Навіть якщо це правда, і російська пропаганда перебільшує, це все одно невеликі обсяги для Китаю (враховуючи його потреби в імпорті близько 90 млн тонн), і це не спосіб диверсифікувати постачання з Європи. 

Таким чином, для західних стейкхолдерів контрпродуктивно та оманливо допомагати Росії представляти це як успішну здатність "Новатека" "замінити Захід на Схід".

Що стосується частих перебільшених прогнозів щодо майбутнього попиту Китаю на російський СПГ з 2030 року, то вони, здебільшого, не сприймаються серйозно незалежними та комерційно налаштованими інвесторами в енергетичні компанії або іншими учасниками газового ринку, які, як правило, не ставлять свої фінансові зобов'язання далі, ніж на 3-5 років. 

Переважна кількість довгострокових прогнозів щодо нібито великого попиту на російський газ традиційно перебільшуються окремими західними корпоративними чи інституційними аналітиками. 

На це є багато причин, але найголовнішою з них є постійне прагнення перебільшити енергетичну важливість Росії або з боку зацікавлених корпоративних і партійних інтересів на Заході, або з боку довірливих, але необізнаних аутсайдерів чи лобістів у пресі.

Враховуючи реальні обмеження китайського ринку для СПГ "Новатека" і потенціал подальших санкцій, повне західне ембарго на російський СПГ видається набагато ефективнішою стратегією як для європейської енергетичної безпеки, так і для підриву військового потенціалу Кремля. 

Повне ембарго не вимагає надто складних заходів. Галузевий аналіз, проведений Razom We Stand та Uregwald, показує, що цільові санкції проти російських СПГ-танкерів льодового класу, а також санкції проти надання транспортних послуг, страхування та будь-яких інших фінансових послуг, пов'язаних з експортом російського СПГ, самі по собі можуть задушити весь експорт СПГ "Новатека". Останні два роки скорочення імпорту російського газу в Європу вже показали, що ЄС може легко вижити без СПГ "Новатека" і не відчує значних перебоїв в енергопостачанні.

Тим часом мільярди євро та доларів продовжують надходити до Кремля через "Новатек", оскільки він все ще відправляє СПГ до Європи та Китаю. Ця тверда валюта є рятівним кругом для російської військової машини та гібридної війни, яка зараз ведеться не лише проти України, але й опосередковано проти Європи. ЄС буквально субсидує Кремль через "Новатек СПГ" для підриву власної безпеки та демократичних інститутів. 

Повне ембарго не дасть "Новатеку" в Китаї, але в Європі воно позитивно прискорить зусилля ЄС з диверсифікації, спрямовані на повну відмову від російського газу. Воно стимулюватиме інвестиції у проекти з відновлюваної енергетики та енергоефективності, а також значно зменшить надходження до Кремля, що ускладнить для Росії підтримку її військових злочинів проти України та ЄС. 

Повне західне ембарго на СПГ надсилає чіткий сигнал путіну: Європа не буде стороною російської агресії, і вона готова заплатити ціну за свою свободу і безпеку.