Як Росія збільшує свій вплив у світі через ядерну енергетику

"Росатом" – російський державний концерн із близько 400 підприємств у сфері цивільної та військової ядерної промисловості, включно з постачанням урану та ядерного палива, ядерними криголамами та обслуговуванням ядерного арсеналу. 

Корпорація, яка була створена на базі Федерального агентства з атомної енергії та перебуває під контролем президента росії, володіє приблизно 35% світових потужностей зі збагачення урану. 

Вона співпрацює з російським державним інвестиційним банком ВЕБ.РФ та пропонує іншим країнам вигідні умови кредитів для будівництва атомних електростанцій. Проте контракти з "Росатомом" у свою чергу створюють можливості для політичного впливу з боку росії. 

У останні роки "Росатом" розширив свій глобальний вплив і лідирує у будівництві та експлуатації ядерних проєктів за кордоном. Концерн працює над 34 енергоблоками в 11 країнах, зокрема в Китаї, Єгипті та Угорщині. У останні десятиліття росія експортувала більше реакторів, ніж будь-який інший провідний постачальник. 

Незважаючи на повномасштабне вторгнення росії в Україну у 2022 році, бізнес процвітає: "Росатом" повідомив, що зовнішні продажі перевищили 10 мільярдів доларів, що приблизно на 15% більше, ніж роком раніше. 

Загальний обсяг замовлень у "Росатома" за кордоном становить близько 140 мільярдів доларів. Зусиллями деяких країн-членів Європейського союзу, як-от залежна від компанії Угорщина, "Росатом" досі залишається поза санкціями ЄС. 

Російський уряд навмисно користується залежністю Заходу від "Росатома" задля шантажу. Прикладом є Сполучені Штати, які залежні від постачання збагаченого урану з росії та Казахстану. Тому незважаючи на режим жорстких санкцій проти Москви, продовжують платити 1 мільярд доларів на рік за паливо від "Росатома". 

У березні 2022 року російський віце-прем'єр-міністр Олександр Новак погрожував припинити постачання урану в США у відповідь на санкції Заходу. 

Наразі в Європейському Союзі функціонують 20 ядерних блоків російського проєкту типу ВВЕР. Вони розташовані в Болгарії (2), Чехії (6), Фінляндії (2), Угорщині (4) та Словаччині (6). 

Більшість уранової руди ЄС імпортує переважно з Нігеру, Казахстану, Росії та Австралії. Незважаючи на те, що частка уранової руди з росії становить лише близько 20%, країна має частковий контроль над постачанням з Казахстану. 

Ситуація у Нігері, який потрапив під владу проросійського режиму, створює невизначеність щодо надходження руди з цієї країни. 

З початку 2022 року більше країн ЄС почали розглядати співпрацю з росією в атомному секторі як загрозу. Тому вони поступово скасовують контракти на постачання російського атомного палива та шукають альтернативних постачальників. Проте цей процес відбувається надто повільно через супротивників санкцій у секторі ядерної промисловості у Європарламенті. 

Франція є одним з найбільших імпортерів продуктів ядерної промисловості Росії в Європі. Очищений уран Франція надсилає до Росії для конвертації та збагачення. Цю процедуру призупинили в 2010 році після протестів Greenpeace, але відновили в 2021 році. 

Французько-російські зв'язки в ядерному секторі, однак, більш глибокі, ніж може здатись на перший погляд. Зовнішні ядерні проєкти "Росатома" будуються частково з французькими компонентами (такими як системи управління та контролю). 

У грудні 2021 року Framatome і Rosatom підписали довгострокову угоду про співпрацю, що охоплює системи управління та виробництво палива. 

Угорщина. Вартість російського експорту ядерного палива до Угорщини в період з березня по грудень 2022 року була найбільша за попередні три роки. У серпні 2022 року Будапешт вирішив продовжити будівництво ще двох російських ядерних реакторів. Не дивно, що Угорщина відіграє важливу роль у тому, щоб ядерна енергетика не потрапляла в пакет санкцій ЄС проти Росії. 

Турецький друг

Кампанія президента Ердогана включає відкриття проєктів, які сигналізують про економічні та стратегічні досягнення Туреччини, але ці ініціативи створюють питання щодо залежності від Росії та екологічних наслідків. 

У квітні президент Росії Володимир Путін взяв дистанційну участь у церемонії з нагоди надходження першого палива на атомну електростанцію Аккую, що будується в Туреччині. Російська державна атомна енергетична компанія "Росатом" цього року планує розпочати роботу на першій у Туреччині станції. Проєкт є символом глибоких зв'язків між країнами. 

Росія фінансує проєкт вартістю 20 мільярдів доларів, будує споруду та надсилає тисячі російських інженерів та інших робітників для її експлуатації. За допомогою турецьких дочірніх компаній "Росатом" збирається брати на себе широкий контроль над цим об'єктом на десятиліття. 

Акціонерне товариство Akkuyu Nuclear — російська компанія, яка керує проєктом. В лютому 2023 року, коли в Туреччині стались землетруси, компанія повідомила, попри те, що об'єкт знаходиться в зоні сейсмічної активності, його розробляють для "безпечного вимкнення" навіть у випадку сильного землетрусу магнітудою дев'ять балів. 

Відкриття атомної електростанції Аккую є частиною кампанії президента Ердогана для відповіді на критику опозиції стосовно економічної ситуації в Туреччині. 

Туреччина обрала російську пропозицію попри альтернативні через значний фінансовий ризик, що взяла на себе Росія. Цей проєкт збільшує залежність Туреччини від Росії в атомній енергетиці, при цьому "Росатом" забезпечуватиме повний цикл послуг в роботі АЕС. 

Універсальний ядерний супермаркет для світу 

Західні санкції, вперше запроваджені проти Росії в 2014 році через анексію Криму в Україні, змусили Росію шукати альтернативні джерела доходів, а також нових друзів. Тому з середини 2000-х "Росатом" агресивно домагається африканських країн, і ядерні угоди розглядаються як частина спроби Росії отримати прибуток і вплив в Африці. 

Не зважаючи на те, що ядерні технології поки що не мають сенсу для африканських країн, адже їм бракує висококваліфікованої місцевої робочої сили, а атомні станції надзвичайно дорогі і їх будують роками, "Росатом" став домінувати в ядерному експорті до країн, що розвиваються, завдяки їхньому щедрому фінансуванню та навчанню працівників. 

Енергетична дипломатія була ефективним інструментом для Росії в африканських державах, де постачання електроенергії є недостатнім або нестабільним. Завдяки зусиллям "Росатома" в Африці Росія підписала угоди про ядерну співпрацю з вісімнадцятьма країнами (третина континенту), такими як Ефіопія, Гана, Нігерія, Руанда, Судан і Замбія. 

Так колишній президент Південно-Африканської Республіки Джейкоб Зума, який знайшов притулок в Росії під час апартеїду, проштовхнув недосяжну ядерну угоду на 76 мільярдів доларів з "Росатомом". Угоду зрештою зірвали надійні системи стримувань і противаг у ПАР та активна громадськість, що не мовчала. Проте відмова Південно-Африканської Республіки була винятком. 

У Єгипті "Росатом" уже розпочав роботу над атомною електростанцією Ель-Дабаа вартістю 29 мільярдів доларів. Для цього Росія надала Єгипту кредит у розмірі 25 мільярдів доларів для покриття 85% вартості. Очікується, що станція буде повністю запущена в експлуатацію до 2030 року. 

Парламент Руанди влітку схвалив план "Росатому" щодо будівництва центру ядерних досліджень і реактора в столиці країни Кігалі. Центр ядерної науки і технологій включатиме лабораторії ядерних досліджень, а також малий дослідницький реактор потужністю до 10 МВт. Ефіопія, Нігерія та Замбія підписали подібні угоди з "Росатомом", тоді як такі країни, як Гана, Уганда, Судан і ДРК, мають менш широкі угоди про співпрацю. 

"Росатом" також фінансує різні можливості освітнього та культурного обміну в галузі науки, технологій, інженерії та математики для підтримки зусиль Кремля щодо "м’якої сили" в Африці. Станом на січень 2020 року там навчалися близько 300 студентів із понад 15 країн Африки за ядерними спеціальностями. 

Проєкти та участь "Росатома" є різними за амбіціями та вартістю, від атомної електростанції Тарапур в Індії 700 мільйонів доларів США та іранської АЕС Бушер-1 вартістю 850 мільйонів доларів США. 

Найбільша частка побудованої Росією (і потенційно контрольованої) атомних електростанцій буде у Вірменії. Там нещодавно відремонтована АЕС у Мецаморі на суму 2 мільярди доларів США, що вже може генерувати до 27% усього постачання електроенергії в країні, а якщо інші реактори будуть побудовані "Росатомом", разом вони зможуть забезпечити до 111% прогнозованого попиту на енергосектор країни. 

Це може означати, що Вірменія очікує виробляти більше електроенергії, ніж оцінює Міжнародне енергетичне агентство або планує експортувати надлишок. 

Минулого року Киргизстан оголосив про розгляд можливості будівництва своєї першої атомної електростанції з допомогою Росії, щоб подолати нестачу енергії. Міністерство енергетики країни підписало документ про співпрацю з російською компанією "Росатом" для підготовки техніко-економічного обґрунтування будівництва атомної електростанції малої потужності. 

Киргизстан має глибокі економічні та політичні зв'язки з Росією, яка прагне посилити свій вплив в Центральній Азії. Зрештою такі держави є прибутковими ринками для розвитку низьковуглецевої електроенергетики. 

Нарешті, остання пара російських ядерних держав-клієнтів, Китай та Індія, вже мають власну атомну промисловість, мають найнижчий рівень уразливості до збоїв у постачанні та, у випадку Китаю, мають власні амбіції щодо міжнародної експансії. 

Участь "Росатома" там має більш символічний політичний характер. Те ж саме можна сказати про решту, де плани розвитку ядерної енергетики все ще є лише попередніми або співпраця обмежена дослідницькими установами. 

Китай та Індія класифікуються як учасники співпраці на високому рівні разом з іншими геополітично важливими партнерами, такими як Вірменія, Білорусь і Туреччина. З іншого боку, це підкреслює той факт, що вразливість країн-партнерів має не лише технічний характер, а й є результатом особистих і неформальних зв’язків, які можуть бути використані для російського лобіювання чи шпигунства. 

Російська глобальна атомна "енергетична зброя"

Велике питання на майбутнє полягає в тому, чи відмовляться окремі країни від російської атомної енергетики. Зараз багато країн, що розвиваються, позитивно сприймають Росію та схиляються до її погляду на вторгнення в Україні. 

Росія, через свою корпорацію "Росатом", використовує свій контроль над атомною галуззю як інструмент для реалізації своїх політичних та військових цілей. Це створює залежність країн від Росії та може використовуватися для енергетичного шантажу та геополітичного тиску. 

Сучасний світ стоїть перед низкою глобальних викликів, включаючи кліматичну зміну, геополітичні конфлікти та необхідність забезпечення стабільного та надійного енергетичного майбутнього. 

У цьому контексті важливо розглядати відмову від співпраці з "Росатомом" та перехід до використання відновлювальних джерел енергії як ключового шляху до забезпечення стабільності та безпеки енергопостачання у всьому світі. 

У підсумку відмова від співпраці з "Росатомом" та перехід до використання відновлювальних джерел енергії, є важливим кроком у напрямку створення стабільного та надійного майбутнього для всього світу. 

Це сприятиме зменшенню ризиків, пов'язаних з атомною енергетикою та геополітичним впливом Росії, а також сприяє боротьбі з кліматичною зміною та розвитку нових можливостей. 

Вибір відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) замість залежності від компаній, таких як "Росатом", що спеціалізуються на атомній енергетиці, обумовлений кількома ключовими перевагами. Перш за все, ВДЕ забезпечують децентралізацію енергетичного виробництва, що критично важливо для забезпечення енергетичної безпеки та незалежності, особливо в умовах, коли геополітична ситуація може швидко змінюватись. 

В той час як атомна енергетика вимагає великих інвестицій, довгого часу на розробку та будівництво, а також має високі ризики, пов'язані з ядерною безпекою та відходами, ВДЕ пропонують швидке розгортання, гнучкість та відносно низькі операційні ризики. 

Крім того, співпраця з великими атомними корпораціями, як-от "Росатом" залишає країни у вразливому становищі перед обличчям геополітичних викликів та залежності від іноземних постачальників, технологій та палива. 

Натомість, ВДЕ дозволяють країнам розвивати власні внутрішні ресурси, такі як сонячна, вітрова, гідроенергія та біомаса, сприяючи створенню локальних робочих місць, зниженню вартості енергії та підвищенню економічної стійкості. 

Наостанок, акцент на ВДЕ відповідає глобальним зусиллям у боротьбі з кліматичними змінами, оскільки вони забезпечують чисте, вуглецево-нейтральне виробництво енергії. Це відкриває додаткові можливості для України та інших країн не лише в плані внутрішнього розвитку, але й у участі в міжнародних екологічних ініціативах та програмах, спрямованих на зниження глобального вуглецевого сліду. 

Таким чином, вибір на користь ВДЕ замість традиційних атомних проєктів, як "Росатом", є не лише політично та економічно обґрунтованим, але й сприяє підвищенню національної безпеки та стійкості у довгостроковій перспективі.