Фонд держмайна і оцінка майна - що не так?

Нещодавно профільний комітет ВРУ схвалив кандидатуру на посаду голови Фонду держмайна. 

В цього органу є багато важливих і навіть одіозних завдань. Про приватизацію чи управління держпідприємствами просто неможливо забути. І звісно саме це, скоріше за все, стане пріоритетом №1 нового очільника Фонду. 

Я напишу про менш очевидний процес, за який теж частково відповідає ФДМ, і який ми не помічаємо, поки не стикнемось. Сподіваюсь, висвітлення цієї теми спонукає до покращень, для яких, на відміну від глобальних тем, потрібні зовсім невеликі кроки.

Оцінку майна в Україні можуть проводити лише сертифіковані оцінювачі. Це люди, які склали іспит і отримали кваліфікаційне свідоцтво. Система дещо схожа з адвокатурою, з тією різницею, що надає статус оцінювача та позбавляє його єдина Екзаменаційна комісія. 

Вона ж позбавляє цього статусу за порушення: складання звіту про оцінку майна, який не відповідає, неповною мірою відповідає законодавству, складений з грубими порушеннями, який не є "звітом з оцінки майна", але визначає вартість майна.

Фонд держмайна визначає склад згаданої Екзаменаційної комісії і діє як секретаріат цієї комісії. А ще це орган, який рецензує звіти з оцінки майна, якщо їх замовниками були органи державної влади. 

Тобто один державний орган має і регуляторну і наглядову і виконавчу функцію. Зазвичай державна політика спрямована на те, щоб уникати таких ситуацій. Приклад - розділення функцій при створенні Нацполіції, як окремого від МВС органу. 

До чого призводить поєднання функцій? — До конфлікту інтересів.

Наприклад, у кримінальному провадженні правоохоронний орган замовив проведення оцінки майна. Далі правоохоронці звертаються до Фонду держмайна за рецензуванням звіту, адже це обов’язкова процедура, якщо звіт буде використовувати державний орган. 

Співробітник Фонду держмайна рецензує звіт, і дає йому позитивну оцінку. Пізніше сторона захисту (або байдуже хто, ми можемо не прив’язуватись до кримінальних справ, а уявити будь-яку ситуацію, пов'язану з розпорядженням державним майном - там буде відбуватись рецензування звіту з оцінки майна) оспорює цей звіт. 

Звертається до іншого оцінювача, який дає негативну оцінку. Або стверджує, що звіт складений з грубими порушеннями і не може використовуватись. 

Це є підставою для скасування кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. Тому зацікавлена сторона іде скаржитись до Екзаменаційної комісії на оцінювача. 

І тут зацікавлена сторона потрапляє в ситуацію коли: 

1. Секретаріат комісії (той орган, який визначає, чи скарга відповідає вимогам і її потрібно розглянути, чи її потрібно повернути заявнику) - це той підрозділ ФДМУ де працює рецензент, який дав першу позитивну оцінку на звіт. 
2. Голова комісії - керівник цього підрозділу, а частина співробітників - члени комісії.

Тобто по суті людина, яка помилково або умисно дала хибну позитивну рецензію, або її найближчі колеги (навіть не з сусіднього департаменту) будуть вирішувати чи визнати цей факт.

Варто мати на увазі, що складання рецензії на звіт про оцінку майна, в якій міститься загальний позитивний висновок щодо відповідності звіту про оцінку майна законодавству, якщо потім Екзаменаційною комісією той же звіт визнано таким, що складений з грубими порушеннями - само по собі є підставою для відповідальності автора позитивної рецензії. 

Ускладнює проблему те, що стандарт оформлення документів для подачі подібної скарги набагато вищий, ніж для подачі, наприклад, скарги до суду. Оскільки судова практика схиляється до того, що варто уникати надмірного формалізму, задля забезпечення права на доступ до суду. 

Тому, скоріше за все, вам не повернуть судовий позов, тому що звіт про оцінку майна як додаток пришитий до інших додатків, або тому що не всі сторінки додатків скопійовані якісно (звісно це потім вплине на рішення), чи допущені дрібні порушення в порядку засвідчення копій документів. 

В крайньому випадку - залишать без руху і попросять доповнити. А скаргу в Екзаменаційну комісію - повернуть і формально будуть праві. В умовах конфлікту інтересів - це чудовий грунт для зловживань. 

Поки що наслідки направлення скарги з власного досвіду такі: 

1. Скарга подана електронною поштою з додатками, завіреними електронним підписом. Не розглянули, по телефону стверджували, що додатки не відкриваються.
2. Скарга подана в паперовому вигляді з додатками на диску (пдф, підписаний ЕЦП) - отримала письмову відповідь, що додатки завірені неналежним чином, тому що їх треба прошивати, нумерувати і штампувати.
3. Скарга подана в паперовому вигляді з паперовими додатками (з штампами "згідно з оригіналом", відмітками "копія", підшиті як в старі добрі часи ниткою з голкою, з пронумерованими сторінками) - відповідь "додатки завірені неналежним чином" і процитовано нацстандарт. Також не можна зшивати разом звіт, на який подана скарга, і рецензію на нього - це має бути окремо.
4. Заходжу на новий круг і пакую додатки заново. 

Цей клубок розплутується відносно просто, на відміну від інших глобальних проблем, які стоять перед Фондом: 

• поділ в організаційній структурі Фонду тих, хто рецензує звіти, і тих, хто відповідає за діяльність Екзаменаційної комісії.
• спрощення вимог до поданих скарг задля забезпечення доступу до органу оскарження. 

Сподіваюсь моя коротка стаття, заснована на практичному досвіді подачі скарги до Екзаменаційної комісії, знайде свого адресата.