Всім по 90. Як зрівнялівка може знищити високотехнологічний експорт

Днями одразу кілька бізнес-асоціацій повідомили про наміри Уряду і Національного Банку запровадити контрольні заходи щодо експорту агросировини через зерновий коридор. 

Причина – серед зернотрейдерів виявились такі, хто вирішив спрацювати "в чорну". І замість сплати податків, за які ми фінансуємо оборону, профінансувати себе.

Бажання їх покарати більш ніж справедливе. Українські сили оборони надзусиллями тримають зерновий коридор явно не для того, щоб "чорний" бізнес збагатився. І вжити до таких компаній варто найсуворіших заходів. Вправи з паяльником залишимо спеціальним органам, і зосередимося на регулюванні експорту.

Так, серед економічних заходів впливу запропонували брати на облік експортерів агросировини в Державному аграрному реєстрі. При чому включать лише тих, хто був зареєстрований як платник податків не пізніше 23 лютого 2022 року. 

Така компанія не повинна мати боргів з повернення валютної виручки. В іншому випадку доведеться отримувати ліцензію на експорт. Ще одним нововведенням буде повернення ПДВ експортерам лише після повернення валютної виручки. Такі дані наводить Українська зернова асоціація.

Але окрім цього виникла ще й ідея скоротити строки повернення валютної виручки з нинішніх 180 днів до 90. Причому зробити це не для тих, хто користується зерновим коридором, і навіть не для тих, хто вивозить агросировину. А для всіх без винятку експортерів. 

І ось ця ідея є відверто шкідливою, адже вона ніяк не вирішить проблему "чорних" зерновиків – вони і так в кеші і виручку не повертають. А навпаки – зупинить легальний експорт товарів, які фізично неможливо доставити і продати у вказані терміни.

Термін доставки металопродукції від українського кордону з ЄС в порт і потім в США займає понад 3 місяці. Далі ще час на доставку до складу дистриб’ютора. І потім ще час, поки продукція продасться покупцеві. Зробити це за 90 днів було неможливо навіть до вторгнення, коли були відкриті українські порти.

В порти країн Близького Сходу логістика від кордону з ЄС трохи швидша – приблизно 2 місяці. Але далі так само – доставити до клієнта, отримати постоплату. Часи, коли за українські товари іноземні покупці були готові платити предоплату, залишились позаду 24 лютого. І повернуться мабуть вже після Перемоги.

І навіть в ЄС, який ближче, ніж Канада чи Саудівська Аравія, товари з високою доданою вартістю продати за 90 днів вийде далеко не завжди. Показовий приклад з агротехнікою, виробництво якої за відсутності достатнього попиту і заморожування програм підтримки, виживає за рахунок експорту. 

Така техніка продається через дилерські мережі – такі самі майданчики з технікою, які ми бачимо вздовж доріг в Україні. Цикл продажу – понад пів року.

В коментарі під постом голови економічного комітету з цього приводу один "експерт", який ще й виявився депутатом – старожилом і колишнім міністром, вирішив поглузувати, чого експорт в США займає 3 місяці. "Це кругосвітка?", питає він. 

Такий приклад кричущої некомпетентності, помноженої на готовність публічно висловлюватись, і породжує обговорення різних абсурдних ідей на кшталт "давайте вдаримо по білому експорту, щоб припинити чорний".

"Всім по 90" —  це та ситуація, коли гіршого за так звані рівні правила вигадати не можна. Це як у відомому мемі, коли акваріумній рибці, пінгвіну, мавпі і жирафу кажуть, що організатори змагань з лазіння по деревах створили для них рівні умови.

Для держави є різниця між експортом сировини і експортом продукції переробки, а тим більше машинобудування. Якщо ще в 2007 році ми мали частку товарів переробної промисловості в експорті біля 75%, то в 2021 році цей показник знизився до 36%.

Аналогічно з часткою переробної промисловості у ВВП. Ми маємо в 2022 році лише 8%, при нормі за визначенням OECD – 20%. Сировинна, імпортозалежна і низькотехнологічна країна – це вирок. Така країна не переможе у війні і не створить добробуту для своїх громадян.

Тому в питаннях строків повернення валютної виручки, як і в інших політиках щодо розвитку експорту і виробництва, значно більш продуктивною ідеєю була б диференціація. На сировину – зменшити терміни повернення валютної виручки. На товари переробної промисловості – збільшити.

Сировину продати швидше, саме з її експортом є маніпуляції, які стали причиною для дискусії. Продукцію переробки і особливо складну технологічну продукцію продати важче і довше. І саме нарощення її експорту є стратегічним пріоритетом держави. 

І навести порядок з митницею і БЕБ теж не завадило б. Це теж було б значно ефективніше у боротьбі з "чорним" експортом зерна.

І хоча начебто від ідеї "всім по 90" вже відмовились, говорити про це варто, щоб наступного разу не повторювати помилок.