Лайфхак для фрілансерів. Хто такі цифрові кочівники і як держави створюють для них спецумови

Digital nomad visa (віза для цифрових кочівників) — специфічний міграційний інструмент, який актуальний для дистанційних працівників/незалежних контракторів. 

Феномен цифрових кочівників з’явився ще у другій половині 20-го століття, однак, найбільшого поширення почав отримувати із стрімким зростанням комп’ютерних технологій. 

Правові системи окремих держав почали відповідати на виклики технологічного розвитку та запроваджують специфічні правові інститути для цифрових кочівників. 

Якщо спочатку питання цифрових кочівників майже повністю перебувало у площині міграційного законодавства, то наразі все частіше для цифрових кочівників починають діяти спеціальні податково-правові режими. 

Градація режимів починається від таких, що встановлюють спеціальні правила оподаткування (наприклад, Іспанія), до таких, що повністю звільняють від оподаткування доходи цифрових кочівників (наприклад, Хорватія). Але це не означає, що цифровим кочівникам взагалі не потрібно сплачувати податки. 

Спеціальні правила вирішують питання оподаткування доходів у країні його тривалого фактичного перебування, проте, ніяк не звільняють від оподаткування у країні його податкової резидентності. Але з усім розберемося послідовно.

Хто такі цифрові кочівники?

Цифровими кочівниками є особи, які працюють та/або надають послуги/виконують роботи дистанційно із використанням технологічних рішень. 

Таким чином, маємо розповсюджену ситуацію коли працівник/контрактор знаходиться в одній державі, а надає послуги роботодавцю/замовнику, який знаходиться в іншій країні. За загальним правилом цифрові кочівники не повинні контрактуватися з резидентами країн їх тимчасового перебування (в країні яка видала їм відповідну візу). 

Втім, з цього правила є окремі винятки. Так, в Іспанії особам, які отримали візу цифрового кочівника дозволено отримувати до 20% доходу з джерелом походження з Іспанії. 

Для чого тоді державам "заманювати" цифрових кочівників? По-перше, такі особи мають високий рівень доходу. Країни, в яких діє інститут віз цифрових кочівників спеціально встановлюють вимоги до мінімального рівня доходів цифрових кочівників (як правило це більше середнього розміру заробітної плати у відповідній країні). 

Таким чином кошти, які цифрові кочівники отримають за дистанційну роботу з-за кордону вони витрачають у країні свого фактичного перебування. По-друге, цифрові кочівники — це перспективні для подальшої інтеграції висококваліфіковані фахівці.

По-третє, цифрові кочівники — це часто про формування локальних ком'юніті та ІТ-хабів. Фактично, сконцентрувавши ІТ-фрілансерів у межах певної локації цифрова та бізнес інфраструктура сама починає стрімко розвиватися навкруги. 

По-четверте, ІТ-фрілансери — це про обмін досвідом. Так чи інакше, але принаймні частина цифрових кочівників починає інтегруватися у місцеві "ІТ-тусовки". 

По-п’яте, якщо відповідній країні вдасться "втримати" цифрового кочівника, то виходить що вона оминула тривалий період навчання та підготовки ІТ-спеціаліста і отримала вже сформованого висококваліфікованого фахівця для місцевих компаній. 

І таких прямих бенефітів для країн, які надають візи цифровим кочівникам ще можна перераховувати багато.

В яких країнах є візи для цифрових кочівників?

Умовно такі країни можна підрозділяти на ті, що мають а) "класичні" візи цифрових кочівників (наприклад, Іспанія, Португалія, Угорщина, Мальта, Естонія, Хорватія тощо); та б) країни із адаптованим під цифрових кочівників міграційним законодавством (наприклад, Болгарія, Нідерланди, Норвегія тощо). 

Втім, питання оподаткування цифрових кочівників не так часто піднімається країнами на офіційному рівні. Виходить ситуація, що спеціальний міграційний режим є, а ось податкового режиму – немає. При цьому, в окремих країнах на законодавчому рівні питання оподаткування цифрових кочівників врегульовано. 

Для чого цифровим кочівникам спеціальні правила оподаткування?

Щоб знайти відповідь потрібно розуміти специфіку цифрового кочування. Так, цифрові кочівники отримують відповідні візи та перебувають на їх підставі на території відповідної країни 1-2 роки (тут залежить від країни та запиту особи). 

Закономірно, що протягом цього строку цифровий кочівник, скоріш за все, набуде статусу податкового резидента відповідної держави (незважаючи на тимчасовий характер свого перебування). 

Це може призвести до проблеми подвійного оподаткування, адже він повинен буде сплачувати податки, як у країні свого працевлаштування/реєстрації підприємницької діяльності, так і в країні, де він тривалий час перебуває як цифровий кочівник. 

У більшості держав існує "тест на 183 дні" для цілей визначення резидентського статусу особи. Тобто, якщо перебуваєте у відповідній країні протягом цього строку та/або більше, то з великою долею ймовірності можете вважатися податковим резидентом такої країни. 

Щоб уникнути проблеми подвійного оподаткування, окремі країни пропонують цифровим кочівникам не тільки відповідні візи, але й спеціальні режими оподаткування та/або податкові пільги.

Однак, важливо мати на увазі, що за загальним правилом спеціальні податково-правові режими направлені на вирішення питання отримання цифровими кочівниками так званих активних доходів (заробітна плата, винагорода за цивільно-правовим/господарсько-правовим договором). 

Що ж стосується пасивних доходів (роялті, дивіденди, доходи від здачі в оренду нерухомого майна тощо), – вони, як правило, не підпадають під податкові пільги та підлягають оподаткування в загальному порядку. 

Розглянемо декілька країн, які передбачають спеціальні правила оподаткування для цифрових кочівників.

Хорватія

Хорватію можна називати "податковим раєм" для цифрових кочівників. Все тому, що п. 26 ч. (1) ст. 9 Закону про податок на доходи (Zakon o porezu na dohodak) прямо визначає, що не підлягає оподаткуванню дохід цифрового кочівника у вигляді заробітної плати/винагороди незалежного підрядника, що був отриманий від роботодавця/замовника, що не є резидентом Хорватії. 

Хорватія встановила режим найбільшого податково-правового сприяння для цифрових кочівників. Але якщо ви хочете користуватися цією податковою пільгою, то ви повинні не просто фактично бути цифровим кочівником, а де-юре отримати відповідний статус. 

Наприклад, український ФОП-ІТ, який отримає візу цифрового кочівника у Хорватії може проживати на підставі такої візи та цілком легально продовжувати сплачувати податки тільки в Україні (наприклад, єдиний податок за ставкою 5%). 

Будь-які інші доходи цифрового кочівника, які не пов’язані з його професійною діяльністю, підлягатимуть оподаткуванню в загальному порядку (в тому числі й у Хорватії, як доходи податкового резидента відповідної країни). 

Португалія

В Португалії цифрові кочівники мають можливість скористатися спеціальним податково-правовим режимом - Non-Habitual Residents (NHR) Regime. За правилами NHR режиму не підлягає оподаткування у Португалії дохід самозайнятих осіб із джерелом походження за межами Португалії. 

При цьому, як сам дохід, так і власне цифровий кочівник повинен відповідати нормативно-встановленим кваліфікаційним вимогам для того, а саме доходи, які:

- у відповідності до угоди про уникнення подвійного оподаткування з Португалією, підлягають оподаткуванню в іншій країні;

- доходи за законодавством Португалії не вважаються такими, що мають своїм джерелом територію Португалії;

- за підходами Типової конвенції ОЕСР дохід не підлягатиме оподаткуванню в Португалії (застосовується, якщо в Португалії немає угоди про уникнення подвійного оподаткування із конкретною державою).

При цьому важливо щоб самозайнята особа отримувала дохід від "high value-added activity", яка визначається на основі списку професій, куди зокрема відноситься і діяльність з "інформаційних та комунікаційних технологій" (ІТ-діяльність).

Цікаво, що NHR режим діє для цифрового кочівника протягом 10 років та характеризується підвищеною мірою стабільності.

Іспанія

Іспанія є відносним "новачком" на мапі digital nomad friendly countries. Так, інститут цифрових кочівників запрацював в Іспанії тільки з 01.01.2023 року. Для цифрових кочівників в Іспанії є можливість обрати спеціальний режим оподаткування – за правилами так званого Закону Бекхема (Beckham Law). 

В Іспанії цифрові кочівники можуть обрати сплату податку за фіксованою ставкою – 24% (до суми річного доходу, що не перевищує 600 000 євро). На суму перевищення доведеться сплатити податок за ставкою 47%. Для українських ФОП така ставка звучить доволі солідно. 

Але якщо особа хоче легально тривалий час проживати в Іспанії (набувши статусу податкового резидента) та не приховувати свої доходи, то особливих альтернатив немає. 

Однак, якщо брати для порівняння загальні правила оподаткування доходів фізичних осіб, то за ними підвищена ставка у розмірі 47% починає застосовуватися вже починаючи із річного доходу у розмірі 300 000 євро і вище. 

Тобто, у цифрового кочівника, який обрав відповідний пільговий режим оподаткування, є доволі таки значна "фора" у порівнянні із іншими платниками податків – у запасі аж цілих + 300 000 євро доходу для оподаткування за фіксованою та не підвищеною ставкою. 

Для кого статус цифрового кочівника може стати інструментом податкової оптимізації?

На наше переконання, візи цифрового кочівника є чудовим міграційним інститутом та інструментом податкової оптимізації (в тих випадках, коли держави пропонують спеціальні податкові режими та/або податкові пільги) власне для справжніх цифрових кочівників, які в якості "самотніх стрільців" подорожують світом та намагаються уникати ризиків подвійного оподаткування. 

Для релокації фахівців ІТ-компаній з України візи цифрових кочівників могли б використовуватися як своєрідний гібридний інструмент податкової оптимізації, але тільки в тих випадках, коли постійна організована діяльність з офісу не є принциповою ціллю ІТ-компанії. 

Тобто, якщо ІТ-компанія хоче відкрити офіс у юрисдикції куди було ролоковано ІТ-фахівців та які в подальшому отримали візу цифрового кочівника, то зібрати всіх цифрових кочівників в одному офісі буде не найбільш вдалою ідеєю. 

Контролюючі органи іноземної юрисдикції можуть розцінити це як порушення міграційного законодавства та як наявність прихованих трудових відносин. Не забуваємо, що в розумінні країн, які запровадили відповідний тип візи - цифровий кочівник є фрілансером, який може продовжувати співробітництво із своїм роботодавцем/замовником дистанційно. 

Відповідно, digital nomad visa – це радше тимчасовий "перехідний" інструмент, а не постійне рішення при релокації частини команди в іншу юрисдикцію.