Перейти через "зерновий коридор" до "переробного проспекту"

Продовження морського експорту українського зерна – знову провідна тема новин.

У 2022 році, до підписання "зернової угоди", у нас активно говорили про необхідність розвитку переробки зернових культур у країні.

Однак після відкриття "коридору" про цю тему, здається, трохи забули.

А шкода, бо, приміром, з пшениці можна виготовляти борошно, крупу, макаронні вироби, печиво, спирт, крохмаль та висівки.

Візьмімо "найпростіше" в переробці – борошно.

За даними експертно-аналітичної групи Української асоціації бізнесу та торгівлі (UBTA), в Україні до великої війни експорт більшості продуктів переробки пшениці невпинно знижувався. У 2019-2021 роках експорт борошна скоротився на 29%, пшеничної крупи – на 18%, солоду – на 40%, висівок – на 80%.

Натомість Туреччина контролює близько 30% світового ринку борошна і є його багаторічним лідером. Справа тут не тільки в зручному географічному положенні – поряд ринки збуту в країнах Близького Сходу та Африки.

Цьому сприяли підтримка держави, яка всіляко стимулює експорт, інтенсивні інвестиції в борошномельну галузь у 1990-х роках, розвиток промисловості, яка виробляє обладнання для цієї галузі.

Коли у 2018 році уряд Туреччини через побоювання щодо зростання внутрішніх цін заборонив експорт борошна, яке намололи з турецької пшениці, це ніяк не вплинуло на багаторічне лідерство цієї країни на зовнішніх ринках, тому що бізнес експортував борошно з імпортного, зокрема українського, зерна.

Що робити Україні в цій ситуації? Переробляти. У 2019-2021 роках у нас збільшився експорт булгуру на 34%, макаронів – на 45%, спирту – на 207%. До великої війни найбільшим ринком для наших макаронів був Євросоюз.

У 2020 році Україна входила в десятку провідних країн-експортерів спирту: 90% продукту продавали в Євросоюз. У цій сфері маємо значний потенціал. Виробництво спирту – це ще й цінні корми для тварин з високим вмістом протеїнів. На тлі зростання цін на пальне актуальним є виробництво біодизелю.

Ще варіант – виробництво пшеничного крохмалю. Його можна використовувати в харчовій промисловості. Не менш перспективним може стати використання пшениці для потреб хлібопекарських та кондитерських галузей.

На тлі цін у країні, які помітно нижчі за світові, печиво з української пшениці, зроблене в Україні та продане в ЄС, – це додаткові гроші та робочі місця. Борошномельна галузь – це висівки і комбікорми, які теж мають великий попит на світових ринках. Вони необхідні тваринництву, птахівництву, молочній галузі.

У сфері переробки олійних зернових культур досягнення вже є. За обсягами виробництва соняшникової олії Україна була і залишається одним із світових лідерів. Українська олійно-жирова галузь дозволяє переробляти в країні всі обсяги соняха. Вона також продукує супутні продукти: жом та макуху.

За 2022 рік з України експортовано олійно-жирової продукції на 6,9 млрд дол або 15,6% від загального експорту товарів з України і 30% – від експорту продукції АПК. З них лише соняшникової олії – 4,3 млн тонн на 5,5 млрд дол.

За цей же час експорт соняшнику перевищив 2,7 млн тонн – у 34,2 разу більше, ніж у 2021 році. Основними імпортерами стали ЄС (70%) і Туреччина (20%). Однак вивезення соняху в таких обсягах загрожує переробці в Україні.

Далі. В обох випадках — і з пшеницею і з олійними, супутня продукція це можливості розвитку тваринництва, птахівництва, молочної та відповідних переробних галузей. 

Стан тваринництва в Україні — окрема історія. В нашому контексті просто констатуємо, що це окремий перспективний напрямок переробки зернових та олійних культур.

Євросоюз купує соняшник як дешеву сировину для своїх підприємств, а Україна не отримує додану вартість і втрачає ринок збуту олії та шроту. Пріоритетом для України має стати експорт товарів з високою доданою вартістю. Тільки переробка дозволить нам перейти до проспекту можливостей.