Перспективи виробництва біоетанолу в Україні

Останнім часом особливо актуальною стала тема виробництва паливного етанолу (біоетанолу) в Україні. Її обговорюють на фахових конференціях, нарадах та в ЗМІ.

Це не дивно, адже агресія Росії проти нашої незалежної держави спрямована, зокрема, на знищення енергетичного потенціалу країни.

Одним з ефективних варіантів вирішення цієї проблеми є нарощування обсягів виробництва біоетанолу. Його базовою сировиною є зерно.

Це дасть додатковий потужний внутрішній ринок збуту для наших аграріїв, адже багато зовнішньо-торгових зв’язків зруйнувала війна.

Водночас існує низка інших проблем, які загострюють ситуацію з пальним.

По-перше, це проблеми логістики під час експорту зерна. Як відомо, для виробництва однієї тонни біоетанолу потрібно близько трьох тонн зерна кукурудзи. Тільки уявіть, що замість 3 млн тонн зерна потрібно транспортувати лише 1 млн тонн біоетанолу. Виходить значне зниження навантаження на транспорт.

По-друге, з початком війни український ринок автомобільного пального зазнав краху. Раніше до 80% ресурсу Україна імпортувала з Білорусії та Росії. Крім того, Росія знищила великі вітчизняні НПЗ, бази зберігання пально-мастильних матеріалів, виникли проблеми в роботі приватних міні-НПЗ.

Війна перекроїла структуру ринку: тепер усе пальне закуповується в ЄС. Забезпечувати логістику доводиться переважно автотранспортом відразу на АЗС. Зміна географії та обсягів імпорту пального в Україну негативно позначилася на євросоюзівському ринку і призвела до значного зростання цін.

Використання сумішей на основі біоетанолу сприятиме економії десятків і навіть сотень тисяч тонн дефіцитного пального та знизить відплив валюти за кордон.

Біоетанольні заводи – це виробництва з високою доданою вартістю та сотнями висококваліфікованих робочих місць. Ці переробні комплекси також випускають високобілкову кормову добавку DDGS та зріджений вуглекислий газ СО2.

Кожен такий завод має гарні перспективи реалізації продукції на внутрішньому ринку та в країнах Євросоюзу. Переваги власного виробництва біоетанолу очевидні. На жаль, під час обговорення цієї теми часто зустрічається суперечлива, інколи недостовірна інформація. Спробуємо розібратися в деяких нюансах.

В інформаційних матеріалах біоетанол згадується як продукт першого, другого і третього поколінь. Основна відмінність полягає в сировині.

Біопаливо першого покоління виготовляють з продовольчих культур (пшениця, кукурудза, бурякова меляса, цукрова тростина), вирощених на орних землях. Вуглеводомістка сировина (цукор або крохмаль), що міститься в рослинних агрокультурах, перетворюється на етанол за допомогою дріжджового бродіння.

Біопаливо другого покоління виготовляють з лігноцелюлозної сировини – деревної біомаси або аграрних відходів (солома, макуха, багаторічні трави).

Біопаливо третього покоління отримують з водоростей. Виробництво вимагає великої кількості енергії та добрив. Таке пальне розкладається швидше, ніж інші види біопалива, має підвищену в'язкість за низьких температур.

В останні роки з економічних міркувань більшість досліджень з виробництва біопалива третього покоління припинені. Власне, можна стверджувати, що ця тема себе вичерпала. Відповідно, відбулися зміни в класифікації видів біопалива.

Тепер у Євросоюзі біоетанол з лігноцелюлозної сировини класифікується як передове біопаливо (Advanced Biofuels). Згідно з останньою редакцією директиви ЄС 2018/2001, для біопалива, виробленого з продовольчих культур, встановлена норма застосування для транспорту на максимальному рівні 7%.

Водночас до 2030 року будуть посилені вимоги до умов отримання сировини для виробництва з урахуванням прямих та непрямих ризиків землекористування.

Для нових членів Євросоюзу може бути застосована максимальна норма 2%. Україна має право добиватися встановлення для себе норми 7%, але це питання переговорного процесу при вступі України до ЄС.

В Україні наразі нема закону, який зобов'язує використовувати паливні суміші на основі біоетанолу, як і закону, який забороняє їх використання.

Загострення ринкової ситуації в умовах війни відкриває можливості для реалізації паливних сумішей Е5 та Е10, які містять до 5% та 10% етанолу відповідно.

Більшість автомобілів, мотоциклів та скутерів, випущених після 2000 року, сумісні з E10. За інформацією AUTO-Consulting, на початку 2021 року середній вік легкових автомобілів в Україні становив 22,7 року. Тобто більшість легкових автомобілів, що експлуатуються в нашій країні, сумісні для роботи із сумішами Е5 та Е10.

Проте їх використання в Україні вкрай незначне. Достовірні дані щодо рівня виробництва та споживання біоетанолу для моторного пального відсутні. Виробництво біоетанолу, що декларується низкою українських підприємств, викликає серйозні сумніви щодо його якості та відповідності нормам ЄС.

Протягом багатьох років в Україні проводилася кампанія з дискредитації біоетанолу. Наприклад, широко використовується твердження про шкоду паливного біоетанолу першого покоління, виготовленого з харчових культур. Це твердження повторює застарілі та багаторазово спростовані заяви.

У вересні 2017 року було опубліковане дослідження "Оцінка застосування біоетанолу першого та другого поколінь у контексті пропозиції REDII Європейської комісії", виконане організацією Nova Institute for Ecology and Innovation" (Німеччина) на замовлення Європейської енергетичної комісії.

Дослідження засвідчило, що дискримінація біопалива першого покоління не ґрунтується на наукових доказах. Цей висновок підтвердила незалежна оцінка пропозиції REDII, надана Impact Assessment Institute (Бельгія).

У 2021 році підприємства, що входять до Європейської асоціації поновлюваних етанолів, виробили 4,4 млн тонн етанолу і 4,48 млн тонн високобілкового корму для тварин. Близько 85% етанолу призначалося для використання як пальне.

В останні роки в Україні обговорюється необхідність переходу до випуску передових видів біопалива з деревини та соломи. Це перспективний напрям, особливо для України з її розвиненим сільським господарством.

Однак у світі досі відсутні технології, які б дозволили випускати біоетанол високої якості з низькою собівартістю в промислових обсягах. За даними United States Department of Agriculture, у 2022 році в ЄС функціонував лише один завод з переробки соломи. Його побудувала швейцарська компанія Clariant у Румунії.

Потужність підприємства – 50 тис тонн передового біоетанолу. Сировина – 250 тис тонн соломи місцевого виробництва. Проєкт коштував 140 млн євро, з яких 100 млн євро – власні кошти компанії, 40 млн – отримані від різних фондів ЄС.

У ЄС дедалі активніше застосовують суміші з більш високим вмістом етанолу, E20 та E85, які виготовляють з агрокультур і які мають низку додаткових переваг. Близько 10% європейського біоетанолу виготовляють з української кукурудзи.

В умовах війни український споживач усвідомлює економічний ефект від використання біоетанолу. У першу чергу – з огляду на ціновий фактор, адже ціни на пальне зросли вдвічі, а доходи населення впали або залишилися колишніми.

Роздрібна вартість бензину А-95 на АЗС становить 52-55 грн/л, а паливні суміші коштують на 20% менше, тому вибір споживачів очевидний. Попит на пальне з вмістом біоетанолу зростатиме і цей фактор не можна не враховувати під час планування стратегії розвитку ринку автомобільного пального в Україні.

Використання Е5 дозволить країні заощадити не менше 100 тис тонн високооктанового бензину на рік. Це може бути гарною підмогою для зниження цін на ринку пального. Безумовно, ефект може бути досягнутий лише при використанні в паливних сумішах біоетанолу власного виробництва.

Виробництво біоетанолу повинно стати не лише бізнес-проєктом, а й частиною державної стратегії України. Для мене це аксіома. Саме цей продукт може і повинен стати однією із складових енергонезалежності нашої держави.

Це також дасть потужний поштовх для розвитку агросектору. У комплексі ми отримаємо значне зростання економіки та займемо свій сегмент на ринку ЄС. Цю справу не потрібно відкладати на час після Перемоги. Експертна команда Української асоціації промислових біотехнологій має готові кейси.