Розвиток транспортної інфраструктури України вимагає нових підходів

Коли ми говоримо про умови економічного зростання України, то, передусім, звертаємо увагу на реформу податкової системи й судочинства. І це правильно. Та не менш важливою умовою інвестиційної привабливості держави є розвиток її транспортної інфраструктури. Останніми роками Україна демонструє успіх в цьому напрямку. Однак він буде ще помітнішим після ухвалення низки законодавчих змін, що стосуються транспортних галузей.

Про транспортний потенціал України

Одного погляду на мапу світу достатньо, щоб усвідомити, наскільки зручним є географічне розташування України з огляду на торгівельні потоки між Заходом і Сходом.

По-суті, ми стоїмо на перехресті шляхів зі Східної Європи й Азії в Центральну і Західну Європу, а також зі Скандинавії і Балтійського регіону у Східне Середземномор'я і Чорноморський регіон.

Крізь Україну проходять сухопутні й повітряні шляхи між Східною та Центральною Європою, по нашій території проходить трансконтинентальний газогін, ми маємо морські шляхи в акваторіях Чорного і Азовського морів.

Транзитний потенціал України невичерпний.

Однак через недостатній рівень державних та приватних інвестицій транспортна інфраструктура й досі перебуває на рівні задоволення базових потреб економіки.

Такі речі, як показники якості та сервісу, ефективності перевезень, енергоефективності, рівень безпеки, вплив на довкілля, не відповідають сучасним вимогам.

Про це свідчить і нещодавнє дослідження загального стану розвитку транспортної інфраструктури в Україні "Інфраструктурний індекс" Європейської Бізнес Асоціації.

За підсумками 2021 року інтегральний показник індексу дорівнював 2,76 балів із 5-ти можливих (2,58 балів у 2020 році).

У травні 2018 року Кабмін схвалив Національну транспортну стратегію України до 2030 року "Drive Ukraine 2030", розроблену Міністерством інфраструктури України спільно з провідними європейськими експертами в галузі транспорту.

Стратегія передбачала створення нових автобанів та скорочення часу перетину країни в усіх напрямах, збільшення кількості працюючих аеропортів та потоку авіапасажирів, масштабне оновлення тягового та вагонного парку залізниці поряд зі значним збільшенням середньої швидкості, низькі тарифи та спрощення оформлення вантажу у морських портах й багато іншого.

На заваді цим планам стала пандемія COVID-19, яка дуже болюче вдарила по транспортній галузі не лише в Україні, а й в усьому світі.

У квітні 2021 року уряд затвердив "План заходів із реалізації Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року".

Документ містить низку кроків щодо втілення Україною її євроінтеграційних зобов’язань у галузі транспорту.

Йдеться про впровадження Європейського "зеленого курсу", оновлення громадського транспорту, покращення послуг із перевезення пасажирів тощо.

Фінансувати інфраструктурні проєкти мають як самі підприємства, так і держава з вітчизняними й закордонними інвесторами.

Автомобільне сполучення: досягнення, провали й перспективи

У червні 2021 року Державне агентство автомобільних доріг України розмістило на Лондонській біржі євробонди на $700 млн на 7 років за ставкою 6,25%.

Зауважу, що з нашого боку це історично найнижча ставка, якщо брати попередні суверенні розміщення в доларах США.

За ці кошти має бути профінансовано роботи з оновлення та будівництва державних доріг, а також будівництво декількох мостів.

Статистика свідчить, що протягом останніх 3-х років обсяги інвестицій в проєкти дорожнього будівництва в Україні зросли майже в 5 разів - з 21,3 млрд грн у 2019 році до 106 млрд грн у 2021-му. Плани на 2022 рік – понад 140 млрд грн.

У 2022 році держава планує залучити приватні капітали в побудову першого концесійного автобану.

Гадаю, це б стало хорошим прикладом державно-приватного партнерства у цьому інфраструктурному секторі.

На жаль, корупційні лазівки дещо шкодять чесній і прозорій конкуренції серед підрядників, але стан українських доріг дійсно поліпшується – це підтверджують самі водії.

"Укрзалізниця" потребує інвестицій

Щодо розвитку залізничної інфраструктури, то тут ситуація дещо гірша.

Нагадаю, що в листопаді 2020 року "Укрзалізниця" почала впроваджувати пілотний проєкт про допуск приватних локомотивів до роботи на окремих маршрутах на залізничних шляхах загального користування.

Якби цей експеримент виявився успішним і поширився на всю галузь, вона б отримала сотні мільйонів доларів інвестицій.

На жаль, відтоді маємо лише один договір держави з приватною компанією.

Пілотний проєкт загальмував уже на страті, хоча деякі інвестори вже вклали інвестиції в парк локомотивів та залізничних бригад.

Якою буде подальша доля пілотного проєкту, поки не відомо. Сподіваюся, що його не "сховають у шухляду".

Також у 2021 році "Укрзалізниця" домовилася з французьким виробником Alstom про оновлення 130 вантажних електричних локомотивів.

Сума кількарічного контракту - близько $1 млрд, при цьому виробництво частково буде здійснюватися на українських підприємствах, що дозволить створити додатково нові робочі місця.

Зрештою, наприкінці 2021 року Президент України анонсував початок "Великого будівництва" на залізниці, яке передбачає модернізацію рухомого складу та оновлення залізничних колій тощо. Якщо ці плани почнуть реалізовуватися, можна чекати на прихід чималих інвестицій у сектор.

Морський транспорт та авіація

Ще однією виграшною опцією України можуть стати морські перевезення.

У грудні 2021 року грудні майно державного підприємства "СК "Ольвія" перейшло у концесію на 35 років приватному власнику - групі QTerminals.

Очікується, що інвестиції в підприємство складуть 3,4 млрд грн.

Така ж доля чекає на Херсонський порт – вже підписані документи приймання-передачі його майна (сума інвестицій сюди може сягнути 320 млн грн).

Шкода лише, що обидва проєкти реалізуються занадто повільно, а деякі інвестори припинили в них участь.

Залишаються невирішеними важливі питання у розвитку сектору: порядок компенсації інвестицій, рівень відрахування дивідендів, методика розрахунку ставок портових зборів, тощо.

Однак, я сподіваюся, уряд зацікавлений у підтримці державно-приватного партнерства, тому врахує свої помилки і зможе залучити приватний капітал у розвиток українських портів.

Не менш перспективним напрямком є авіаційна галузь.

Про увагу держави до неї свідчить низка регуляторних, фінансових і технологічних кроків.

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль у листопаді 2021 року на форумі "Велике будівництво: авіа та туризм" відзвітував, що в жовтні 2021 року Україна підписала з ЄС угоду "Відкрите небо", що дозволить збільшити кількість авіаційних маршрутів, покращити якість перевезень і знизити ціни на авіаквитки.

Також протягом 2021 року держава інвестувала в авіаційну інфраструктуру 3,4 млрд грн (1,4 млрд - будівництво аеропорту в Дніпрі, 700 млн - аеропорт в Одесі, понад 600 млн - аеропорт у Вінниці, 500 млн - Херсонський аеропорт).

Ухвалена також програма з розвитку вітчизняного авіабудування на 2021-2030 роки із загальним об’ємом інвестицій понад 34 млрд грн.

Однак, і тут є своя ложка дьогтю. Цілком імовірно, що угода про "Відкрите небо" завдасть удару по українському бізнесу, якому буде важко конкурувати з європейськими авіакомпаніями.

І це треба враховувати. Щодо залучення інвестицій у цей сектор, то, на думку експертів, лише на найближчі 2 роки оновлення авіаційної інфраструктури України потребуватиме понад 46 млрд грн.

Кілька рекомендацій наостанок

Підсумовуючи, скажу, що Україна таки почала рухатися до розвитку транспортної інфраструктури і залучення в неї інвесторів. Але відбувається цей процес дещо повільно. Що треба робити для його прискорення?

• Для розвитку автомобільного транспорту в Україні державі слід і далі вкладати кошти в розбудову дорожньої інфраструктури, але при цьому не забувати про контроль над фінансовою складовою. Також бізнес чекає на низку нормативних змін — прийняття закону про створення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту (НКРТ), закону про мультимодальні перевезення;
• Дбаючи про розвиток залізничних перевезень, реформи варто проводити дуже обережно. Гадаю, необхідно відійти від практики крос-субсидування пасажирських перевезень за рахунок вантажних. Важливими для залучення інвестицій є вже згаданий закон про НКРТ, новий закон про залізничний транспорт та нормативні акти щодо регламентації ринку приватної тяги;
• Морський сектор чекає зниження ставок портових зборів та відрахувань чистого прибутку Адміністрації морських портів України до держбюджету, а також створення незалежного транспортного регулятора. Методика розрахунку портових зборів та порядок компенсації інвестицій у стратегічні об’єкти портової інфраструктури – це ті нормативні акти, на прийняття яких найбільше чекають інвестори;
• Для авіації необхідно запровадити програму розвитку та модернізації регіональних аеропортів та законодавчі акти, які мають регулювати ключові аспекти, що стримують розвиток.

Переконаний, що транспортна галузь України має великий потенціал розвитку. Чи буде він реалізований, залежить від мудрості, а часом і рішучості, українських урядовців і парламентарів.