Справам про банкрутство – знову зелене світло

Хто хоча б раз у житті не мріяв про можливість не сплачувати борги в законний спосіб?

Уявімо, що мрія збулася і таку можливість закріпили на законодавчому рівні.

Виглядає як жарт, проте саме це зробила Верховна Рада у 2020 році на початку пандемії.

Тоді були такі обставини: перший в історії країни локдаун, повне нерозуміння, як і куди рухатися, що буде з бізнесом та економікою.

Влада запровадила обмеження, щоб зупинити поширення вірусу, бізнес благав про підтримку в нових та непередбачуваних умовах.

Допомога втілилася в законодавчі зміни. Однією з них стало запровадження мораторію на відкриття проваджень у справах про банкрутство боржників – юридичних осіб за вимогами, які виникли з 12 березня 2020 року.

Мораторій був введений із стандартним формулюванням: на час дії карантину та 90 днів після його скасування. Що тут не так? Аби відповісти на це питання, потрібно згадати, за яких обставин вводився той мораторій.

2020 рік ніхто не планував прожити з пандемією коронавірусу. Ця обставина була непередбачувана, не входила в плани ні людей, ні бізнесів, ні влади. Влада тоді намагалася стримувати нову загрозу, як могла. Економіка сповна відчула на собі локдаун, з яким впоралися далеко не всі бізнеси.

За тих умов введення відповідного мораторію виглядало цілком логічним. Банкрутство – це інструмент, який застосовується боржником або кредиторами боржника до підприємства, яке не може розрахуватися з боргами.

Мета процедури банкрутства – проаналізувати стан справ клієнта і затвердити план його повернення до нормального функціонування (відновлення платоспроможності, санація) або максимально ефективно реалізувати його активи для повернення боргів (визнання банкрутом і ліквідація).

Однак умови змінювалися. Замість повного локдауну і карантину прийшов адаптивний карантин (дарма, що ніхто не знає, у чому полягає різниця), а ковід, залишаючись неабиякою загрозою, перетворився на повсякденність, на додаткову обставину, яку бажано враховувати під час планування діяльності.

Трансформуючи карантин та його обмеження, змінюючи по кілька разів на місяць правила, Верховна Рада забула про мораторій. Лише 15 жовтня 2020 року проєкт закону №4220 про скасування мораторію та відновлення функціонування інституту банкрутства президент вніс як невідкладний.

Поки парламент розглядав цей законопроєкт, для юридичних осіб створилася цікава законна ситуація: можна брати в борг, але банкрутство не загрожує.

Підприємства отримали легітимний механізм ухилення від виконання боргових зобов’язань з мінімальним рівнем ризику. Здавалося, таку проблему необхідно терміново вирішувати, оскільки ця ситуація зовсім не відповідає ринковим механізмам взаємодії суб’єктів господарювання.

Нарешті 14 грудня 2021 року Верховна Рада ухвалила "невідкладний" законопроєкт, а в останній день року президент його підписав.

Весь цей час справи про банкрутство відкривалися за вимогами, які виникли до 12 березня 2020 року. Тобто кредитор розділяв свої вимоги на ті, які є підставою для відкриття провадження у справі, та на загальні вимоги. За відсутності інших перешкод цього достатньо, аби суд відкрив провадження.

На можливість заявити вимоги у відкритій процедурі відповідний мораторій не впливав, і далі процедура йшла звичним шляхом. Проте не все так добре.

З березня 2020 року по грудень 2021 року накопичилася низка вимог до боржників – юридичних осіб, які не можуть задовольнити ці вимоги. Кредитори були позбавленні останньої можливості отримати хоча б якесь відшкодування.

Новий закон вирішить питання відкриття проваджень у справах про банкрутство. Він очікуваний та необхідний. На ухвалення "невідкладного" закону знадобилося аж 14 місяців. Хотілося б висловити надію на те, що колись розуміння слова "невідкладний" у суспільства та влади буде збігатися.