Чого бракує українському бізнесу для виходу на міжнародні ринки

У Кабміні збирають пропозиції до оновленої експортної стратегії України. Цей документ має зафіксувати напрями розвитку міжнародної торгівлі України та підтримки експортоорієнтованих підприємств на наступні 5 років. 

Українському бізнесу є що експортувати: якість товарів made in Ukraine не поступається світовій. Але підприємці губляться в паперах і часто не знають, де отримати інформацію та до кого звернутися із питаннями. 

Що гальмує український експорт

Минулого року експорт в Україні скоротився на 5 мільярдів доларів: на 12% зменшився експорт металургії, на 9% – одягу, взуття та текстилю. 

Одна з причин, очевидно, Covid: через пандемію та пов’язаний з нею карантин, міжнародні зв’язки на всіх рівнях та в усіх галузях ослабли.

Але списувати всі проблеми лише на це було б неправильно: адже ситуація в експорті не була ідеальною і в доковідні часи.

Щоб розібратися, чого бракує підприємцям, нещодавно ми в Комітеті підтримки експорту та інвестицій Київської торгово-промислової палати провели опитування серед українських експортерів. 

Поставили два ключових питання: які проблеми заважають їм експортувати більше, і чим їм можна допомогти. Отримали відповіді від 124 підприємств, що експортують в ЄС, США, Африку, Азію різноманітні товари: від харчів - до металу. 

Якщо підсумувати, то можна звести результати до 5 ключових перешкод на шляху до розвитку експорту: 

1. Бюрократія

Отримання дозвільних документів для експорту та митні процедури підприємці називають надзвичайно складними — особливо ті, хто стикається із цим вперше і не має у своєму штаті окремого спеціаліста із зовнішньоекономічної діяльності. 

Це — один з головних чинників, що відлякують бізнесменів (особливо — середніх та дрібних) від спроб продавати свою продукцію за кордон.

Та маючи понад 20-річний досвід роботи в логістиці, запевняю: на сьогодні митне оформлення експорту — це найпростіша процедура. 

Митні формальності, здебільшого, тривають годину, заїзд транспортного засобу до зони митного контролю у 99% не потрібен, заходи нетарифного використання фактично відсутні, залишився лише контроль за товарами подвійного та військового призначення. 

На деяких митницях практикується оформлення експорту в автоматичному порядку, акредитація — також в електронному вигляді. 

Тому у разі митного оформлення експортних вантажів, проблема полягає, як правило, в некомпетентності менеджерів, які готують документи для відправки. Вони роблять багато помилок, а часом і взагалі не розуміють, що від них хочуть. 

Куди нагальнішою мені здається інша проблема, про яку теж говорять підприємці в опитуванні — брак інформації. 

2. Брак інформації та необізнаність 

Експортери повинні мати змогу швидко, легко і без зайвих перепон отримати відповіді на свої питання. 

Втім, в Україні досі немає відповідного "єдиного вікна". Подібний портал нещодавно запустили в рамках платформи Дія, але він поки працює у тестовому режимі, інформація там не повна.

В державі надто багато структур, пов’язаних з експортом, і це заплутує власників бізнесу. Звідси – необізнаність навіть щодо наявних інструментів, що могли б спростити роботу експортерам. 

До прикладу, щодо інструментів, котрі пришвидшують митне оформлення. На одному з вебінарів, де ми обговорювали митне оформлення для експортерів, багато підприємців були здивовані навіть самим фактом існування електронного кабінету. Вони просто не знали про цю можливість.

3. Потреба в практичній допомозі

Пошук партнерів – теж біль для українських експортерів. Організації, які могли б допомогти — є, але знають про них далеко не всі. 

До того ж, часто послуги таких організацій коштують чимало. Державні органи могли б допомагати у налагодженні контактів із потенційно цікавими компаніями – в Україні та за кордоном. 

Важливий й обмін досвідом. Щоб експортери отримували практичну допомогу напряму від тих, хто вже пройшов усі процеси. 

Правильне рішення держави — залучити до цього процесу посольства. Наприклад, минулого року для закордонних дипломатичних установ України (ЗДУ) встановили KPI (ключові показники ефективності) щодо результатів роботи на економічному напрямі. 

А для дипломатів вже розробляють спеціальну систему навчання. Якщо цей процес запуститься, має покращити ситуацію з експортом.

4. Брак фінансів

Звісно, не йдеться про пряму фінансову допомогу. Але, наприклад, держава могла б оплачувати участь в міжнародних виставках, де виробники представляють Україну. 

Це доволі накладно для бізнесу, особливо для середніх та дрібних підприємців. Натомість корисно не тільки для них, а й для іміджу та економічного розвитку держави.

Одним з інструментів для фінансової допомоги експортерам є "Експортно-кредитне агентство" (ЕКА). Це організація, яка страхує експортерів від можливих ризиків, допомагає інформацією та шукає можливості, щоб частково компенсувати відсоткову ставку за експортними кредитами. 

Наразі Міністерство економіки завершує докапіталізацію "Експортно-кредитного агентства" до 2 млрд грн та перезапускає його діяльність. Хотілося б вірити, що цей процес призведе до позитивних результатів.

5. Інші чинники

З-поміж інших, озвучених експортерами перешкод — високі ставки мита в країнах-імпортерах, несприятливе валютне регулювання, неповернення ПДВ та банальне незнання підприємцями іноземної мови, щоб провести ефективні переговори з потенційними партнерами за кордоном. 

Експорт товарів — одне з основних джерел наповнення бюджету, адже навіть за нинішніх результатів це третина ВВП України. 

Ситуація не настільки погана, як може здатися: наприклад, наразі Україна посідає четверте місце за обсягами експорту до ЄС товарів сільськогосподарського виробництва.

Втім, глобальна задача нашої держави — змінити парадигму "аграрної країни" та нарощувати виробництво та експортування високотехнологічних складних та дорогих продуктів. 

Це — одна із цілей, яку мають врахувати під час розробки оновленої Експортної стратегії.