Як позбутися тендерних "тролів"

Минулого тижня Президент підписав Закон, яким вносяться зміни до Закону про "Публічні закупівлі" (колишній законопроєкт №5309). Окремі експерти та учасники закупівель стривожилися з приводу оновлення правил їх оскарження. 

Мовляв, деякі норми звужують конкуренцію і позбавляють підприємців можливості захистити їхні права. Пропоную поговорити, чи насправді є підстави хвилюватися? 

Зусібіч знаю, як функціонує система публічних закупівель. До державної служби працювала на великих підприємствах, де, зокрема опікувалася закупівельними процесами та відповідними аудитами. 

В АМКУ спостерігаю, як функціонує система зсередини: її виклики, перспективи і напрямки роботи. Одним із важливих завдань є оптимізація колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. 

Цей орган наглядає за дотриманням прав учасників тендерів і нині змушений працювати практично цілодобово через засилля скарг. У 2020 році до колегії їх надійшло більше 12 тисяч. Довелося організувати 386 засідань, аби усі розглянути! 

Для порівняння: у Польщі – в середньому за два останні роки скарг фіксували близько 2,5 тисяч. У Грузії у 2020-му – 1044, у Латвії – 129. 

Чому в Україні кількість оскаржень така велика і продовжує зростати? Є певні підстави. Не всі вони негативні. 

Наприклад, зростання довіри до органу оскарження та збільшення кількості тендерних процедур – це добрий знак. Натомість до негативних чинників віднесемо, скажімо, зловживання несумлінних учасників торгів. 

Нові законодавчі норми, що комусь видаються "підозрілими", дадуть змогу уникнути колапсу органу оскарження і підвищать ефективність системи закупівель. Хоча б тому, що стане відчутно складніше безпідставно блокувати торги. 

Про що мова? Ключовим положенням поправок є необхідність документального обґрунтування при оскарженні тендерних умов. Тобто, подаючи скаргу, заявник має довести, що має на це підстави. 

Критики закону наполягають, що часом може бути складно знайти відповідні докази. Вважаю, ці перестороги перебільшеними. Адже документ пропонує вважати доказ формальним реквізитом скарги, що дає змогу перейти до етапу її розгляду. Відсутні жорсткі критерії того, яким він має бути. Його форма є практично довільною. 

Скажімо, заявники скаржаться, що замовник тендеру вимагає забагато підтверджень щодо виконаних раніше угод. У такому випадку достатньо буде показати АМКУ хоча б одне. Його зарахують як доказ та перейдуть до розгляду скарги. 

А далі будуть з’ясовувати, чи мав замовник привід ставити жорсткі умови. Погодьтеся, якщо ідеться про складні і вартісні для держави процеси, то дотримання певних вимог дійсно може бути гарантією ефективного витрачання коштів. 

Досвід Комітету свідчить, що сумлінні суб’єкти і до запровадження цієї умови підкріплювали скарги доказами. Це логічно, адже вони вбачають в АМКУ дієвий інструмент з відновлення справедливості. 

Робимо усе можливе для виправдання довіри. З 2015-го року — розглянули близько 35 тисяч скарг і близько половини рішень прийняли на користь бізнесу! 

Але кожна медаль має зворотний бік. Згідно з офіційною статистикою Prozorro за 2018-2021 роки, 67% скаржників, які отримали позитивні рішення Комітету щодо дискримінаційних вимог документації, не взяли участі у подальших торгах. 

Тобто через їхні дії зупинялися тендери, витрачався час і ресурси державних органів… Але вони, виглядає, мали на меті щось інше, аніж пошук справедливості. 

Так звані тендерні "тролі" — недоброчесні суб’єкти господарювання. Вони зловживають правами щодо оскаржень та використовують скарги до АМКУ як інструмент для впливу на хід торгів. Чинний закон не обмежує кількість поданих скарг. 

Але на кожну прийняту – витрачається до робочих 17 днів! На цей час закупівля зупиняється. І найстрашніше, коли таким чином блокуються життєво важливі процеси – постачання ліків, палива для шкіл чи продуктів харчування у дитсадки…

Чого домагаються такі скаржники? Це – тема для оцінки іншими органами…

Натомість вважаю, що запровадження норми про доказовість допоможе сумлінним учасникам тендерів захищати свою позицію. Для прикладу уявімо ситуацію, що в АМКУ подали скаргу на вимоги тендеру із закупівлі рідини для миття вікон. 

Скажімо, одним із параметрів замовник визначив, що її мають транспортувати виключно у 100-літрових ємностях. Це дає йому формальне право звузити конкуренцію і відмовити учаснику, у якого ємності, приміром, 50-ти літрові. 

У цьому випадку учасники тендеру мають залізні аргументи для скарги в АМКУ. І Комітет знайшов би підстави наголосити на необхідних змінах у тендерній документації. 

Доказовість – важлива умова при оскарженні "чутливих" тендерів. Приміром, коли ідеться про інсулін, то самих слів заявника щодо необґрунтованості вимог замало. Аби довести еквівалентність пропозицій, необхідне документальне підтвердження.

Для АМКУ є принциповою і норма, що закріплює організаційні зміни у відомстві. По суті виходить на старт новий інститут – уповноважені із розгляду скарг у сфері публічних закупівель. 

Ця новація, за нашими оцінками, посилить пропускну здатність органу оскарження. А державні уповноважені, які опікуються розглядом оскаржень, зможуть зосередитися на роботі Комітету саме як конкурентного відомства.

До слова, з набранням чинності цим законом завершився перший етап реформи органу оскарження. Наступний – автоматизація його роботи. Про це – у наступних блогах.