"Віджати" країну через ставлення до податків

Неадекватний штраф "Нової пошти". Громадськість бурлить від обурення. Павло Шеремета пише допис, що потрібно об’єднуватись в якусь ліберальну політичну силу і "віджимати країну". 

Все правильно. Але у мене погана новина. І вона на цій картинці. Якщо коротко, то вся електоральна база для такої ліберальної ініціативи 5-6%. Чому так? Пояснюю.

Країна умовно розділена на тих, хто відчуває, що "все за його рахунок", і тих, хто "просто отримує зарплату". 

Відмінності між цими групами людей багато. Але принципова відмінність наступна: перші відчувають просто фізичний біль від сплати податків, а решта живуть під анестезією і навіть не хочуть задумуватись, що звідки береться. 

Іронія долі, що ті, хто в першій групі, здебільшого підприємці, – живуть як річ у собі, з певною долею зверхності дивляться на решту суспільства і самозакохано повторюють, що все за їхній рахунок. 

Без сумніву, країні не вистачає талановитих підприємців, які інвестують в країну, беруть на себе ризик, створюють робочі місця і, врешті-решт, створюють умови для появи доданої вартості, з якої стягують податки. 

Проте зарозумілість, зверхність та маргіналізація у своїй елітарності – це дратує людей і це було однією з причин, чому у 1917-му році "буржуїв та куркулів" почали системно винищувати як чужий класовий елемент. 

Що каже підприємець? Той самий власник "Нової пошти"? Податки платить бізнес. Знаєте як це звучить для решти суспільства? Оскільки ви за усе платите, то і проблеми з державою ваші особисті… і тому виборці палко підтримують ідею "треба бізнес примусити доплатити".

Що каже уряд? ПДВ платить бізнес, а не фізичні особи (хоча базове визначення звучить інакше. 

Дивіться українське законодавство, кажуть вони, там чітко написано, що фізичні особи не є платником ПДВ (хоча мають на увазі, що фізична особа просто не має право на податковий кредит). 

Урядовці в такий спосіб маргіналізують підприємців, бо раз ПДВ – це справа підприємця та чиновника, то решти громадян це взагалі не стосується. 

В такому форматі, коли більшість громадян не відчувають співпричетності до справ підприємців, бізнес легше "стригти". Саме цей принцип лежить в основі мантри чиновників, що податки платить тільки бізнес. 

А що ж із мільйонами виборців, які власне і визначають, чого хоче президент та усі інші політики? Адже вони (політики) орієнтуються в своїй діяльності на соцопитування, чи не так? 

Звичайний виборець не відчуває болю від сплати податків; з телевізора чує, що бюджет наповнюють олігархи; від публічних підприємців чують, що дійсно, це саме завдяки товстосумам в бюджеті гроші… і тихо з цим живе і погоджується. 

І це основа для беззаперечної політичної підтримки ідей "ще більш справедливо ділити національне багатство". 

Бо це не за рахунок звичайного пересічного покупця! Бо про те, що нові податки перекладаються на споживача згадують тільки в критичні для бізнесу моменти і цього вже ніхто не чує. Бо перед тим ті ж самі підприємці розповідали, що податки це виключно завдяки їм і саме вони молодці, а оті усі мільйони пересічних вони тут ні до чого. 

Подумайте ось про що, шановні підприємці. Вам потрібно не відмежовуватись, а працювати в напрямку інклюзії. Хто буде вас підтримувати? 

Той, хто вірить, що утримує країну (сплачує податки) разом з вами? Чи той, хто переконаний, що усі податки та штрафи – це з вашої власної кишені? 

Мова фактично йде про класову боротьбу, бо є ті, хто думає, що живе за чийсь рахунок і ті, хто розуміють, що вони самі за усе платять. А в класовій боротьбі, як ми знаємо з історії, елітарність (що в цьому випадку ідентична маргінальності) завжди та усюди програє широкій підтримці мас.

Мережі АЗС, як припекло, хутко згадали, що в ціні пального чи не половина податків, які за рахунок споживача. Бо потрібно було захищатись і потрібна була підтримка людей. Але згадали вони про це тільки один раз на кілька років. 

А от інвестувати в розширення класу "платників податків" як основи для майбутнього ліберального політичного руху – поки що ніхто і не готовий.

Коли ми приходимо до бізнесу з пропозицією виховувати сильний "прошарок платників податків" через просвітні інструменти Ціни держави, то отримуємо подив в очах. 

Адже звучить як гріти океан кип’ятильником! Краще витратитись на піар і зібрати купу лайків. З такими пріоритетами, шановні підприємці, ви ніколи не будете мати впливової ліберальної партії і будете завжди змушені домовлятись з чиновником. 

Це добре, що у випадку з шаленим штрафом для "Нової пошти" розмір штрафу був настільки неадекватний, що вразив багатьох. А скільки випадків, коли чиновники та податківці ведуть себе більш акуратно? 

А скільки ще буде ініціатив примусити ще доплатити, бо пенсіонери бідують, а ви жируєте? Фейсбуком тоді не відіб’єтесь. 

Якщо хочете, щоб на наступних виборах ваші ліберальні політичні проекти не тупцювали на мізерних 5-6%, інвестуйте у масову просвіту. Працюйте на інклюзію. Говоріть людям, що вони платять податки разом з вами. Тоді буде шанс.