Санкції проти Китаю та доля 4G в Україні

Починаючи з 2017 року, уряд США розгорнув масштабну кампанію, метою якої, за словами урядовців, є протидія шпигунській та інший підривній діяльності. 

У сфері телекомунікацій були послідовно введені ряд федеральних нормативних актів, які передбачають повну заборону на використання обладнання з Китаю. 

Апофеозом цієї політики стала ініціатива "Чиста мережа" (Clean Network), оприлюднена в серпні 2020 року. 

Її зміст можна висловити двома словами — "нічого китайського". Ініціатива проголошує негайну, безумовну і повну відмову від будь-яких телекомунікаційних продуктів та послуг з Китаю. Здавалося б, до чого тут Україна?

Але США є стратегічним партнером України у багатьох сферах, а Китай — основним постачальником телекомунікаційного обладнання до України.

Китайський вимір українського телекому

Питання про участь в антикитайських санкціях в сфері телекомунікацій має для України конкретний характер. На сьогодні приблизно три чверті зі 104 тис. базових станцій "великої трійки" операторів мобільного зв'язку — китайського виробництва. 

Співставною є і частка китайського обладнання в мережах фіксованого зв'язку. Приєднання до Clean Network, тобто негайна й безумовна заборона на обладнання та послуги з КНР, матиме для українського телекому наслідки, які можна охарактеризувати як близькі до катастрофічних.

По-перше, доведеться забути про ключове завдання найближчих років — розгортання 4G-мереж із загальнонаціональним покриттям в діапазоні 900 МГц. 

Якщо прийняти витрати на заміну однієї базової станції хоча б в 25 тис. доларів (це вельми оптимістичні цифри), виходить майже 2 млрд доларів. 

Для порівняння виручка "великої трійки" в 2020 році склала приблизно 1,67 млрд. доларів, капітальні інвестиції — близько 500 млн.

По-друге, оператори не зможуть перекласти настільки колосальні і непередбачені витрати на абонентів. Доходи українських домогосподарств не дозволяють підвищувати витрати більш ніж на 15-20% в рік, причому в гривні. 

Різке зростання боргового навантаження операторів призведе до згортання програм технологічного розвитку мереж. Попри нестримне бажання держави нав'язати операторам 5G-ліцензії вже цього року, розбудова відповідних мереж буде відкладена на кілька років.

По-третє, всередині операторських компаній з високою ймовірністю отримає карт-бланш від акціонерів та частина менеджменту, що відстоює використання різного роду токсичних бізнес-практик.

Нарешті, по-четверте, два або три роки, які оператори здійснюватимуть заміну китайського обладнання, їхні мережі буде лихоманити. 

Весь цей час українські абоненти будуть змушені знов терпіти деградацію якості зв'язку, перебої з її доступністю і тому подібні проблеми.

В цілому ринок мобільного зв'язку України буде відкинутий на кілька років назад. При цьому жодна значуща проблема щодо захисту від кіберзагроз не буде вирішена. 

Доказом цього є все нові і нові успішні атаки на інфраструктуру, бізнес і органи влади в самих США. "Китайський фактор" не є ані єдиним, ані навіть ключовим для стійкості національної інфраструктури. 

Власне кажучи, усвідомлення цього факту стало рушійною силою опору антикитайським санкціям всередині ЄС і НАТО. 

Чи є варіанти?

Наприкінці грудня 2020 року заступник держсекретаря Кіт Креч провів телефонні переговори з прем'єр-міністром Денисом Шмигалем. Інформація про переговори стала сенсацією, оскільки сторони дали один одному низку значущих обіцянок. 

Денис Шмигаль заявив про приєднання України до ініціативи Clean Network і демонтаж китайського обладнання в держустановах, включно із МЗС. 

У свою чергу Кіт Креч заявив про можливість фінансування Сполученими Штатами заміни такого обладнання в мережах українських операторів. 

Дуже швидко з'ясувалося, що відкривати шампанське не тільки рано, але взагалі нема чого. 

Спочатку МЗС спростовувало інформацію про відмову від обладнання з КНР. Потім було викрито відсутність будь-яких офіційних підтверджень тези про можливість фінансування Штатами українських компаній. 

Нарешті, набули розголосу аналогічні історії, що мали місце в інших країнах. Як з'ясувалося, Держдеп відносив до учасників Clean Network будь-якого, хто не заявляв про свою категоричну незгоду. 

При цьому обіцянки фінансування, що їх щедро роздавали емісари з Вашингтону, були звичайною імпровізацією.

Україною має кілька варіантів реагування на кризу навколо Huawei та інших технологічних компаній з КНР. На відміну від Вашингтону, Європейський Союз пропонує грунтувати позицію щодо китайських виробників на принципово іншому наборі питань.

Зокрема, яким чином можливо забезпечити стійкість національної інфраструктури в разі ескалації американо-китайського конфлікту? Які витрати тягнуть за собою ті чи інші кроки? Які сценарії можливі і як вони співвідносяться між собою? 

Інституційно європейські підходи до протидії кіберзагрозам оформлені у вигляді кількох документів, ключовим з яких є "Cybersecurity of 5G networks: EU Toolbox of risk mitigating measures". 

Він радикально відрізняється від Clean Network тим, що охоплює всі без винятку ризики, пов'язані з телекомунікаціями. Наріжним принципом європейського підходу заявлена ​​опора на факти.

Історія з "Мотор Січ" наочно демонструє, що перипетії американо-китайського суперництва найбезпосереднішим чином впливають на внутрішньоукраїнський порядок денний. 

На додачу до тяжкої військово-політичної кризи, обумовленої проєвропейським і євроатлантичним вибором, Україна ризикує опинитися між молотом і ковадлом ще одного геополітичного конфлікту.

Україні необхідно якнайшвидше виконати своє домашнє завдання. В першу чергу конче потрібна відкрита професійна дискусія з цих питань та публічний аналіз альтернатив. 

Ціна питання, наявні стратегії, можливі ризики та загрози мають бути названі і окреслені. На щастя, Україні не потрібно вигадувати ще одного ровера. Здається, достатньо імплементувати європейський підхід до цього питання.