Українська правда

Атомна енергетика: панацея чи тягар для майбутніх поколінь?

Сергій Качан - 8 червня 2021, 13:20

Твердження про "дешеву" атомну електроенергію вже настільки глибоко засіло в свідомості українців, що ніхто вже навіть не задумується чи правдива ця інформація. 

В найближчі 10 років закінчуються терміни експлуатації 9 з 15 українських атомних енергоблоків. І це враховуючи той факт, що терміни експлуатації 12 реакторів вже і так були значно подовжені! 

Це становить 80% від загальної потужності атомної енергетики України. Чи задумується хтось про те, чи Україні вистачить коштів для їх зняття з експлуатації? Чи прості громадяни знову будуть змушені за це платити? Або ж нам варто мовчки чекати нової катастрофи?

Залишається сподіватись, що наші політики усвідомлюють всю небезпеку поточного технічного стану енергоблоків і нарешті перестануть використовувати атомну енергетику як інструмент для політичних ігор, коли ціна на електроенергію з АЕС штучно занижується задля набрання легких політичних балів. 

"Безкоштовний сир лише в мишоловці". Той факт, що атомна електроенергія дешева на словах, зовсім не означає, що вона дешева по факту.

"Дешева" атомка чи недосконалий тариф?

В країнах, що дбають про атомну безпеку та життя своїх громадян, споживачі регулярно сплачують кошти за безпечне зберігання та захоронення відпрацьованого ядерного палива, радіоактивних відходів та, коли прийде час, за необхідне зняття атомних енергоблоків з експлуатації. 

Український споживач також мав би сплачувати за все це, але політичний тиск на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), змушує її штучно занижувати тариф на атомну електроенергію, не включаючи всі реальні витрати в поточний тариф. 

Атомна енергетика для кліматично-нейтрального майбутнього

Який політик захоче, щоб під його керівництвом раптом виявилось, що електроенергія з АЕС вже не така й дешева? Після цього доведеться піднімати тарифи, що явно не сподобається його потенційним виборцям.

За рахунок того, що 12 з 15 атомних енергоблоків України дістались нашій державі у "спадок" від Радянського Союзу, витрати на їх будівництво просто не враховуються при розрахунку собівартості атомної електроенергії. 

Як не враховуються і кошти, необхідні для безпечної роботи цих самих станцій та зменшення негативного впливу на довкілля та людей. Проте, про це поговоримо пізніше. 

В той час, коли НКРЕКП у 2019 році встановив доволі привабливий тариф на відпуск атомної електроенергії на рівні 56,67 коп/кВт•год (діяв до 1 серпня 2020 року), тобто 23,7 доларів за МВт•год, світові ціни на атомну електроенергію, за даними Reuters, у 2019 році варіювались від 112 до 180 доларів за МВт•год з урахуванням реальних витрат на утримання атомної електростанції. 

Короткий екскурс в атомну енергетику України сьогодення

Одна із проблем атомної енергетики стосується радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива, які потребують відповідного безпечного зберігання і захоронення. 

За більше, ніж 40 (!) років роботи українських АЕС, все ще не всі АЕС мають належні засоби для переробки радіоактивних відходів, а питання їх захоронення досі перебуває на стадії наукових досліджень через дефіцит фінансування. 

Іншою проблемою є поводження з відпрацьованим ядерним паливом, і навіть будівництво Центрального сховища відпрацьованого ядерного палива, яке триває вже більше 17 років (!), і, анонсоване в грудні 2020 року відкриття його першого пускового комплексу, є лише проміжним рішенням проблеми. 

Адже рано чи пізно необхідне остаточне захоронення відпрацьованого ядерного палива. Вирішення цього питання ще навіть не планується, проте вже зараз можна казати, що коштуватиме це далеко не одного десятка додаткових мільярдів гривень наших податків. 

Більше того, в Україні досі не можуть навіть оголосити тендер на побудову, вже не говорячи про будівництво, сховища для зберігання високоактивних відходів, які виникають після переробки відпрацьованого ядерного палива, хоча їх зберігання на території нашої держави мало розпочатись ще в 2017 році. 

Після аварії на АЕС Фукусіма в Японії, Україна була змушена реалізувати програму підвищення рівня безпеки своїх реакторів вартістю 1,45 мільярда Євро (1,62 мільярда доларів США), з яких по 600 мільйонів євро (670 мільйонів доларів США) надали Європейський банк реконструкції та розвитку та Європейська спільнота з атомної енергії (Євроатом). Віддавати гроші, знов ж таки, будуть українські платники податків, тобто ми з вами. 

Проте наскільки небезпечними для людства є реактори українських АЕС, які працюють набагато довше початково проектованого для них строку? 

Дванадцять з 15 реакторів були введені в експлуатацію наприкінці 1970-х та 1980-х років зі строком експлуатації в 30 років. Наразі термін експлуатації трьох енергоблоків подовжений на 20 років, і дев’яти - на 10 років, причому цей процес є досить тривалим і витратним.

Як не намагається відтермінувати питання закриття застарілих енергоблоків ДП НАЕК "Енергоатом", яке відповідальне за всі діючі АЕС України, в найближчі 10 років компанія змушена буде почати процес зняття АЕС з експлуатації. 

Сьогодні ж гучні заяви керівництва компанії та прихильників атомної енергетики про можливість продовження терміну їх роботи до 60 чи навіть 80 років по суті є спробою вижимання останніх соків з обладнання "пенсійного" віку, що, безумовно, загрожує енергетичній та екологічній безпеці України. 

Українці занадто добре пам’ятають 1986 рік і знають чим закінчуються експерименти в атомній галузі. А тепер уявіть, що такі експерименти проводиться не на одному реакторі, а одразу на 15!. 

Чи потрібна нам "дешева" електроенергія такою ціною? Така цінова політика не робить атомну електроенергію дійсно дешевою, а лише породжує нові загрози та катастрофи для енергетичної системи України в майбутньому, вирішення яких все одно ляже на плечі українців.

Дешево і небезпечно

Низький тариф пояснюється також нереалістичними прогнозами НАЕК "Енергоатом". Відповідно до чинної Концепції зняття з експлуатації діючих атомних електростанцій, затвердженої наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (сучасне Міністерство енергетики України) від 10.12.2015 № 798, орієнтовна сума виведення з експлуатації одного ядерного реактора становить 288-367 мільйонів доларів США в залежності від його типу. 

Проблема в тому, що розрахунки здійснювались ще у 2013 році, на основі тодішнього курсу долара на рівні 8 гривень, а відрахування з кожного проданого кіловата атомної електроенергії до спеціального фонду зняття з експлуатації здійснюється у гривнях. Тобто, за поточного курсу (станом на квітень 2021 року 27,8 гривень за долар США) і рівня відрахувань, "Енергоатом" зможе накопичити лише 82-105 мільйонів доларів США, що в 3 рази менше від запланованої ним же суми.

Досвід Німеччини, Болгарії та Словаччини, які мають аналогічний тип реакторів, вказує на вартість такого процесу від 670 млн до 1 350 млн євро за один енергоблок, що 2-4 рази більше українського прогнозу зняття з експлуатації радянських АЕС. 

Так, наприклад, вартість зняття з експлуатації АЕС Грайфсвальд в Німеччині, яка мала 4 атомних реактора ВВЕР-440, становила 6,5 млрд євро, тобто приблизно 1,3 млрд євро за 1 енергоблок, що виглядає нереальною сумою проти розрахунків наших атомників, які, в кращому випадку, дорівнюють 367 мільйонів доларів за старим курсом гривні.

Джерело: ГО "Екодія"

Тож, навіть якщо "Енергоатом" повністю виконає свої зобов’язання з відрахувань до Фонду зі зняття з експлуатації, даних коштів буде недостатньо навіть для виведення з експлуатації одного атомного реактора. 

А найближчим часом необхідно знімати з експлуатації енергоблок за енергоблоком. Це зовсім не той процес, де можна зекономити більше, ніж 10 разів, не жертвуючи при цьому заходами безпеки і життям людей.

Скільки коштує будівництво нових генеруючих потужностей?

Відповідно до заяв "Енергоатома", орієнтовна вартість добудови енергоблоків потужністю 2 000 МВт (1 000 МВт кожен) становить 76,8 млрд грн, тобто близько 1 155 євро за кВт встановленої потужності. 

В контексті світових цін, побудова нових атомних реакторів за такі кошти неможлива. Наприклад, будівництво 3 енергоблоку на АЕС Фламанвіль в Франції потужністю 1 600 МВт спочатку оцінювалось в 3 млрд євро, але наразі його вартість становить більше 19 млрд євро, хоча реактор ще навіть не був введений в експлуатацію; або ж будівництво АЕС Барака в ОАЕ потужністю 5 600 МВт. Вартість цих проектів становить 11 937 і 4 015 Євро за кВт встановленої потужності відповідно, що в рази вище за український проект. 

В світі кількість випадків катастрофічних перевитрат коштів і відставання від графіка будівництва нових атомних потужностей зростає з кожним роком. Саме тому експерти починають говорити про "відмову від" великої атомної генерації. 

Натомість в Україні, посилаючись на міф про "дешеву" атомну генерацію, планується добудова 2 реакторів на Хмельницькій АЕС. 

Де взяти колосальні кошти на побудову нових генеруючих атомних потужностей? На допомогу ЄС сподіватись не варто, адже нова політика в сфері енергетики, яка базується на Європейському Зеленому Курсі, не передбачає фінансування атомних проектів. 

Виникає закономірне питання: що це? Спроба створити економічне диво при побудові нових реакторів чи чергова "схема" дерибану державного бюджету, коли на проект будуть виділені колосальні кошти і "випадково" заморозиться будівництво через нестачу фінансів на його завершення? Так чи інакше, це чергова авантюра, за яку будуть змушені платити прості громадяни у вигляді податків.

Яка ж все таки реальна вартість атомної електроенергії?

Якщо поставити атомну енергетику у рівні умови з іншими видами генераціями, враховуючи повну вартість будівництва, функціонування і зняття з експлуатації, то її використання вже не здається таким економічно привабливим. І це ще без врахування коштів, необхідних для захисту довкілля і людей, які мешкають поблизу АЕС. 

Щоб зрозуміти справжню вартість електроенергії, виробленої на АЕС, потрібно оцінити не тільки існуючу наразі вартість її виробництва, але й вплив на майбутні покоління. 

Цей часовий чинник зазвичай не враховується в більшості інженерних проєктів. Аварії на атомних станціях створюють не лише довготривале радіоактивне забруднення, сумним прикладом є аварії в українському Чорнобилі та японській Фукусімі. 

Питання постійного захоронення радіоактивних відходів, які утворюють атомні станції, досі не вдалося вирішити жодній країні світу. Це дуже важливе, оскільки атомні електростанції та ядерні відходи залишатимуться небезпечно радіоактивним протягом сотень, якщо не тисяч, років після їх створення. Багато важливих рішень прийнятих сьогодні впливатимуть на життя наших дітей завтра.

За останні 10 років атомна генерація в світі помітно втратила свої позиції у конкуренції з іншими видами генераціями, зокрема з відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ), які не лише виробляють насправді чисту електроенергію, але і залучають багатомільярдні інвестиції в економіку країн. 

Завдяки "зеленим" аукціонам, які, до речі, вже 2 рік підряд ніяк не можуть впровадити в Україні, ціна на електроенергію з ВДЕ в світі є найнижчою. 

За даними Європейської вітроенергетичної асоціації WIndEurope та міжнародного проекту Our World in Data, вона дорівнює близько 0,05-0,06 євро за кВт•год (1,67 - 2,00 грн за кВт•год), в той час як атомна генерація коштує 1,30 євро за кВт•год (40 грн за кВт•год), а вугільна – 0,92 євро за кВт•год (30,66 грн за кВт•год). 

Гра в "низькі тарифи" все далі заганяє українську атомну енергетику в пастку. В потрібний момент зібраних коштів буде недостатньо для безпечного поводження з атомними об’єктами чи побудови нових потужностей. Чи витримає таке потрясіння наша економіка і гаманці споживачів?

Необхідний негайний перегляд політики НАЕК "Енергоатом" з встановленням реального тарифу на атомну електроенергію. Це не лише врятує українську енергетику від чергового колапсу, але й гарантує безпеку наступним поколінням. Вибір за нами.