Хто має відповідати за якість будівельного проєкту

Важко знайти людину, якій би сподобалося, як розбудовують українські міста.

Гучні скандали з обманутими інвесторами, протистояння громад та забудовників, нахабні демонтажі об'єктів історичної архітектури, дисбаланс комерційної та соціальної інфраструктури та багато інших болісних питань.

Це не окремі випадки, а система пов'язаних застарілих проблем. Вона лише поглиблюється реформою ДАБІ, що триває понад рік і призвела до функціонування ринку без будь-якого контролю з весни 2020 року.

Учасники ринку активно обговорюють законопроєкт щодо реформи системи архітектурно-будівельного контролю. Не раз наголошувалося, що навесні документ внесуть до парламенту та ухвалять у першому півріччі.

Однією з базових новел цього проєкту є підвищення персональної відповідальності виконавців – матеріальної та кримінальної. Яких виконавців?

Відповідно до концепції, яку представив міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов, візувати проєкт цифровим підписом мають замовник, генпроєктувальник, генпідрядник, авторський нагляд, технагляд, пожежний контроль, технічний інвентаризатор, інженер містобудівного контролю.

Ця концепція не містить цифр щодо штрафів і термінів тюремного ув'язнення, але вони є у законопроєкті №5071, що розглядається в комітетах парламенту.

Його автор Олег Дунда пропонує суттєво збільшити штрафи. Наприклад, експлуатація об'єктів, невведених в експлуатацію, надання недостовірних даних каратимуться штрафом від 100 до 150 тис неоподаткованих мінімумів (НМ).

Штрафи були й раніше – 100-150 НМ. Депутат пропонує збільшити їх в тисячу разів – до 2,55 млн грн. Цим же штрафом пропонується карати за порушення правил планування і забудови території, вимог містобудівної документації.

Тобто будь-яке містобудівне порушення – це штраф виконавцю проєкту, головному архітектору, головному інженеру, експерту. Це дивно і нелогічно – збільшувати штрафи і сподіватися на виправлення ситуації в країні, а головне – штрафувати за порушення виконавців, вина яких мізерна.

Стартом проєкту є отримання містобудівних умов та обмежень: місто надає замовнику дані про можливу висоту, щільність та призначення забудови. На основі цих даних архітектор створює проєкт, інженер розраховує, експерт оцінює, генпідрядник будує. Саме тут, у точці старту, є корупційний ризик.

Ще є морально застаріла система державних будівельних норм. Деякі з них суперечать одна одній, а оновлені ДБН викладені в незручному форматі. Тобто сучасний стан нормативних актів не дозволяє створити об'єкт без порушення хоча б однієї норми, а отже, шанс отримати штраф – майже стовідсотковий.

Змоделюймо ситуацію: архітектурне бюро штрафують. В Україні гонорари проєктувальників далекі від цивілізованого ринку, вони не перевищують 2-3% вартості проєкту. Наприклад, проєкт школи на 8 тис кв м коштує близько 3 млн грн з ПДВ. Є затверджені державні розцінки, перевищити які не можна.

Проєкт реалізований, компанія виплатила зарплату співробітникам і тут її штрафують. Які варіанти? Виплатити 2,5 млн грн штрафу, що дорівнює гонорару? Судитися? Оголошувати бюро банкротом?[BANNER1]

Так, є великі архітектурні компанії, що створюють проєкти для великих забудовників. Там штрафи може взяти на себе забудовник. На великому проєкті він не такий вже помітний. Грубо кажучи, з проєкту на тисячу квартир заплатити штраф вартістю однієї квартири – не проблема.

Ще більша проблема, яку замовчують, – так звані чорні архітектори. Цих людей навіть фізично немає в країні, але їхніми іменами деякі забудовники підписують свої сумнівні проєкти. Тут навіть штрафу держава не отримає.

Таким чином, збільшення штрафів не вирішує проблеми підвищення якості великих типових житлових проєктів. Ця новація не робить ринок більш прозорим, не унеможливлює присутність на ринку "чорних архітекторів", зате витісняє з ринку середні та малі архітектурні бюро.

Збалансована система контролю має бути передана саморегулюючим організаціям, які самі встановлюють стандарти, страхують професійну відповідальність, надають та анулюють "права на професію".

Зроблений перший крок: Мінрегіонбуд делегував Національній спілці архітекторів повноваження видавати сертифікати і проводити курси підвищення кваліфікації архітекторів. Процедура анулювання сертифікатів розробляється.

Підвищення якості – це про гармонійну та сучасну систему будівельних норм та стандартів. У нас же ДБН створюють на замовлення Мінрегіонбуду – у різних інститутах, громадських організаціях, із залученням МОН, МОЗ, ДСНС. Результат – розпорошені тексти, які інколи суперечать один одному.

З позитивних новел – дозволена параметрика (створення не за жорсткими числовими обмеженнями, а з урахуванням поставлених завдань), але драконівські штрафи можуть загальмувати впровадження цієї практики.

Підвищення якості – це подолання корупції в ДАБІ. Як я вже казав, архітекторам платять мало. Створення та супроводження невеликого проєкту з "білим" архітектором рідко коштуватиме замовнику 3%, частіше – 1-2%.

Спостереження: не менше третини обирають роботу з "чорними" архітекторами або "адаптують" проєкти, щоб зекономити на проєктуванні. Для порівняння: "прайс" у ДАБІ – 10-15 дол за кв м – значно вищий за проєктні роботи.

Замовник готовий платити 3-5% "відкупних" ДАБІ, але не готовий платити за кваліфіковану роботу архітектора. Це нонсенс. Однак за логікою законотворця саме головний архітектор проєкту повинен відповідати за порушення.

Підвищення якості – це страхування та "зелена" сертифікація. Це світові практики, де якість будь-якого проєкту відстежують з ідеї, на кожному етапі – від трудових та фінансових відносин до моніторингу якості будівельних матеріалів та утилізації сміття. Усі будівельні професії у світі застраховані.

Підвищення якості – це про загальний культурний рівень. Ініціюють порушення норм не архітектори. Їх до цього схиляють замовники – шантажем або грошима, підрядники, які пропонують матеріал гіршої якості, інвестори, які навішують кондиціонери та склять пожежні виходи. Чи винні у цьому архітектори?

Що допоможе? Активніша та жорсткіша робота саморегулюючих організацій з очищення професійного середовища, впорядкування нормативних актів, запровадження системи страхування, подолання корупції, підвищення культурного рівня всіх суб'єктів будівельної галузі, включаючи інвесторів.

Першим кроком має стати диджиталізація базису – розширення функціоналу Єдиної державної електронної системи в будівництві (ЄДЕСБ), створення Містобудівного загальнодержавного кадастру та автоматизація видачі МУО.