На ринку фінансових послуг існує певний дисбаланс: одні гравці мають переваги над іншими.

Це робить їхні послуги привабливішими для потенційних клієнтів і сприяє жвавішому розвитку одного сегменту порівняно з іншим.

Один з прикладів – наявність системи гарантування вкладів лише в банків.

У кожному відділенні банку біля віконця каси ви побачите оголошення, що держава гарантує повернення коштів за депозитом до 200 тис грн. Це переконливий аргумент, який додає клієнту впевненості.

Проте не лише банки працюють з коштами населення. Їх також залучають кредитні спілки та страховики. На жаль, клієнти цих установ такої впевненості не мають і фактично незахищені в разі неплатоспроможності установи.

Через це громадяни більше ризикують, вкладаючи туди кошти. Якщо фінансова установа одного дня перестане виконувати свої зобов'язання перед клієнтами, то держава не гарантує повернення навіть частини коштів.

Ідеться про внески майже 6 млн громадян на страхування життя на близько 12 млрд грн та про депозити 12 тис українців у кредитних спілках на 1,4 млрд грн.

І кредитні спілки, і страховики життя вирішують важливі соціальні завдання.

Перші працюють у невеликих містах та селах, де часто не готові працювати банки. Вони дають можливість мешканцям, здебільшого людям старшого віку, тримати кошти не під матрацом, а на депозиті, захищаючи їх від знецінення.

Другі мають не менш важливу роль: дозволяють формувати "подушку безпеки" на випадок втрати працездатності, хвороби, виходу на пенсію.

Для нас як для регулятора банків і "небанків" важливо, щоб умови роботи були рівними. Тому немає жодних сумнівів, що система гарантування вкрай необхідна небанківському фінансовому сектору.

Захист прав клієнтів – уже достатній аргумент, але й самим кредитним спілкам та страховикам життя система гарантування може дати друге дихання.

Що маємо в сегменті кредитних спілок

Упродовж останнього десятиріччя цей ринок поступово скорочувався. Зменшувалася кількість кредитних спілок, їх членів, вкладників, скорочувалися кредитний та депозитний портфелі. Щоб піднятися, ринку потрібен потужний стимул. Ним може стати запуск системи гарантування вкладів.

Щоб здобути клієнтів, кредитним спілкам потрібно буде працювати над своєю технологічністю та орієнтованістю на клієнта. Гарантія держави за вкладами та ефективний нагляд регулятора будуть необхідним підґрунтям для розвитку.

Що відбувається в сегменті страхування життя

Страхування життя в Україні – непопулярна послуга навіть на тлі низького рівня пенсійного забезпечення, що реалізується солідарною пенсійною системою.

Одна з причин – відсутність гарантування страхових виплат, адже внески за договорами страхування життя – це внески на довгий період. Йдеться не про місяці, а про роки. Чи готові громадяни довірити свої кошти страховій компанії, скажімо, на десять років без будь-яких гарантій з боку держави?

Це риторичне питання. Навіть депозити в банках – це вклади на три місяці. Це при тому, що нашій економіці вкрай потрібні "довгі" ресурси. Проте без якісного регулювання не буде якісних платоспроможних надійних компаній, а без них та без системи гарантування вкладів з боку держави не буде довіри до ринку.

Що повинна зробити держава

Держава мусить зробити величезну і вкрай важливу справу.

Рада з фінансової стабільності, яка об'єднує Нацбанк, Мінфін, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, уже зробила перший крок: погодила концепцію створення системи гарантування на базі чинного Фонду гарантування вкладів (ФГВФО).

На базі ФГВФО можна якнайшвидше запустити надійну систему гарантування вкладів кредитних спілок та виплат за договорами страхування життя.

По-перше, фонд – сформована інституція з фахівцями, багаторічним досвідом гарантування вкладів і виведення з ринку неплатоспроможних банків. Зважаючи на це, установа матиме більший авторитет і рівень довіри порівняно з альтернативними варіантами, які б довелося створювати для цієї місії.

По-друге, Фонд гарантування упродовж останніх років тісно співпрацював з Національним банком, іншими органами державної влади та регуляторами. Важлива перевага – ми вже маємо налагоджені канали обміну інформацією.

По-третє, створення єдиного фонду гарантування для банків та інших кредитних установ, до яких належать кредитні спілки, – світова практика. До того ж це відповідає вимогам європейської директиви 2014/49/ЄС.

Зважаючи на всі плюси та майже відсутність мінусів, Рада з фінансової стабільності вирішила створити систему гарантування вкладів кредитних спілок та виплат за договорами страхування життя на базі ФГВФО.

Далі НБУ та фонд спільно з гравцями ринку повинні дійти згоди щодо параметрів та концепції. Цю роботу ми вже почали. Спільно з народними депутатами ми повинні напрацювати відповідний законопроєкт. Ставимо собі амбітну ціль: зареєструвати документ у Верховній Раді у 2021 році.

Одне з найважливіших завдань – превентивні заходи. До запуску системи гарантування ми повинні впевнитися в якості кредитних спілок та страховиків життя, вклади та виплати яких гарантуватиме створена державна система.

Для цього НБУ мусить вибудувати надійний пруденційний нагляд за ринком. Пересвідчитися, що послуги надають платоспроможні установи з достатнім запасом капіталу, які сумлінно виконують нормативи та регулярно звітують.

Ми також повинні запровадити заходи раннього реагування, які виявлятимуть ризики, що можуть спричинити проблеми з платоспроможністю установи.

За нашими оцінками, така система гарантування може запрацювати у 2023-2024 роках. Чому такий горизонт планування? Крім процедурних моментів, ми хочемо, щоб Фонд гарантування вкладів став для небанківських установ не службою швидкого порятунку, а надійною страховкою.