Український досвід фінансової реструктуризації

Закон про фінансову реструктуризацію є одним з інструментів, які фінансова установа могла б використовувати для добровільного позасудового врегулювання проблемної заборгованості боржників-юридичних осіб. 

Його особливістю є те, що він має медіативний характер, тобто використання Закону в процедурі реструктуризації має суто добровільний характер як з боку кредитора, так і з боку боржника. 

Основний інструмент реструктуризації в Україні

Закон "Про фінансову реструктуризацію" в Україні розробили ще у 2016 році. Такий закон був однією з умов програми співпраці України з МВФ. 

Хочу зазначити, що закон розробили,орієнтуючись на міжнародний досвід, зокрема, так званий "Лондонський підхід" (або "Стамбульський підхід"), який був використаний для позасудової реструктуризації боргів після кризи 2001 року. 

На початку квітня 2004 року в Туреччині за цією програмою реструктуризували заборгованість близько 300 компаній на суму 5,6 мільярдів доларів.

В Україні поняття "непрацюючі активи/кредити", що є максимально близьким до загальноприйнятого у світовій практиці поняття "non-performing exposures/loans" (NPE/NPL) було запроваджене на початку 2017 року. 

Значний приріст частки NPL з 37,9% до 55,1% у лютому 2017 року (перше статистичне спостереження на основі нової методології) пояснюється переважно визнанням непрацюючих кредитів ПриватБанком після націоналізації.

Решта приросту пояснюється зміною підходу до методології категоризації та виключенням позабалансу з розрахунку. На кінець 2017 року в іноземних банках доля NPL склала 41%, приватних банках – 27,2%, державних банках – 55,7%, у ПриватБанку – 87,6% (85,9%). 

Цифри свідчать про те, що на початок введення в дію Закону в комерційному секторі ситуація з NPL була більш-менш врегульована, і більша частка NPL припала на державні банки та банки з державною часткою. 

Найбільш активно законом користувались саме державні (та з частиною державної власності) фінансові установи. Але представники комерційного сектору теж проявили себе як досить активні користувачі.

Розподіл процедур за типом залучених кредиторів на сьогодні виглядає так:

Враховуючи добровільність процедури, для того щоб зацікавити користувачів, Законом передбачені пільги та послаблення як для кредитора так і для боржника.

Пільги при добровільній реструктуризації

Додатково при використанні Закону виникають пільги, які ще більше сприяють залученню до процедури.

• Звільнення від оподаткування ПДВ фінустанов при подальшому постачанні та передачі у фінансовий лізинг набутого у власність майна.

• Збереження зобов’язання у випадку, якщо після добровільного врегулювання (позасудового стягнення) предмета іпотеки (застосування позасудового способу стягнення) вартості забезпечення виявилось недостатньо і частка боргу виявилась непогашеною.

• Скасування необхідності отримання дозволу від АМКУ (для прискорення та спрощення можливості передачі в погашення боргу від боржника права власності на майно (основні засоби, що підпадають під визначення цілісного майнового комплексу) та отримання погодження від АМКУ у випадку утримання такого майна на балансі банку на строк понад два роки.

• Визначення єдиного майнового комплексу.

• Надання новому кредитору прав, передбачених Законом для первісного кредитора (у випадку продажу активу).

• Пільги (розстрочка) по сплаті податку на прибуток при розформуванні резервів за реструктуризованими операціями

• Звільнення для Банку від заходів впливу при порушенні окремих нормативів (короткострокової ліквідності, максимального розміру кредитного ризику, інвестування та порушення лімітів валютної позиції).

• Можливість зниження відсоткової ставки до рівня нижче ринкової.

• Збереження права вимоги непокритої іпотекою решти боргу за кредитором у випадку задоволення вимоги предметом іпотеки.

• Звільнення боржника від ПДВ при добровільній передачі майна в погашення боргу.

Інші новації Закону, які надають йому перевагу, як інструменту добровільної реструктуризації.

• Оцінка перспективності діяльності боржника незалежним експертом (IBR).
• Вирішення спорів у арбітражі.
• Підписання кредиторами та боржником плану реструктуризації, який відображає всю реструктуризацію.
• Мораторій, який діє під час процедури фінансової реструктуризації.
• Обмеження щодо використання процедури банкрутства боржника під час процедури.

Варто зазначити, що в 2019 році за ініціативою НАБУ (як представника банківської спільноти України) Верховна Рада продовжила дію Закону ще на три роки (до жовтня 2022 року) та вирішила низку суттєвих питань як в самому Законі, так і в супутніх нормативних актах.

Результати дії закону

За чотири роки з часу прийняття Закону було відкрито 41 процедуру на загальну суму 65,2 млрд гривень. 

Із них 40 процедур на суму 63,68 млрд вже завершені (і 97% процедур завершені успішно, в результаті чого між боржниками та кредиторами досягнуто домовленості та підписано плани реструктуризації).

На сьогодні сума успішних процедур з використанням Закону складає 16% від NPL корпоративного сектора, а найактивніше нею банки і їх боржники користувалися протягом 2019 – 2020 років.

За 2017 рік – сума процедур склала 8 млрд гривень, що склало 1,6% від загального NPL корпоративного кредитного портфеля.

За 2018 рік сума процедур склала 27,54 млрд грн, або 5% від загального NPL корпоративного кредитного портфеля.

За 2019 рік — сума процедур склала 44,85 млрд грн, або 10% від загального NPL корпоративного кредитного портфеля.

На 4 січня 2021 року сума процедур склала 65,18 млрд грн, або 16% від загального NPL корпоративного кредитного портфеля.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що Закон зарекомендував себе як дієвий фінансовий інструмент для роботи з проблемною заборгованістю. 

На сьогодні криза продовжується, а наслідки пандемії та локдаунів посилюють у всьому світі фінансову нестабільність, і ця ситуація також може призвести до виникнення у бізнесу потреби у зменшенні фінансового навантаження та зміни умов фінансування. 

Думаю, що як кредитори, так і боржники, до закінчення строку дії Закону встигнуть використати всі його можливості, пільги та переваги.