Щоб ефективно вирішити будь-яке питання, спершу треба його якісно дослідити та зрозуміти. Саме з цією метою було проведене спільне дослідження НАБУ та USAID щодо ринку кредитування в Україні.

Де, як і чому беруть позики пересічні українські домогосподарства та бізнес? Яким фінансовим установам довіряють? Чи мають можливість вчасно розраховуватися зі своїми боргами? На які потреби беруть кредити? Чому звертаються по додаткові фінанси представники бізнесу? Чи знають про державну програму кредитування для підприємців "5%-7%-9%"?

Чому тема кредитів наразі особливо важлива? 

Питання кредитування не втрачало актуальності для українців фактично протягом усього періоду незалежності. Крім того, в березні 2020 року ми постали перед новим типом економічної кризи, якої ніхто досі не знав. 

Так званий локдаун зупинив активну економічну діяльність і запровадив регуляторне обмеження транзакцій по всьому світу.

Як наслідок, реальний ВВП України скоротився на 11,4% у другому кварталі 2020 року, а плановий дефіцит Державного бюджету було перевищено майже втричі. 

Якщо говорити простими словами про ситуацію, що склалась у житті простих людей, то страждає і бізнес, і домогосподарства. Підприємницька активність падає, доходи людей зменшуються. А відповідно, тема позик особливо актуалізується.

Кого опитували серед пересічних українців?

Серед населення України було проведено 807 інтерв’ю за допомогою онлайн-опитування. 

У межах цього дослідження опитували аудиторію у віці 25-55 років, що проживає в містах 100 тис.+, яка становить 18% усього населення України. Така аудиторія була обрана через те, що вона є "цільовим ядром" потенційних користувачів кредитних продуктів.

У структурі опитаної аудиторії переважають жінки (52%), середній вік – 40 років. Більше половини (58%) проживають у містах 500 тис.+. За сімейним статусом більшість (72%) є одруженими/заміжніми. 

Середній склад сім’ї – 3 особи (2 – працюючі та 1 – непрацююча). Основне джерело доходу сім’ї – заробітна плата (у 89% випадків), а також – нерегулярний дохід (29%), пенсія (23%) та соціальна допомога (20%). 

Сімейний дохід переважно розподіляється на такі витрати: 31% – на харчування, 22% – на оплату комунальних платежів та оренди житла, 11% – на одяг і взуття, по 7% – на ліки та транспорт, 6% – відпочинок, решта – щось інше. 

За статусом зайнятості 86% працюють здебільшого за наймом. Найпоширеніші галузі – промисловість/будівництво, бюджетний сектор і торгівля. Що цікаво – практично половина (46%) отримує хоча б частину зарплати неофіційно.

Як на дохід вплинув COVID-19?

16% опитаних відзначили негативний вплив на зайнятість. Вони перейшли на неповний робочий день або їх звільнили чи відправили в неоплачувану відпустку. Ще 6% мають подібні побоювання щодо майбутнього. Майже половина (47%) відповіла, що доходи значно скоротились у цей період.

Значна частка українців зазначає, що наразі їм не вистачає коштів на такі речі, як споживчі товари, побутова техніка, одяг чи ліки. Про відпустку, авто або власне житло взагалі не йдеться. 

Адже за останній рік проблему нестачі коштів на щоденні елементарні витрати вирішували 36% опитаних, а в майже половини з них така ситуація спостерігається щомісяця.

Як вирішують питання з нестачею коштів?

Основне джерело фінансування – кредитний ліміт за вже відкритою карткою. Зокрема це притаманно в таких ситуаціях, як брак коштів на необхідні щоденні покупки, споживчі товари, витрати в непередбачуваних обставинах або для погашення іншого боргу. 

Загалом цей варіант найбільш зрозумілий і зручний в оформленні та погашенні. Але українці відзначають і певні його мінуси. Зокрема, неможливість отримання потрібного ліміту та короткий термін кредитування.

На другому місці за популярністю стоїть безвідсоткова позика від знайомих або родичів. До цього виду позики найчастіше вдаються у непередбачуваних ситуаціях і для погашення іншого кредиту. Адже кредитна лінія від близьких знайомих має "найнижчу вартість". Водночас опитані відзначають, що звертатися до близьких людей по гроші їм часто некомфортно та незручно.

На третьому місці – спеціально оформлений кредит у банку, який найчастіше використовують для оплати великої покупки або на розвиток бізнесу. 

Його обирають в останню чергу: через бюрократичність процесу оформлення та тривалість прийняття рішення щодо нього. До того ж, дуже часта ситуація відмови банків певній категорії позичальників.

Однак є ще й останнє місце нашого умовного хіт-параду – кредити від мікрофінансових організацій (МФО) та ломбардів. До цього типу позик вдаються в останню чергу через недовіру та непрозорі умови кредитів.

Такий умовний "рейтинг" пояснюється і тим фактором, що опитані відзначають не дуже хороше ставлення до себе з боку позичальників у вигляді ломбардів і мікрофінансових організацій.

Середня сума кредиту або позики, яку зазвичай оформлюють за один раз, становить 21 тисячу гривень. Трохи нижчі суми з щомісячного використання ліміту кредитної картки — приблизно 5 тисяч гривень. 

А позика в ломбарді обчислюється десь 4,5 тис. гривень за один раз. Найбільшу позику беруть за довгостроковим кредитом у банку, це приблизно 122 тисячі гривень за раз.

За останній рік опитані мали досвід оформлення десь трьох позик або кредитів, а невиплаченим на момент опитування в середньому залишився один. У 23% він був на кредитній картці, 18% мали невиплачену позику в знайомих, 15% виплачували короткостроковий кредит у банку, а 10% – довгостроковий. Лише 7% мали кредит у МФО та 5% — позику в ломбарді.

Найважливіших критеріїв вибору джерела запозичень є кілька. Перший із них – найнижча вартість. Особливо це важливо, коли гроші потрібні на непередбачувані ситуації. 

Далі опитані відзначали прозорість умов і гарантію, що кредитор не обдурить у майбутньому. Це має значення для вибору джерела фінансування дороговартісної покупки. І останнє, але не за значенням, – можливість завчасно погасити позику.

Що ще цікаво – про наявність у себе кредитної історії знає лише трохи більше третини опитаних (35%) і лише 38% із них коли-небудь цікавилися та переглядали свою кредитну історію чи кредитний рейтинг.

Кого опитували серед підприємців?

Ми виокремили власників малого і середнього бізнесу, які ведуть комерційну діяльність. Наша вибірка — це офіційно зареєстровані фізичні особи-підприємці та юридичні особи з річним доходом до 30 мільйонів гривень. Із підприємцями провели 303 інтерв’ю методом телефонного опитування. Більшість із них становили ФОП-и — 88%, решта — юридичні особи.

Зазначу, що переважно опитані підприємці зареєстровані в містах (а саме — 78%). Територіально ж більшість із них зареєстрована в центральній (22%) або західній (20%) частинах України. 

Водночас 49% аналізованих бізнесів працюють без найманих працівників, а решта в середньому мають приблизно 10 працівників. Що стосується сфери зайнятості, то 44% підприємців займаються роздрібною торгівлею, а 38% — наданням різноманітних послуг. 

80% опитаних продають свою продукцію чи послуги одразу кінцевим споживачам, тоді як тільки 28% працюють одночасно з ринком кінцевих споживачів та з іншим бізнесом, а от виключно на В2В ринку працюють 20% опитаних.

Також доречно навести один цікавий факт про наших підприємців. Здавалося б, онлайн заполонив діяльність усіх і кожного, однак аж 81% підприємців використовує лише офлайн-канали для продажів, тоді як 23% поєднують офлайн- та онлайн-канали. І всього 19% працюють виключно в мережі Інтернет.

На що бізнесу наразі не вистачає грошей?

Найбільша частка опитаних підприємців хоча б раз поставала перед нестачею інвестування в нові напрями, розширення географії своєї присутності на ринку та оплату витрат на маркетинг. 

На умовному другому місті — брак коштів для розрахунку з постачальниками та для оплати оренди, логістики чи складського господарства. І ще одним важливим пунктом витрат, на які бракує грошей, є виплата заробітної плати співробітникам.

Куди йдуть по гроші?

По позику до друзів або родичів звертаються 33% підприємців, така ж частка бізнесменів зв’язується з банком, із яким уже співпрацює. Запитують у колег чи знайомих, до яких банків податися по кредит, усього 10%, а от дізнаються про умови за кредитами в популярних банках — 13% опитаних.

За останній рік частка бізнесу, який вдавався до позик, становить 42%, і в середньому йому було необхідно 3-4 кредити. 

На момент опитування у 30% залишилися 1-2 невиплачені позики, з яких: 15% — короткостроковий банківський кредит для бізнесу, оформлений на фізичну особу; 10% — бізнес-борг перед знайомими або друзями; 6% — короткостроковий або довгостроковий кредит у банку, оформлений на бізнес, і ще 6% — довгостроковий кредит у банку, оформлений на фізичну особу.

Важливий нюанс

Кредитування ФОПів відрізняється від кредитування юридичних осіб. Так, наприклад, приватні підприємці, на відміну від юридичних осіб, частіше оформляють кредити в банках на себе як на фізичну особу. У свою чергу, юридичні особи, навпаки, частіше звертаються до банків по кредити як бізнес, а також вони нерідко користуються таким кредитним інструментом, як фінансовий лізинг.

До залучення зовнішніх інвестицій вдаються насамперед уже більш крупні юридичні особи, а от до неформальних кредиторів найчастіше звертаються представники роздрібної торгівлі.

Більшість опитаних підприємців (85%) за останні півроку опинялася в негативних ситуаціях, що могли вплинути на їхню потенційну кредитоспроможність. Найбільш поширеними серед них є такі ситуації, як зменшення доходності бізнесу (71%), зростання витрат бізнесу (62%) та скорочення обсягів виробництва / продажу (62%).

Водночас плани розширення бізнесу в майбутньому складають 36% опитаного бізнесу. Перш за все, планують більш інтенсивно просувати свою продукцію чи послуги на ринку, розширювати обсяги виробництва та продажу.

Паралельно варто зазначити, що приблизно 31% опитаного бізнесу мав досвід прострочення виплат за позиками в різних каналах. Дещо вищий цей показник для довгострокових кредитів у банках, оформлених на бізнес (47%), і короткострокових кредитів у банках, оформлених на фізособу (42%).

Як і чому обирають джерела кредитування?

Основна причина вибору того чи іншого джерела кредитування — вигідна відсоткова ставка (власне кажучи, це і є причиною, чому так часто підприємці прагнуть попросити гроші в борг у родичів чи знайомих). 

Іншими важливими критеріями у виборі джерела отримання позики можуть бути: зручний спосіб отримання кредиту, прозорість умов за позиками та наявність попереднього досвіду запозичення у відповідному джерелі.

Однак є ще один надважливий і не дуже приємний "критерій" — це вимушеність. В 11% випадків позичальники не мають вибору, оскільки можуть отримати потрібну суму лише в невеликому переліку джерел і, як правило, вони є неформальними.

Лідером у банківському кредитуванні для малого та середнього бізнесу є ПриватБанк. Разом із тим практично ніхто з опитаних підприємців за жодних причин не планує брати позику в МФО, ці організації вирізняються поганим ставленням до клієнтів і не викликають довіри.

Державна програма "5%-7%-9%"

Якщо говорити про державну програму кредитування "5%-7%-9%", то про неї знають 66% опитаного бізнесу, мали досвід використання — 1%, а допускають можливість скористатись у майбутньому — 23% (останніх — найбільша частка серед юридичних осіб у сегменті промисловості).

Чого остерігаються підприємці під час кредитування?

Представники малого та середнього бізнесу в нашій країні не дуже прагнуть брати кредити в банку через високу вартість, а у випадку довгострокових кредитів — ще й через непрозорість умов, бюрократичність процесу оформлення та неможливість отримати цей тип позики на достатньо тривалий для бізнесу строк.

Водночас наголошується, що короткострокові кредити від банків, оформлені на бізнес, характеризуються швидким прийняттям рішення про видачу, найзручнішим способом погашення.

І хоча в результатах дослідження зазначається, що до знайомих звертатися по кошти вигідно, паралельно підприємці стверджують, що це незручно.

Вважаю, що банківський ринок має що почерпнути з цього дослідження та продовжувати розвивати ринок кредитування в Україні.