Ми живемо в епоху, якій притаманний "турборежим" в усіх царинах нашого життя, в тому числі і в оборонній сфері. 

За цей календарний рік в світі відбулися події, які змінили усталений підхід до оборонки якщо не кардинально, то суттєво.

Світова криза, викликана пандемією COVID-19, призвела до падіння економіки, а отже, до зменшення видатків на озброєння та військову техніку (ОВТ) на користь боротьби з вірусом.

Найбільший удар отримала авіаційна галузь: в ковідну епоху літаки де-факто стали непотрібними. Відповідно, якщо раніше мова йшла про уповільнення зростання оборонних витрат в загальносвітових масштабах, то тепер ми стоїмо перед фактом їх скорочення.

Війна в Нагірному Карабаху довела ефективність використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) та величезний потенціал використання безпілотної та безекіпажної техніки на полі бою. 

В той самий час події на Кавказі показали, що і застарілі традиційні ОВТ – радянських зразків – при правильному підході до модернізації та в тандемі з технологіями ХХІ століття можуть діяти переконливо ефективно.

На Заході вже почали з’являтися думки про відмову від революції в оборонці на користь більш дешевої, але несподівано дієвої "гібридизації" технологій часів Холодної війни із технологіями сучасними. 

В цих умовах українське ОВТ отримує шанс зберегти та збільшити попит як недорога та надійна техніка, яка пройшла випробування реальними бойовими діями.

Що за таких реалій очікує на "Укроборонпром"? Підприємства Концерну здатні в повній мірі задовольнити попит як на високотехнологічні системи – сучасний зв'язок, системи розвідки, системи визначення цілей, системи ураження, – так і на модернізовану радянську техніку та озброєння.

Звичайно, можна продовжувати далі робити ставку на модернізацію радянських ОВТ, займаючи саме цю хоч і актуальну, але обмежену нішу на світовому ринку. 

Проте цей шлях немає жодної перспективи як з точки зору експорту, так і, в першу чергу, з точки зору підвищення оборонного потенціалу країни, що знаходиться в стані війни. 

Очевидно, що для того, щоб відповідати сучасним викликам, "Укроборонпрому" та українській оборонці загалом необхідно робити якісний ривок.

 Чи є для цього ресурсний та виробничий потенціал? Безперечно. Однак для його реалізації необхідно докласти чимало зусиль.

Підприємства майбутнього холдингу "Радарні системи" (НВК "Іскра", ДП "Науково-дослідний інститут радіоелектронної техніки", ДП "НДІ радіолокаційних систем "Квант-Радіолокація" та інші) вже можуть похизуватися успішним досвідом співпраці із західними партнерами та попитом на свою продукцію за океаном. 

Також вони мають значний потенціал не тільки в царині модернізації радіолокаційної та радіоелектронної техніки, а й в розробці та створенні новітніх високотехнологічних зразків.

Виробництво високоточної зброї, яке було проголошене пріоритетом української оборонки, в останні роки вийшло на принципово новий рівень завдяки розробкам КБ "Луч" та ДАХК "Артем". 

Вітчизняні ракети мають найбільший експортний потенціал серед усієї продуктової лінійки Концерну та найвищу якість R&D розробок. Це також робить їх конкурентоздатними на світовому ринку.

Як щодо безпілотних комплексів? Розробки в цьому напрямі ведуться на підприємствах "Укроборонпрому" вже не один рік. З останніх досягнень варто згадати перспективну розробку фахівців КБ "Луч" – розвідувально-ударний БПЛА "Сокіл-300". 

За своїм функціоналом він потенційно перевершує трендмейкера останніх місяців – турецький Bayraktar. До того ж очікується, що український безпілотник буде коштувати значно дешевше. Готовий до випробувань апарат може бути презентований вже за рік.

Однак весь вищезгаданий потенціал підприємств "Укроборонпрому" нівелюється існуючим станом української оборонки. Заполітизованість, державне регулювання українського ОПК, вражаюча негнучкість оборонно-промислових структур традиційно відлякує зарубіжних інвесторів, партнерів та покупців. 

Для того, щоб відповідати сучасним світовим тенденціям, потрібно інтегрувати український оборонно-промисловий комплекс у світовий високотехнологічний ринок. Це можливо лише за докорінних змін у галузі, зокрема корпоратизації українського ОПК та трансформації самого Концерну.

Реформа УОП перетворить Концерн у вагомого гравця світового значення, який здатен задовольнити всі потреби потенційно оновленої української армії сучасного зразка.

Іншими словами, трансформація "Укроборонпрому" не є приватною забаганкою окремо взятих реформаторів, а логічним наслідком сучасних світових тенденцій в оборонці.