Чи вдасться змінити систему оборонних закупівель?

Наприкінці літа цього року Верховна Рада прийняла Закон "Про оборонні закупівлі", який набуває чинності 1 січня 2021 року. 

В медіа вже багато говорилося про важливість та революційність закону. Нагадаю лише головне: він по-суті вперше виводить оборонні закупівлі з повної тіні і вводить поступове і розумне розсекречення, наближаючи нас до практик країн-членів НАТО та знижуючи корупційні ризики.

Тоді закон з’явився в результаті довгого та широкого громадського обговорення, залучення всіх зацікавлених сторін, баталій на Комітеті Верховної Ради з безпеки, оборони і розвідки, що зробило його максимально збалансованим та таким, що враховує інтереси всіх учасників процесу. 

При цьому, було узгоджено, що деякі аспекти мають бути врегульовані або вдосконалені на наступному етапі, щоб не затримувати прийнятті закону по суті.

Здавалося б – це однозначна перемога, але наразі впровадження закону, а отже і практичні вигоди для армії,  під реальною загрозою зриву. Чому так? 

Серед таких аспектів порядок закупівель у єдиного постачальника (процедура, що потребує максимальної прозорості), розрахунок очікуваної вартості та ціноутворення за закритими закупівлями, порядок розрахунку вартості життєвого циклу (що є повністю новим, більш відповідальним та сучасним підходом до складних закупівель), функціонування реєстру постачальників, перелік міжнародних спеціалізованих організацій та інші важливі складові закону. 

Задля цього Кабінет міністрів має розробити та прийняти низку нормативно-правових актів рівня постанов КМУ та наказів Міністерств. 

Звичайно, така робота потребує значних людських та часових ресурсів, залучення фахівців задля максимально широкого експертного обговорення та активної роботи двох відповідальних міністерств — Міністерства стратегічних галузей промисловості та Міністерства оборони. 

Але, через затримку з голосуванням, а пізніше і підписанням закону, робота була розпочата відомствами лише у жовтні 2020 року, коли до набуття законом чинності залишилось трохи більше 2 місяців. Такий строк жодним чином не дозволить розробити підзаконну нормативно-правову базу вчасно. 

Оскільки Закон повністю змінює принципи закупівель в сфері оборони, то з нового року старі процедури будуть вже недійсні, а нові – не вступлять в силу. Це може паралізувати такі важливі поставки для збройних сил і інших агенцій.

Тому, з метою уникнення будь-яких зривів імплементації Закону, виникає очевидна необхідність відсунути як мінімум до квітня 2021 року дату набуття чинності Закону. Але й досі така ініціатива не була висунута жодним з міністерств або Кабміном.  

Крім того, через те, що профільне міністерство знаходиться лише на початку свого формування, в Уряді існує явно існує брак компетентних кадрів як для оцінки впровадження закону та коригування самого закону, так і для розробки критично-важливої підзаконної нормативно-правової бази.

Що ж з цим робити і які висновки на майбутнє?

Наразі, процес реформи оборонних закупівель перебуває у дуже чутливому стані, та у "групі ризику": з одного боку набрання чинності Закону призведе до тимчасового паралічу системи, з іншого – саме постійні відтермінування можуть стати "шпариною" для збереження старих непрозорих правил гри.

Тож, з огляду на такі побоювання "домашню роботу" для Уряду, Міноборони та Верховної Ради здійснили експерти консультативно-дорадчої групи з реформи сектору безпеки та оборони. 

Група розробила зміни до Закону, що були спрямовані на полегшення його практичного застосування. Текст змін разом з усіма супровідними документами вже переданий Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки. З ним можна також ознайомитись тут. 

Запропоновані зміни стосуються таких питань:

- Удосконалення процесу планування оборонних закупівель в частині уникнення надмірної регуляції, зокрема, погодження технічного документу — Річного плану закупівель та змін до нього в системі Prozorro;

- Надання можливості застосовувати особливості оборонних закупівель під час укладання рамкових угод, зокрема додаткові кваліфікаційні критерії у вигляді державного гарантування та менеджменту якості;

- Додаткового врегулювання питання віднесення інформації щодо оборонних закупівель до державної таємниці лише у виключних обґрунтованих випадках, з метою подальшого розсекречення закупівель звичайного озброєння та військової техніки;

- Створення можливості визнання результатів випробувань серед країн-партнерів (членів НАТО) без надмірної регуляції та повторного проведення випробувань, що потенційно може збільшувати вартість закупівлі;

- Приведення механізму оскаржень в АМКУ під час проведення конкурентних оборонних закупівель до норм Закону України "Про публічні закупівлі" для більш зрозумілої реалізації як з технічного боку так і в частині користування механізмом учасниками та замовниками закупівель;

- Надання можливості продовжувати закупівлю в разі дискваліфікації переможця процедури після публікації наміру про укладання договору, що було неможливо в діючій редакції Закону щодо особливостей закупівель для гарантованого забезпечення потреб оборони;

- Надання можливості ДАСУ здійснювати публічний моніторинг процедур згідно з Законом України "Про оборонні закупівлі", як це передбачено в законодавстві про публічні закупівлі, з результатами яких може ознайомлювати громадськість в онлайн режимі в системі Prozorro; та ін.

- І, власне, перенесення строку початку дії Закону.

Експертне середовище та автори правок дуже сподіваються на якнайшвидше прийняття змін до Закону, аби уникнути зупинок в процесі функціонування глобальної системи оборонних закупівель в період її історичної трансформації. 

Але ситуацію, що склалася є наочним прикладом того, що народним депутатам слід ретельніше моніторити процес імплементації прийнятих ними законів та вжиття відповідних заходів, щоб процес законотворчості не розбивався об мури виконавчої байдужості та страху змін.

Насамкінець — критично важливим є почати реальний процес розробки регуляторних актів Кабінету Міністрів України — підзаконних актів, які запустять всі механізми закону "Про оборонні закупівлі". 

Наразі, незалежним аналітичним центром "Центр Оборонних досліджень" також підготовлений до виходу аналітичний звіт, що є дорожньою картою з впровадження цієї реформи в цілому.

І у разі прийняття запропонованих змін, часу на це буде має бути більше, ніж достатньо. Подальше затягування цієї роботи поставить імплементацію такої важливої для нашої армії реформи під ризик провалу. 

Співавтор: екс-радник Міністра оборони та експерт Проектного офісу реформ Артур Переверзєв