Чиста країна чи всеєвропейське звалище

Мегаполіси світу переповнені автомобілями. З комфортного засобу пересування машини перетворюються на фактор загрози для екології.

У першу чергу, це відбувається через шалені обсяги викидів CO2 в повітря та складнощі з утилізацією авто після закінчення строку їх експлуатації.

У Західній Європі проблему усвідомили в кінці 1980-х і почали запроваджувати стандарти, що регулюють вміст небезпечних речовин у вихлопних газах.

З 2015 року в ЄС діє стандарт "Євро-6", який найбільше б'є по дизельних двигунах (в Україні його впровадження відклали до 2025 року).

У 2000 році Європарламент ухвалив директиву 53/2000/ЄС, за якою 95% деталей утилізованого авто мусить повертатися на повторне виробництво.

У ЄС почала формуватися система збору старих авто та переробки їхніх запчастин. Відразу постало питання, як зацікавити водіїв здавати свої автомобілі на переробку після певного граничного строку експлуатації.

З одного боку – заохочення у вигляді виплат власнику після здачі авто в утиль. У Німеччині під час кампанії з утилізації 2009 року тягар виплат премій водіям взяла на себе держава, а з 2017 року вже активно діяли автомобільні компанії.

Volkswagen запустив програму "Екологія та майбутнє": при здачі на переробку дизельного авто покупець отримує суттєву знижку на новий автомобіль.

З іншого боку – податковий пресинг держави на власників, які мають авто, що не відповідають стандарту "Євро-6". Рівень екологічного збору залежить від кількості CO2 та інших шкідливих речовин, які певна модель викидає в повітря.

У ЄС склалася ситуація, коли їздити на старих авто – дорого й неекономно, тому власники поспішають якомога швидше їх збути одним з трьох шляхів.

Перший – здати на утилізацію, другий – продати (з кожним роком це дедалі проблематичніше, якщо мова йде не про преміум-клас), третій – збути посередникам, після чого авто потрапить на польський чи литовський ринки.

Отримавши реєстрацію в цих країнах, таке авто після певної санації має всі шанси перекочувати до України, поповнивши ряди "євроблях". За даними Державної митної служби, таким чином до нас завезли не менше 450 тис авто.

Отже, головна причина засилля "євроблях" в Україні – бажання європейських автовласників позбутися старих автівок, щоб не сплачувати екологічні податки.

Оскільки в нас не діє стандарт "Євро-6" і не налагоджена система утилізації авто, ми можемо перетворитися на європейське звалище старих автомобілів.

В Україні 27% автівок старші 30 років, 47% мають вік 10-30 років. Поважний вік машин гарантовано шкодить природі. Це не лише викиди в повітря вихлопних газів, а й потрапляння в ґрунт свинцю, масла, залишків пального, іржі.

Щорічно понад 100 тис авто виводяться з експлуатації, але лише 5% власників здатні правильно утилізувати "залізного коня". Решта просто кинута як металобрухт і захаращує навколишній простір. Параліч системи утилізації з кожним роком лише поглиблює проблему й доводить її до крайньої межі.

Критично необхідний напрямок державної екологічної політики, що включатиме в себе механізми, які зацікавлять власника здати стару машину в утилізаційний центр, умови для рентабельного утилізаційного бізнесу та впровадження сучасних європейських стандартів мінімізації автомобільних викидів у повітря.

Мусимо реагувати на ці виклики, адже адекватність такої реакції визначить місце країни на світовій екологічній мапі: або як сучасної держави, що бореться за чистоту власного простору, або як звалища європейського брухту.