Тіньовий ринок лісу породжує більше зло — системну корупцію і дезорганізацію вертикалі управління лісовою галуззю найвищими державними органами України.

"Брудні кошти" з тіньового ринку круглих лісоматеріалів використовують далі в "роботі" для "купівлі-продажу" посад у держпідприємствах та управліннях. 

Ті ж "брудні кошти" часто використовують і для посилення власного недобросовісного впливу на лісову галузь чи на її окремі ділянки або, відповідно, для послаблення впливу своїх конкурентів та/або опонентів в бізнесі.

Скажу відверто, як бізнесмен, при будь-яких умовах бізнес знайде вихід і варіанти роботи навіть у кризу і підлаштується під будь-які умови та правила.

Однак, як громадян України, я розумію, що сотні мільйонів гривень щомісячно осідають в кишенях недоброчесних чиновників, "посередників", замість того, щоб наповнювати бюджети різних рівнів.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державне агентство лісових ресурсів України ніколи не отримає явний супротив системи чиновників державних підприємств — лісгоспів та обласних управлінь лісового та мисливського господарств, адже формально вони підпорядковуються державним відомствам.

Однак, ризик втрати тіньових мільярдів кешу — ласого шматка тіньового ринку лісової продукції, який справедливо належить суспільству, а не корупціонерам, — спонукає деяких чиновників лісової галузі до різноманітних ділових комунікаційних "кульбітів" з бізнесом.

Ймовірно, саме тому розгорнулася потужна робота чиновників лісової галузі з підприємцями, щоб їхніми руками започаткувати "рух опору" будь-яким можливим змінам правил торгівлі лісовими матеріалами.

Мова йде про зміни до рішення, які постановив Кабінет Міністрів України 04.12.2019 №1178 та щодо напрацювань проєкту Закону "Про ринок деревини", які згодом розгляне Верховна Рада України.

Наявність дієвих інструментів впливу зі сторони постійних лісокористувачів (лісгоспів та/або управлінь) на лісопереробний бізнес спонукають декого із підприємців об'єднуватися і чинити спротив ініційованим змінам.

Логіки спротиву часто немає. Однак представників бізнесу, можна зрозуміти, адже коли стикаєшся з інструментами впливу на бізнес, то боротьба за ідеали відразу відходить на задній план, а постає завдання для переробного підприємства — вижити!

Що можна віднести до інструментів впливу лісгоспів/управлінь на бізнес?

️* недосконалі шаблони договорів купівлі-продажу лісоматеріалів, які суттєво обмежують права покупця; 

* ️ручне управління процесами продажу лісоматеріалів (різні, навіть невідомі фахівцям, біржі, невідомий час і місце торгів тощо); 

* ️фізичні/технічні/організаційні перешкоди у відпуску купленої сировини для бізнесу;

* ️укладання або неукладання можливих прямих договорів про поставку лісоматеріалів з бізнесом та інші інструменти.

Постійні лісокористувачі (лісгоспи) за теперішніх правил гри, якщо захочуть, можуть створити серйозні проблеми для великого і середнього, малого лісопереробного бізнесу.

Звичайно, отримати багатомільйонні збитки, а то й втратити процес поставок чи збуту товарів, можливо, втратити ринок, а то й, в деяких випадках, бізнес — ніхто не хоче.

Ставки занадто високі, напруга й емоції тільки-но набирають обертів.

Ймовірно, саме тому можна спостерігати всілякі ситуативні чи продумані об'єднання підприємців-лісопереробників навколо гасел і закликів проти продажу всієї лісопродукції через відкриті і доступні аукціони, проти змін нинішнього "status quo" ринку сировини лісу.

Різні аргументи можна почути:

• ️страх перед випадковими несистемними суб’єктами, які можуть потрапити до ринку лісової продукції і суттєво нашкодити ринку і його учасникам;
• ️необхідінсть стратегічного планування і гарантованого забезпечення сировиною великих деревообробних підприємств, виробничі процеси яких можуть суттєво постраждати в результаті різких змін правил на ринку сировини;
• ️складність технічної та організаційної структури нової запропонованої системи щодо продажу усієї лісопродукції через відкриті аукціони та інші.

По суті, всіма аргументами, яким оперують підприємці, захищається не їхні інтереси, а прослідковується спроба "руками" бізнесу зберегти вплив керівників лісгоспів, начальників обласних управлінь ЛМГ, чиновників "Держлісагентства" та інших структур на процес продажу лісових ресурсів. 

Тобто, деревообробний бізнес опинився в патовій ситуації і не природно, опосередковано та вимушено захищає корупцію в лісовій сфері!

Парадокс чи не так?

Які б проблеми не озвучувати, якщо порівняти очікувані вигоди від нововведень щодо прозорого продажу всієї лісопродукції виключно через аукціони і можливими тимчасовими технічними, організаційними, матеріальними негараздами, то стає очевидним, детінізація ринку лісової продукції оприлюднить мільярдні обороти в цій галузі і допоможе зростанню економіці в цілому.

Однозначно від цього виграє суспільство та місцеві громади, таке суттєво покращить наповнення різних рівнів бюджетів, знищить корупційну складову процесу продажів сировини з лісу.

Тоді з’являться кошти на збільшення заробітних плат працівникам лісгоспів, на покращення матеріально-технічної бази державних підприємств, на закупівлю сучасної техніки для боротьби з лісовими пожежами тощо.

Отже, якщо є кращі рішення, як саме детінізувати ринок лісової продукції, то, будь ласка, запропонуйте ваші варіанти.

А, поки що, на мою думку, найкраще буде для ринку лісопродукції:

* продаж 100% об’єму всіх лісопродуктів через електронні торги; 

* один відомий і доступний для всіх майданчик/ресурс для торгівлі лісоматеріалами;

* шаблон договору купівлі-продажу лісових ресурсів, врівноважений в частині захисту прав і обов’язків обох сторін;

* чіткі і однакові правила торгів для всіх учасників;

* зрозуміле формування лотів, характеристик і об’ємів лісоматеріалу;

* максимальна автоматизація процесу торгів і усунення людського фактору під час прийняття рішення;

* формування культури аукціонних торгів лісовою продукцією.

А поки що багато лісгоспів штучно створюють дефіцит сировини, не виставляють на торги лісопрдукцію. В результаті, — вартість лісопродукції на аукціонах зросла до небачених величин. Покупці незадоволені. 

Отже, штучно створюються революційні настрої серед різних суб’єктів, які мають відношення до лісової галузі та зростає невдоволення. 

Уже чутні заклики повернутися до "стабільності" і відмовитися від навіть спроб щось поміняти.

Разом з тим, державні підприємства почали нарощувати власну переробку сировини до якої почали долучати бізнес для надання послуг щодо розпиловки деревини. 

Цей процес є збитковим, водночас дозволяє проводити потрібні "схеми". Тут можуть приховуватися такі ж багатомільйонні втрати, як і під час прихованих торгів лісом.