Страховка для споживачів природного газу
Хто такий постачальник "останньої надії", його завдання та що повинен знати про нього споживач газу.
Перехід побутових споживачів до постачальника "останньої надії" (ПОН) автоматизували з 1 жовтня.
Це означає, що у разі втрати постачальника, з яким у споживача є договір, Оператор газотранспортної системи може автоматично перевести його на обслуговування до ПОН.
Але не більше, ніж на два місяці. Обов’язок споживача — за цей час знайти собі нового постачальника.
Функція ПОН – підстрахувати побутових клієнтів газопостачальних компаній від неочікуваної втрати постачальника, який з низки причин не впорався з роботою в ринкових умовах.
ПОН не веде боротьбу за клієнта, не рекламує свої послуги. Йому це не потрібно, оскільки клієнт потрапляє до ПОН тимчасово і може користуватися послугами цього оператора не більше 60 днів на рік.
Є випадки, коли основні функції ПОН намагаються інтерпретувати інакше. Тому розглянемо основні факти та міфи про ПОН для побутових клієнтів (фізосіб).
Факти про ПОН
- Споживач газу не може самостійно обрати ПОН як свого постачальника.
- Потрапити до ПОН без поважної причини не можна.
- Причини, коли клієнт газопостачальної компанії може потрапити до ПОН:
- постачальник збанкрутував або ліквідований;
- ліцензія постачальника зупинена або анульована;
- клієнта немає у реєстрі споживачів у жодного постачальника (кожен постачальник має такі реєстри. Всі вони складають єдиний реєстр споживачів. Така система потрібна, бо клієнт не може мати двох і більше постачальників одночасно. Звірка реєстрів у цьому допомагає);
- постачальник не замовив для клієнта газ.
- Побутовий клієнт потрапляє до ПОН автоматично. За цим стежить Оператор газотранспортної системи України (ОГТСУ) та переводить побутових клієнтів на ПОН у разі наявності відповідної причини. Жодних заяв побутовому споживачу писати не потрібно.
- Споживач може отримувати газ від ПОН не більше 60 днів на рік. Споживач може піти до іншого ринкового постачальника за першої нагоди до завершення цих 60 днів.
Міфи про ПОН
Міф №1. Постачальник "останньої надії" — механізм задля монополізації ринку Газопостачальною компанією "Нафтогаз України", яка виграла конкурс та стала ПОНом до 2023 року.
Реальність.. ГК "Нафтогаз України", яка є також одним з ринкових постачальників, нарощує кількість своїх клієнтів виключно маркетинговими механізмами.
Міф №2. ГК "Нафтогаз України" виставляє найнижчі ціни газу на ринку, щоб знову ж таки захопити якомога більшу кількість клієнтів.
Реальність. ГК "Нафтогаз України" встановлює ціни для двох категорій споживачів. Перша категорія – комерційні клієнти компанії. Друга – клієнти ПОН (таких, нагадаю, досі немає).
При формуванні цін ПОН не враховується націнка постачальника (зазвичай вона потрібна, щоб у постачальників були кошти на розвиток сервісних функцій, маркетинг і т.д.).
Нашу логіку розділяє й Уряд, оскільки така цінова пропозиція стала переможною для компанії в конкурсі на постачальника "останньої надії".
Міф №3. Автоматичний перехід до ПОН суперечить нормам законодавства. Причини такі: має бути підписаний договір оферти, перебування на ПОН довше 60 днів не регламентовано законодавством.
Реальність. ПОН у своїй діяльності послуговується законодавчими та підзаконними актами, які ухвалені чи затверджені відповідними органами влади.
Наприклад, у ст.15 Закону України "Про ринок природного газу" йдеться, що Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.