Іншого шансу не буде

Це був третій матч плей-оф Української суперліги.

Баскетбольний клуб "Запоріжжя", вигравши регулярний чемпіонат, програв у Черкасах і мав рахунок 1:1 перед вирішальною грою проти "Черкаських мавп".

Уболівальники команди вивісили банер зі словами: "Іншого шансу не буде!".

Мене настільки вразила ця фраза, що я поставив фото банера собі на обкладинку в ФБ і задумався над її глибиною.

Якщо команда програє цю гру, вона вилетить з плей-оф і перекреслить усі зусилля, які вона робила протягом сезону.

Безумовно, буде новий сезон і будуть нові надії, але це вже нова глава, нова сторінка і нове оповідання, а ця розповідь закінчиться безповоротно.

У період епідемії всі активно заговорили про зростання внутрішньо українського туризму. Справді, передумов було дуже багато.

По-перше, при явному скороченні доходів громадян національні курорти отримують стратегічну перевагу.

По-друге, повне або часткове закриття кордонів і неможливість поїхати на закордонні курорти.

По-третє, логістична перевага.

Набагато простіше за сім-вісім годин доїхати на авто з Києва до Карпат, ніж проходити кілька температурних скринінгів в аеропортах, мати перетин із сотнями громадян і півтори-дві години польоту в закритому приміщенні літака.

Однак очікування не збіглися з реальністю. Українці не поїхали відкривати для себе Україну. Відразу згадуються основні "давні проблеми".

"Жителі Євросоюзу активно подорожують, бо в них є доступне авіасполучення, 20-30 дол за квиток, а у нас все дорого". Проте зараз ціна перельотів у межах країни досягла мінімальних позначок за всю історію. При цьому перевізники примудряються давати нижчу ціну, ніж всіма улюблена залізниця.

"У нас немає готелів і сервісу рівня країн ЄС". Готелі давно з'явилися, а про рівень сервісу свідчать іноземці, які, відвідавши в Україну, приїжджали знову.

Напевно, основна проблема в іншому: у нас немає звички їздити по своїй країні, витрачати гроші, розповідати дітям про історію, попутно заповнюючи свої прогалини, дивитися визначні пам'ятки, яких не менше, ніж в сусідніх країнах. Ми досі асоціюємо відпочинок тільки з перетином кордону.

Не потрібно багато грошей, щоб поїхати на вікенд до Чернігова, змінивши Дніпро на Десну, відвідати Антонієві печери, парки і сквери. Або побачити Запорізьку січ, поплавати на байдарці навколо Хортиці, найбільшого річкового острова в Європі, чи стрибнути з арочного моста з висоти 42 метри.

Якщо хочеться насолодитися природою, а в Карпатах вже були, тоді можна відвідати Херсон з неповторними Олешківськими пісками, унікальним природним заповідником "Асканія-нова" та островом Джарилгач.

Річ не в тім, що ця краса зникне наступного року, але якщо ми не поїдемо цього року, українські готелі, ресторани та перевізники, які мали тримісячний локаут і не можуть розрахуватися з весняними боргами, навряд чи доживуть до зими.

Ресторанний бізнес вже масово закривається, і це тільки початок. Залишаться не всі, а ті, що залишаться, не зможуть мати старі ціни. Маючи менше конкуренції, ціни зростатимуть, будуть тиснути боргові зобов'язання, і споживач за той же номер в готелі або квиток буде платити значно більше, ніж раніше.

Після такої важкої весни нам всім потрібно обов'язково перезарядити батарейки і набратися сил. До Туреччини чи Єгипту можна буде поїхати і пізніше, а насолодитися часом з родиною не в квартирі на дивані, а подорожуючи і відкриваючи Україну, потрібно зараз. Іншого шансу не буде.