Чи виправданий оптимізм

29 липня Кабмін схвалив прогноз економічного і соціального розвитку України на 2021-2023 роки.

Наступного дня Нацбанк оприлюднив свій варіант прогнозу на 2020-2022 роки.

Попри чималу кількість розбіжностей в деталях, спільною рисою обох прогнозів є оптимізм щодо майбутнього розвитку ситуації.

Урядовий прогноз передбачає зростання ВВП у 2021 році на 4,6%, що означає майже повне відновлення до передкризового рівня за один рік (прогноз падіння у 2020 році – 4,8%). У 2022-2023 роках економіка, згідно з прогнозом, зростатиме відповідно на 4,3% і 4,7%.

Нацбанк більш поміркований в оцінках. Прогноз регулятора на 2021 рік передбачає зростання ВВП на 4% після падіння на 6% у 2020 році. Проте вже у 2022 році, за розрахунками регулятора, економіка завдяки зростанню на 4% повинна вийти в плюс порівняно з показниками 2019 року.

Такий оптимізм дисонує з попереднім досвідом проходження криз українською економікою та з перспективами відновлення глобальної економіки.

Як свідчить досвід двох попередніх криз (2008-2009 років та 2014-2015 років), економіка після різкого падіння відновлювалася надто повільно для того, щоб досягнути передкризового рівня до початку чергової кризи.

Це добре ілюструє представлена на графіку динаміка реального ВВП за період незалежності України. Як бачимо, рівень передкризового 2019 року значно поступається рівню 2013 року, а той, своєю чергою, рівню 2008 року.

На думку деяких економістів, така особливість зумовлена збільшенням сировинної складової в економіці. Вона є проявом "стану гістерезису", який означає втрату здатності економічної системи до відновлення внаслідок тривалої дії негативних факторів після того, як обставини стали сприятливими.

Тож на які фактори розраховують уряд та НБУ в надії розірвати описане порочне коло? Зважаючи на значну залежність економіки від кон'юнктури сировинних ринків, таким фактором могло б стати стрімке відновлення світової економіки з підвищенням цін на продукцію нашого експорту.

Проте у березні генеральний секретар Організації економічного співробітництва та розвитку Анхель Гурріа застеріг, що після шоку, завданого пандемією, відновлення світової економіки не буде V-подібним, а триватиме роками.

У травні глава МВФ Кристаліна Георгієва зазначила, що після скорочення у 2020 році глобальна економіка досягне передкризового рівня лише до 2023 року. Червневий прогноз МВФ оптимістичніший, він передбачає зростання світового ВВП у 2021 році на 5,4% після скорочення на 4,9% у 2020 році.

У фонді очікують, що флагманом зростання у 2021 році стане Китай з показником 8,2% (у 2020 році, на відміну від абсолютної більшості країн, у КНР теж прогнозується зростання ВВП на 1%). Проте чергове загострення у стосунках між Китаєм і США, стосовно якого все частіше вживається термін "холодна війна", може істотно погіршити перспективи відновлення економіки.

МВФ акцентує увагу на тому, що спровокована пандемією криза не подібна на жодну з попередніх, тому перспективи відновлення вкрай невизначені. Отже, зовнішній попит не стане драйвером зростання української економіки. Правда, уряд це визнає, прогнозуючи зростання експорту на 2,9% (імпорту – на 10,6%).

Інвестиційного буму у 2021 році теж не буде, враховуючи збитки, завдані підприємствам у 2020 році, високий ступінь невизначеності щодо перебігу епідемії та символічні заходи держави з підтримки бізнесу під час кризи.

У своїх оптимістичних прогнозах на 2021 рік уряд розраховує лише на збільшення приватного споживання внаслідок зростання заробітної плати на 12,1% в реальному вимірі і 21,1% – у номінальному (до 13 632 грн).

Однак таке стрімке зростання зарплати на тлі невизначених перспектив розвитку епідемії і пригніченої ділової активності може сприйматися радше як благий намір, ніж як прогноз. Таким воно і є, бо ґрунтується передусім на бажанні президента підвищити мінімальну зарплату у 2021 році до 6,5 тис грн.

Наразі незрозуміло, як на таку ініціативу відреагує бізнес, який перебуває в депресивному стані. Залишається сподіватися, що імплементація завдання президента дасть поштовх зростанню і збільшить надходження до бюджету, а не стане ще одним фактором тінізації економіки і зростання рівня безробіття.

Навіть якщо прогнози щодо зарплати справдяться, це не гарантує адекватного збільшення споживання з огляду на падіння споживчих настроїв населення. За даними агенції Info Sapiens, індекс споживчих настроїв у першому півріччі знизився з 92,2 до 65,1, а відновлення може виявитися значно тривалішим.

Хронічною проблемою є недостатня координація монетарної політики НБУ та економічної (зокрема фіскальної) політики уряду. Прогноз Нацбанку передбачає на 2021 рік інфляцію на рівні 5,5% (грудень до грудня), тоді як урядовий прогноз – 7,3%. Очевидно, що і курсові орієнтири у такому випадку відрізнятимуться.

За таких обставин у 2021 році ми можемо знову зіткнутися з проблемою наповнення бюджету внаслідок розбіжності між закладеними в розрахунки бюджету прогнозними показниками курсу та інфляції і фактичними даними.

Беручи до уваги все викладене і велику кількість безпекових, політичних та епідемічних ризиків, оптимістично оцінювати перспективи розвитку економіки у 2021 році досить складно. Значно вірогіднішим, з огляду на обставини, вбачається прогноз МВФ, на якому ґрунтується чинна програма stand-by.

Цей прогноз передбачає зростання української економіки у 2021 році лише на 1,1% (після падіння на 8,2% у 2020 році) і досягнення темпів зростання 4% тільки у 2025 році. Проте це саме той випадок, коли хотілось би помилитися.