Чи зможуть українські міста стати кліматично нейтральними

За різними даними, міста відповідальні за 60-70% викидів СО2 у сфері енергетики. Велику частину з них можна скоротити, взявши ініціативу у свої руки.

Таким шляхом пішла влада багатьох міст світу, поставивши собі амбітні цілі замістити нафту, газ та вугілля відновлюваною енергетикою – сонцем, вітром, біогазом, воднем. 

Як виявилось, місія реалістична і понад 40 міст світу досягли кліматичної нейтральності, а майже сотня міст близькі до цього.

Україна стала першою країною на пострадянському просторі та у Східній Європі, де міста проголосили курс на перехід до відновлюваних джерел енергії. 

Першим став Житомир у 2018 році, в тому ж році — Чортків, Львів, Кам’янець-Подільський. 

Наступного року таких міст стало сім, а також меморандум про співпрацю з міжнародною кліматичною організацією 350.org щодо переходу на відновлювану енергетику підписала Асоціація малих міст України, яка охоплює близько 160 населених пунктів.

Зараз об’єднувати міста навколо енергобезпеки та кліматичної адаптації продовжує коаліція "Енергетичний перехід", до якої входять громадські організації 350.org, "Екоклуб", "Екодія", "Хмельницький енергетичний кластер", "Еколтава", "Всеукраїнська агенція інвестицій та сталого розвитку", "Місто Сонця".

Дмитро Сакалюк, експерт з енергоефективності ГО "Екоклуб", який тоді вів переговори з владою міст щодо енергетичного переходу, каже, що це був непростий процес, бо ж зобов’язання мають взяти на себе мер чи очільник громади, який буде на цій посаді 1-2 каденції. А зобов’язання – до 2050 року. 

Мовляв, влада розуміє, що зазвичай проголошення таких амбітних цілей може викликати хвилю критики щодо них, нібито, обіцяють те, чого виконати не зможуть.

Долучились ті міста, де є сильна політична воля і змога думати стратегічно, намагаючись закласти підвалини такого переходу. 

Якщо влада 5-6 років орієнтуватиметься на відновлювальну енергетику, енергоефективність, розвиток громадського транспорту відповідно до сформованої стратегії, а наступна влада різко перестане це робити, то у виборців постане неминуче запитання "Чому нова влада не хоче цим займатись?". 

Це і буде мотивацією для новообраних рухатись тим же курсом – на 100% ВДЕ.

Катерина Проценко, виконавча директорка "Асоціації малих міст України", каже, що пандемія сильно заморозила плани та стратегії енергетичного переходу у більшості малих міст. 

Однак великі надії покладають на місцеві вибори. З огляду на велику кількість природних лих, які спіткали країну в останні роки і показали гостроту кліматичних змін та еко питань, люди нарешті зацікавились питаннями довкілля. 

Тож, шанси на перемогу на місцевих виборах зростуть у тих, хто внесе екологічні питання у передвиборчі програми, а потім – і у стратегії у новоутворених ОТГ.

Крім того, добровільні зобов’язання підвищувати енергоефективність і нарощувати використання відновлювальних джерел енергії беруть на себе підписанти міжнародної Угоди мерів. 

Вони зобов’язуються зменшувати викиди вуглецю на 30% до 2030 року. В Україні до Угоди мерів долучився 181 населений пункт.

ЛЕД-освітлення, СЕС на дахах та громадський транспорт

Якість стратегій та змін у містах будуть дуже залежати від вихідних даних – структури громадського транспорту, стану інфраструктури та комунікацій, частки державного і комунального майна з числа будинків, обсягів бюджету, бізнесів, з якими можна співпрацювати тощо.

Найперше, що треба зробити – оцінити витрати енергії. Аби зрозуміти, де є можливості для покращення. 

Далі – стратегія дій з короткостроковими планами і проміжними цілями, аби можна було періодично звірятись, чи у правильному напрямку рухається влада і чи з належною швидкістю.

Завдання влади – створити механізми, які будуть підштовхувати людей до правильних рішень (програми підтримки, пільги, санкції, податкові програми тощо).

До прикладу, у 2018 році на програму сталого розвитку у Рівному було виділено з міського бюджету 60 мільйонів гривень. 

Вона стосувалась програми енергоефективності для ОСББ і компенсувала 90% витрат. Лише 10% мали зібрати мешканці. Нею скористалось немало охочих.

Зараз програма продовжує діяти, тільки внесок мешканців вже становить 30%. Лише за 2019 рік понад 200 ОСББ подали заявки на фінансування.

Житомир, місто-першопроходець щодо цілей 100% ВДЕ, одночасно працює в кількох напрямках. 

У 2019 році усе вуличне освітлення стало світлодіодним. Біогаз, що збирається на сміттєвих полігонах спалюють, отримуючи електроенергію. 

У місті працюють котельні на палетах і у 2021 році мають розпочати роботу твердопаливні котельні, що будуть спалювати дерев’яні тріски. 

В процесі побудови – декілька сонячних електростанцій та теплових на біопаливі. Окрема тема – громадський транспорт. 

Житомир ухвалив План сталої міської мобільності, який, зокрема, передбачив скорочення кількості маршрутного транспорту та акцент на розвитку електротранспорту.

"Зелений курс" в містах – це, зокрема, енергоефективність і термомодернізація. Менші витрати енергії на опалення, отже, менша генерація і легше забезпечити її власними силами. 

Власними силами міста можуть проводити енергоаудит та поступово здійснювати термомодернізацію комунальних та державних установ, мотивувати мешканців і бізнес долучатись до таких дій.

Інший аспект – власне виробництво електроенергії з відновлюваних джерел. Це біогаз зі сміттєвих звалищ, сонячні електростанції, твердопаливні котельні, електричне опалення, "розумні" мережі.

Зрештою, "зелений курс" у містах створює багато робочих місць. Наприклад, процес термомодернізації створює низку вакансій енергоаудиторів, монтажників, банківських працівників (видача кредитів), продавців і виробників будматеріалів тощо.

Де взяти гроші?

Перше питання, яке виникає: де взяти гроші на всі ці зміни і енергетичні переходи. Ті, хто працює над енергетичним переходом, мають відповіді на ці питання.

Наприклад, Житомир після демонстрації чіткого курсу на ВДЕ, демонстрації інституційної спроможності та злагодженої діяльності команди отримав величезну кількість фінансових пропозицій від партнерів та грантодавців.

Андрій Зінченко, голова муніципального енергокооперативу "Сонячне місто" в Славутичі, переконаний, що українці є найважливішими внутрішніми інвесторами, готовими вкладати кошти у хорошу справу. 

Власне, інвесторами "Сонячного міста" і є пересічні українці, адже вартість одного паю цілком посильна – 15 тисяч гривень.

Ірина Ставчук, заступниця міністра захисту довкілля та природних ресурсів, пояснює, що моделювання динаміки викидів показало: вартість сценарію реалізації заходів енергоефективності і зменшення викидів до 2030 року потребує більше інвестицій порівняно із сценарієм "бізнес як звичайно". Однак він не буде значно дорожчим для економіки через скорочення імпорту енергоресурсів, їх споживання, підвищення енергоефективності, операційних витрат тощо.

ВДЕ – ворог, а не пріоритет?

Тож так, міста можуть проголошувати амбітні цілі і рухатись у їхньому напрямку, однак важливо, аби державна політика була у тому ж напрямку.

"Зелений курс" у містах — це створення стратегічних документів та адаптація до національного "зеленого" законодавства на місцевому рівні. 

Такими документами у містах можуть бути кліматична стратегія, план дій сталого енергетичного розвитку та клімату, місцева програма енергетичного переходу та адаптації до зміни клімату, стратегічна оцінка потенціалу переходу на енергію з відновлюваних джерел, моделювання можливих сценаріїв енергетичного переходу.

Курс має ставити керівництво країни, але без керівництва міст він не буде реалізований. 

Інша сторона медалі — це коли міста мають більш амбітні цілі, ніж країна, вони тоді потребують державної підтримки. 

Вони можуть бути ініціаторами національних змін та реформ. Це наприклад у питаннях енергетики та інвестицій багато років робили такі міста як Вінниця, Житомир, Львів, Долина тощо.

Організація 350.org у 2018 році ініціювала та підтримала моделювання сценарію переходу міста Житомира на 100% енергії з відновлюваних джерел до 2050 року.

Моделюванням займалися науковці Інституту економіки та прогнозування НАН України.

Розроблений сценарій доводить, що такий перехід можливий та економічно досяжний.

Якщо ж держава раптово рішуче міняє підходи до розвитку енергетики і пріоритетів, містам доводиться скрутно, адже не всі зміни для досягнення кліматичної нейтральності – у їхніх повноваженнях. 

Більше того, на державному рівні запроваджувати санкції та мотивації значно легше і ефективніше.

Однак українська держава, продовжуючи декларувати "зелений курс" в урядовій програмі виходу економіки з кризи після пандемії, під час міжнародних зустрічей представників МЗС та офісу віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, іншою рукою оголошує ВДЕ винуватцем енергетичної кризи і курс на її згортання. 

Хоча, варто зауважити, урядова програма, яка наразі відхилена Верховною Радою України, водночас обіцяє і йти "зеленим курсом", і пріоритизувати вугілля.

Ще у 2019 році Україна піднялась на 8 місце рейтингу інвестиційної привабливості у "чисту" енергетику серед країн, що розвиваються, при цьому подолавши 55 сходинок порівняно з 2018 роком. 

Тоді уряд Гончарука проголошував курс на "зелений енергетичний перехід", що було викладено у презентованій у січні 2020 року Концепції зеленого енергетичного переходу України до 2050 року.

Буквально за пів року з моменту призначення в.о. міністра енергетики та захисту довкілля Ольги Буславець риторика змінилась. 

Виявилось, що саме "зелений тариф" та ВДЕ спричиняють енергетичну кризу і відповідальні за небаланси в енергосистемі.

Вийшло, що причиною кризи називають не корупцію в енергетиці та непрофесіоналізм відповідальних осіб, а безпосередньо ВДЕ на різних каналах і у різних медіа. Це почало робити "зелену" енергетику монстром в очах звичайних українців. 

Така риторика може призвести до глибокої енергетичної кризи — ще глибшої, ніж зараз.

Якщо раніше держава мала великі обсяги інвестицій у цю сферу, зокрема і внутрішніх, то зараз ріст майже зупинився. 

А старі потужності стають ще більш близькими до закриття, наближаючи енергетичний колапс та залежність України від імпорту електроенергії за чужими правилами.

Хоча держава намагається підписати меморандум з виробниками електроенергії з відновлюваних джерел щодо добровільного перегляду наявної моделі "зеленого тарифу", однак розворот курсу від ВДЕ вже спричинив перші судові позови від інвесторів.

До речі, екоактивісти звинуватили й голову комітету Верховної Ради з питань енергетики та ЖКГ Андрія Геруса у тому, що він заблокував процес переговорів між Кабміном, Міністерством енергетики та інвесторами ВДЕ.

Замість підсумків

Фактично як би влада окремих міст не намагалась зробити своє місто кліматично нейтральним і дотриматись взятих зобов’язань в рамках Угоди мерів чи Меморандумів, у них є "стеля можливостей". 

Поки держава ставила в пріоритет енергоефективність та розвиток ВДЕ, запроваджувала стимуляційні механізми для того, аби забрати з ринку авто, що генерують високу частку викидів, підтримувала всіляко наміри інвесторів – був активний відгук та зміни на всіх рівнях. 

Міста брали на себе зобов'язання, мешканці долучались до фінансових програм, громадськість запроваджувала екологічно орієнтовані освітні та інформаційні кампанії, а держава стрімко ставала інвестиційно привабливішою.

Зміна державної політики потягне втрату довіри інвесторів та втрату напрацювань у містах, коли вони досягнуть межі можливостей і не отримають підтримки від держави.

На сьогодні маємо ситуацію, коли кліматична та енергетична політика держави затиснуті у кризові рамки відновлення економіки і не є пріоритетними. Від того, який курс обере Україна зараз, залежатиме її стратегічний розвиток у найближчі кілька років.

Експерти Всесвітнього економічного форуму недавно виступили з ініціативою "Великого перезавантаження", яка пропонує повний переворот в економіці до справедливого розвитку, "зеленої" та низьковуглецевої економіки. 

Шлях до цього пропонується такий: справедливе регулювання для підтримки економіки і узгодження інтересів усіх сторін, пакети економічного стимулювання, орієнтовані на екологічні, соціальні та управлінські показники (ESG) та використання четвертої промислової революції для суспільної користі.

У ЄС такі домовленості уже офіційно прийняті та отримали назву "План відновлення Європи" та "Зелений курс". 

Їх ключовим завданням є зупинити зміну клімату шляхом переходу на вуглецево нейтральну економіку до 2050 року.

В Україні поки кліматичні та енергетичні амбіції міст розходяться із реальним курсом держави. Чіткого курсу та стратегії немає, є лише точкове хаотичне втручання у окремі сфери. 

В Україні розроблено Стратегію низьковуглецевого розвитку до 2050 року, Концепцію зеленого енергетичного переходу України до 2050 року, але ці документи не реалізуються. 

Недавно Прем’єр-міністр України взагалі заявив про те, що вугілля стане основним паливом для виробництва електроенергії на теплових електростанціях. 

Навіть наявні документи по клімату та енергетиці не узгоджені із програмами економічного розвитку та підтримки економіки після кризи COVID-19, а також Програмою Дій Уряду України.

В таких умовах містам складно буде реалізувати енергетичний перехід, бо він має забезпечуватись політичною волею, ресурсами держави, бути частиною комплексного і міжсекторального "зеленого курсу". 

Стратегія "зеленого курсу" передбачає зростання економіки не за рахунок виснаження природи і спалювання викопного палива, побудову справедливого і процвітаючого суспільства, сучасне економічно ефективне і конкурентоспроможне господарство та досягнення нульового балансу викидів парникових газів у атмосферу до 2050 року.

Співавторка Юлія Мельник (Пашковська), міжнародна кліматична організація 350.org