Спроба відродити тендерний комітет Міністерства охорони здоров'я, методологія "Укравтодору" і воскресіння ідеї "купуй українське – плати українцям".

Усе це – лихі передвісники того, що сферу публічних закупівель дуже хочуть контролювати.

На жаль, цей контроль спрямований не на дотримання чесних правил, а на вибір підрядників, що будуть освоювати мільярди гривень.

Відродження тендерного комітету

Попри існування спеціального державного підприємства, яке повинне виконувати функцію централізованої закупівельної організації для медичної сфери, МОЗ відродило свій тендерний комітет.

Приводом для цього стала закупівля захисних костюмів для медичних працівників, яка вже стала скандальною.

За останні шість років централізовані медичні закупівлі пройшли чітку і логічну еволюцію. Спершу міністерство відійшло від практики МОЗ часів Януковича проводити закупівлі через власний тендерний комітет.

Тоді це давало змогу керівництву відомства в ручному режимі контролювати мільярдні потоки на закупівлях та призводило до шалених переплат. Після Революції гідності централізовані закупівлі ліків делегували міжнародним організаціям. Тоді ціни на них в середньому впали на 40%.

Наступний логічний етап – створення власної закупівельної агенції, яка проводить закупівлі не менш ефективно, ніж міжнародники. Такою структурою повинно було стати державне підприємство "Медичні закупівлі України".

10 квітня воно отримало від міністерства перше доручення на придбання великої партії захисних костюмів. Підприємство уклало вигідний контракт з українським виробником "Текстиль-контакт". МОЗ відмовилося погоджувати цей договір, бо костюми не мали міжнародного стандарту якості.

Цікаво, що в технічному завданні, яке державне підприємство отримало від міністерства, не було пункту про міжнародний стандарт. Фактично МОЗ вирішило відродити з небуття свій тендерний комітет та провести власну закупівлю захисних костюмів з Китаю через українську компанію.

Команда DoZorro так і не отримала відповіді, як МОЗ відібрало цього постачальника і як перевірило його сертифікати. Урешті, міністерство купило на 20 тис костюмів менше, ніж планувало, і на 13 млн грн дорожче.

Купили із сертифікатом на захист від інфекційних агентів. Хоча чи важливо це для захисту від коронавірусу, в інфекціоністів, зокрема в колишнього головного директора "Центру громадського здоров'я, є сумніви. До речі, ці костюми не прибули в Україну з Китаю у встановлений в договорі термін – до 1 травня.

За збігом обставин, до ДП "Медичні закупівлі України" тепер збирається з ревізією Державна аудиторська служба України. Здається, у такий спосіб міністерство намагається повернути "ручний" контроль за централізованими медичними закупівлями, блокуючи роботу свого ж підприємства.

Сподіваюся, ситуація з костюмами не повториться. ДП вже оголосило, що починає закупівлі засобів індивідуального захисту за дорученням МОЗ.

Будівництво доріг

На будівництво і ремонт доріг у 2020 році закладена колосальна сума: 85 млрд грн на шляхи державного значення і 22 млрд грн – місцевого.

"Укравтодор" озвучує проблеми, які можуть завадити "Великому будівництву": тендерні ігри, безпідставне затягування тендерних процедур через подання учасниками скарг, допуск до робіт непрофесійних і недоброчесних підрядників.

Разом з тим, "Укравтодор" намагається долати ці проблеми, ігноруючи основний принцип ProZorro: рівність учасників. Він наполягає, щоб Мінекономіки схвалило обов'язкову методологію закупівель дорожніх робіт.

З одного боку, методологія повинна допомогти замовникам зробити закупівлі більш ефективними, а з іншого – може призвести до звуження конкуренції через дискримінаційні підходи. Так, Антимонопольний комітет вже визнав дискримінаційними низку вимог з першої редакції методології "Укравтодору".

Ба більше, навіть якщо Мінекономіки ухвалить методологію як обов'язкову, учасники закупівель зможуть оскаржити дискримінаційні вимоги в АМКУ. Імовірно, це буде затримувати закупівлі не менше, ніж тендерні ігри.

Подібні ініціативи можуть перейняти й інші органи, і практика легалізації дискримінаційних умов пошириться на закупівлі в інших сферах.

Методологія справді потрібна. Була навіть спроба розробити її із залученням до робочої групи при Мінекономіки експертів, підприємців та представників "Укравтодору". Проте вже близько місяця ця редакція перебуває на погодженні в міністерстві і її подальша доля залишається незрозумілою.

Про захист національного виробника

Усі ми пам'ятаємо популістський законопроєкт "Купуй українське, плати українцям". Верховна Рада минулого скликання ухвалила його лише в першому читанні. Тоді законотворці хотіли, щоб учасники публічних закупівель підтверджували рівень свого "українства" численними довідками.

Місцевий виробник переміг би на тендері, навіть якби його пропозиція була на 20-30% дорожчою, ніж в конкурента. Це б забюрократизувало сферу, створило низку корупційних чинників і додаткове навантаження на бюджет.

Завдяки критиці з боку економістів, громадських організацій і навіть національних виробників тоді проєкт не ухвалили. Однак розмови про необхідність змінити засади та принципи роботи системи ProZorro тривають.

Зокрема, про це говорилося на підкомітеті з питань промислової політики, а міністр економіки Ігор Петрашко назвав визнану у світі систему закупівель "дивною" через відсутність преференцій для національного виробника.

Публічні закупівлі справді можуть і повинні стимулювати внутрішній ринок та стати для українського бізнесу, особливо виробників, опорою в часи кризи. Зокрема – активізувати локальну робочу силу, працевлаштовувати місцевих.

Однак непродумане створення преференцій буде призводити до перемоги "своїх", а не українських виробників. Також це порушить низку міжнародних зобов'язань України, зокрема угоду про асоціацію з ЄС. Тому Transparency International Ukraine закликала утриматися від поспішних змін системи ProZorro.

За даними BI ProZorro, 99% переможців торгів у системі – українські компанії, тому невдалі публічні закупівлі для вітчизняних виробників є поодинокими.

Підтримка виробників через преференції в публічних закупівлях навряд чи допоможе. Потрібно зосередитися на пільговому оподаткуванні, доступі до дешевих кредитів і програмах підтримки виробництва.

Це дозволить українським виробникам ставати конкурентоспроможними, а не просто вигравати з дорожчою пропозицією завдяки прямим преференціям.

Окремо хотів би нагадати, що система електронних закупівель – це інструмент, який повинен забезпечити прозорість закупівель, дотримання чітких та зрозумілих правил. Однак останні тенденції вказують на бажання контролювати цю сферу. Назвемо це згортанням реформи?