"Prozorro так і не змогла подолати корупцію!", "Держава досі купує товари втридорога". Ось закиди, які найчастіше лунають в сторону електронної системи публічних закупівель. 

І тут потрібен короткий екскурс в історію. 

П’ять років тому команда волонтерів поставила собі за мету реформувати тотально закриту та корумповану сферу державних закупівель.

Так з`явилася ідея розробити електронну систему, яка б виконала три основні завдання: 

1) зробити інформацію про закупівлі доступною для всіх;

2) відкрити ринок публічних закупівель для постачальників;

3) запустити прозорі онлайн-аукціони на зниження ціни, які будуть економити бюджетні кошти. 

Цю систему розробили без жодної копійки державних грошей, нарекли Prozorro і вже 1 серпня 2016 року вона стала обов`язковою для всіх закупівель в країні.

З того часу Prozorro впоралася з усіма поставленими завданнями. 

Усі бачать усе: оголошені закупівлі, умови договору, ціни.

Порівняйте це з часами, коли інформацію про тендери можна було дізнатися лише в газеті "Вісник державних закупівель" зі смішним тиражем у 500 примірників, який викуповувався зацікавленими особами.

Натомість Prozorro наче увімкнула світло в темній кімнаті закупівель, і стало можливим розгледіти, що там відбувається.

Публічні закупівлі вперше стали конкурентним ринком, в якому з часу запуску Prozorro взяли участь понад 260 тисяч учасників. 

Завдяки аукціонам на Prozorro щороку вдається заощаджувати для держави близько одного мільярда доларів від запланованої вартості закупівлі. 

Утім корупція в публічних закупівлях справді лишилася. Хоча, як показує опитування учасників ринку, її рівень знизився. Закупівлі за завищеними цінами відбуваються також. 

Тролі в тендерах: як з ними боротися

На світанку реформи ми справді сподівалися, що відкриття всієї інформації про закупівлі та запуск ринкових механізмів суттєво мінімізує, якщо не знищить, корупцію.

"Онлайн-система долає Хабармена", ага. Одна справа красти, коли ніхто не бачить, а інша — у всіх на очах.

І справді, завдяки відкритим даним Prozorro та публічному розголосу від громадськості, журналістів та підприємців часто вдавалося "зносити" зраду, часом навіть добиватися звільнення тендерних махінаторів. 

Утім чиновники, які без жодних мук сумління наживаються на закупівлях, за цей час переконалися у власній безкарності. 

Бо Prozorro не карає порушників. Це електронна система, у неї немає таких можливостей і повноважень. 

Такі можливості та повноваження є в контролюючих та правоохоронних органів. Але виконують ці функції вони без ентузіазму. 

І тому Укрзалізниця напряму виплачує 18 мільйонів гривень своєму постачальнику за вугілля, навіть без видимості законних процедур.

І тому до закупівель деяких замовників бізнесу не підступитися, бо там уже все "вирішено".

А тільки оскаржуєш цей тендер в Антимонопольному комітеті, як замовник його скасовує і оголошує заново, ще більше заточуючи під свого постачальника.

"29 з 30 корупційних схем у закупівлях, які ми викрили, були просто порушеннями закону, за які можна було реально карати. Але жоден не постраждав", — каже класик розслідувальної журналістики Олекса Шалайський.

Тому що можна встановити на вулицях світлофори, намалювати розмітку, встановити камери спостереження.

Але якщо порушників ПДР при цьому не будуть штрафувати та відправляти до в`язниці, то й безпеки на дорогах не буде. Так само і з закупівлями. 

Відсутність справедливості повільно отруює публічні закупівлі та підриває довіру до самої системи Prozorro. 

Бо платники податків хочуть, щоб їхніми коштами розпоряджалися не лише прозоро, а й справедливо та ефективно. І це правильно.

Чи це зміниться? Сподіваємось.

Уже цього року справедливості та ефективності в державних закупівлях має стати суттєво більше.

Адже вже 19 квітня вступить у силу нова редакція Закону "Про публічні закупівлі", яка суттєво вплине на стан речей.

Посилиться персональна відповідальність за порушення.

Збільшиться перелік підстав, за якими Держаудитслужба може притягувати до адміністративної відповідальності. Зростуть і розміри штрафів.

Якщо замовник відхилив пропозицію без жодної законної на це підстави — передбачений штраф від 25 до 51 тисячі гривень.

Якщо державний замовник проводить закупівлі без використання передбачених законом процедур (привіт, Укрзалізниця!) — штраф від 34 до 170 тисяч гривень для його керівника.

Буде удосконалений механізм оскарження в Антимонопольному комітеті. Бізнесу нарешті почне повертатися платня за задоволену скаргу.

Вартість оскарження буде залежати від очікуваної вартості закупівлі, а подати скаргу, не сплативши за неї, стане неможливим.

Таким чином, оскарження стане більш доступним для тих, хто насправді шукає справедливості, і більш складним для "тендерних тролів".

Збільшиться контроль над закупівлями. Раніше до 200 тис. грн (1,5 млн – для робіт) можна було напряму укладати договір з постачальником товарів та послуг. Натомість тепер усі закупівлі від 50 тис. грн обов`язково мають проходити через Prozorro, але за спрощеною процедурою.

А ще обов`язковим стане звітувати про всі закупівлі, від 1 копійки. Тобто видимими будуть усі витрати бюджетних коштів.

Сфера публічних закупівель стане більш професійною. І це супер важливо, бо зараз неефективність закупівель є не меншою проблемою, ніж корупція – адже вони обидві призводять до марнотратства.

Законом передбачений поступовий перехід від практики тендерних комітетів, для членів яких закупівлі переважно є додатковою, примусовою та неоплачуваною роботою – до уповноважених осіб.

Почнуть діяти централізовані закупівельні організації з професійним штатом закупівельників і бізнес-аналітиків, які зможуть проводити закупівлі в інтересах багатьох замовників.

Так вийде добиватися суттєвої економії коштів завдяки агрегації обсягів.

На повну запрацює Prozorro Market – онлайн-магазин, у якому замовники зможуть купувати найбільш поширені товари, як то бензин, папір, комп`ютери в кілька кліків та за ринковою ціною.

І тут ми перейдемо до зміни, якої сфера закупівель чекає дуже довго. 

Це реформа Держаудитслужби — органу, який за законом має моніторити закупівлі за бюджетні кошти та притягати порушників до відповідальності. 

Поки що цей контроль – млявий. У середньому один аудитор перевіряє 3 закупівлі за місяць.

За весь 2019 рік в Україні Держаудитслужба промоніторила майже 9 тисяч закупівель (з-поміж 150 тисяч, які пройшли у системі).

З них у половині порушення були виявлені, але не виправлені. А штрафи наклали лише на 43 особи!

То навіть у закупівлях, де знайдені порушення, і які не були виправлені, відсоток притягнення до відповідальності – менше 1%. 

Цього року ми справді маємо шанс на реформу Держаудитслужби. Її вже переформатували на Офіс фінансового контролю та передали у підпорядкування Мінфіну.

Аудитори отримали нового керівника, який виграв на незалежному конкурсі. І дуже хочеться, аби перевтілення Держаудитслужби на Офіс не закінчилося заміною вивіски.

Зараз усе це впирається у волю Мінфіну дати швидкий старт реформі. І для всієї сфери закупівель важливо, аби вони не зволікали.

І не лише скорочували штат, а й будували чіткі та автоматизовані процеси, що зможуть замінити нестачу фахівців.

Насамперед потрібно запустити повноцінну перевірку закупівель за ризик-індикаторами. 

Якщо ж встановити справедливість і невідворотність покарання в публічних закупівлях не вдасться, то з кожним роком це все більше гальмуватиме розвиток усієї сфери.

Аж до критичного стану. І тим важче буде захищати усі ті позитивні здобутки, які ми отримали за останні 5 років. 

"Prozorro так і не поборола корупцію", "Держава досі купує товари втридорога", – на жаль, цим аргументом дуже люблять маніпулювати люди, які мріють аж ніяк не побороти корупцію, а повернути своїми законодавчими ініціативами темні часи державних закупівель.

І я сподіваюсь, що цей аргумент вийде у них відняти, а на кожну історію про зловживання у Prozorro буде виходити продовження – про встановлення справедливості.