Ціна помилки: чи потрібна вам бізнес-освіта?

Засновник китайського інтернет-гіганта, мільярдер Джек Ма на Київському міжнародному економічному форумі розповів, чому йому не подобаються бізнес-школи, зокрема через те, що на програмах МВА вчать на історіях успіху, а не історія реальних помилок. Ця теза розворушила і менеджмент, випускників українських бізнес-шкіл.

Чому є багато критики до МВА-освіти? На мою думку, критикувати бізнес-школи будуть ще довго, хоча б за результати кризи 2008 року.

Бізнес-школи визнають, що своїми концепціями, теоріями, тим як вони навчали і розвивали людей у парадигмі "short term goals", усі приклалися до того, що криза відбулася.

Чому? Бо короткострокові цілі превілеювали над довготерміновим мисленням, а фокусування на результаті для акціонерів абсолютно переважало урахування інтересів усіх стейкхолдерів, які є навколо бізнесу.

За це бізнес-школи критикують і їх треба критикувати далі, бо для нас це важливий стимул для розвитку і переосмислення.

Коли ж говоримо про саме навчання, важливо пам’ятати, що є два види МВА-освіти, де вчаться на full time (більшість бізнес-шкіл у світі працює саме за схемою навчання на повний день) та формат Executive MBA (бізнес-адміністрування для управлінців з досвідом, такі програми не менш поширені у світі).

Основний метод викладання на МВА – це кейсовий метод навчання. Що це означає? Ти розглядаєш конкретну ситуацію, аналізуєш її, відсікаєш усе непотрібне і приймаєш гіпотетичне рішення.

У аудиторії підприємці навчаються за кейсами компаній, які бізнес-школи складають на основі інформації, яку отримують з інтерв'ю з компаніями або з відкритих джерел.

І так, це здебільшого історії успіху. Самі ж компанії, з яких списують кейси, не готові говорити про досвід своїх помилок та поразок.

І тут я повністю погоджуюся з Джеком Ма – проблема кейсового навчання в тому, що ти не робиш сам помилки, з яких можеш зробити управлінські висновки, навчитися, відрефлексувати.

[BANNER1]Ти її не відчуваєш, а лише помиляєшся в теорії. Так випускники МВА чудово роблять аналіз, але часто не можуть прийняти швидке рішення в реальних умовах.

А ті люди, які не мають МВА, але є підприємливими і працюють в бізнесі, відточили у себе цю навичку набагато краще.

Не менш важливо розуміти, що український ринок бізнес-освіти дещо відрізняється від західного.

У нас у портфелі переважають модульні формати (не на повний день) програм рівня Executive MBA та Executive Education.

Що означає executive? Що у бізнес-школу приходить людина, яка вже має багато управлінського досвіду для того, щоб під час навчання його переосмислювати.

Якраз кращі українські бізнес-школи фокусують на роботі з тими людьми, що вже мали масу помилок, і їм потрібно допомогти відрефлексувати ці помилки, для них також важливо почути досвід людей з інших галузей, тому тут не менше значення має динаміка групи – хто сидить з тобою за партою в аудиторії.

У такому випадку навчання відбувається не так з теорії, як радше один від одного. При цьому українські бізнес-школи, зокрема Львівська бізнес-школа УКУ (LvBS) працюють зараз над збільшенням кейсів про українські компанії, тому що приклади успіху також важливі і їх навпаки дещо бракує.

Це основна відмінність Executive Education від full time MBA. Звичайно на фултайм беруть також людей досвідом (зазвичай вимагають хоча б 2-3 роки роботи в бізнесі), але це не той рівень прийняття рішень і досвід як на програмах для управлінців.

Навчаючи по кейсах, у бізнес-школі ми хочемо, аби людина, яка є управлінцем, вийшла за межі свого бізнесу: оскільки вона та її колеги за партою вже мають величезний досвід помилок, наше завдання – допомогти відрефлексувати та показати кращі практики.

Скажу більше, після закінчення Executive MBA, керівники зазвичай відправляють на навчання своїх підлеглих.

Бо у бізнес-школі підприємець вивчає глобальну бізнес-мову (навчити їх цієї мови – наше ключове завдання як бізнес-школи, щоб вони могли виходити на інші ринки), і  хоче, щоб підлеглі розуміли його.

Це суттєво спрощує життя та економить час: у компанії розвивається єдина спільна мова, а менеджмент користується схожими концепціями, читає схожі книжки, обговорює  схожі приклади. Це допомагає набагато швидше рухатися – обговорювати, рефлексувати, готувати і приймати рішення.