Віз попереду кобили: міфи про банкноту у 1000 гривень та емісія з інфляцією

25 жовтня НБУ ввів в обіг банкноту у 1000 гривень. Це стало топ-новиною. Це природньо, адже гроші – завжди актуальна тема. Тим більше нові банкноти, які можна буде потримати у руках та покласти в гаманець.

Проте в інформаційному полі також з’явилися і численні міфи. Приміром, що введення в обіг нової банкноти означає здійснення додаткової емісії та розкручування інфляції.

В основі цих міфів логічна помилка – зміна місцями причини та наслідку, простіше кажучи: віз перед кобилою.

Насправді зміни у готівковому обігу не спричиняють, а наздоганяють більш широкі економічні процеси.

Мета змін у номінальному ряді гривні – не "підступні наміри" профінансувати щось за рахунок емісії та розігнати інфляцію, а зробити гривневу готівку зручною для використання та знизити витрати держави.

Міф: поява банкноти 1000 гривень спровокує зростання цін, інфляцію.

Реальність: уведення банкноти 1000 гривень необхідне з огляду на зростання масштабів економіки з часу останнього введення банкноти найвищого номіналу 13 років тому.

Основне призначення сучасних готівкових грошей – обслуговувати розрахунки в економіці. Зі збільшенням масштабів власне економіки повинні вводитись в обіг гроші більшого номіналу, а меншого – вилучатись.

Без такої оптимізації фізичні обсяги готівки, яку мають носити громадяни, щоб зробити покупки та розрахуватись за послуги, збільшуватимуться. А це незручно.

Тим більше, що чим більше дрібних номіналів треба використовувати, тим більші витрати на обслуговування готівкового обороту.

Скажімо, замість двох банкнот по 500 гривень або п’ятьох по 200 гривень, ті ж функції може виконувати лише одна  – 1000 гривень. А це менші витрати на друк грошей.

Уведення банкноти вищого номіналу є наслідком економічних тенденцій попередніх років, в тому числі зростання цін. Востаннє банкнота найвищого номіналу (500 грн) вводилася 13 (!) років тому – у 2006 році.

Відтоді масштаб економіки номінально (з урахуванням зростання цін) суттєво зріс. Номінальний ВВП, який мають обслуговувати гроші, зріс у 6,5 рази.

[BANNER1]Доходи населення, яке є найбільшим користувачем готівки, також зросли.  Скажімо, середньомісячна зарплата зросла майже вдесятеро.

Таке зростання частково пояснюється інфляцією за цей період, а частково зростанням реальних зарплат, які за цей період збільшилися у 2 рази.

Тобто введення нової банкноти частково можна пояснити минулою інфляцією, але воно жодним чином не вплине на майбутнє зростання цін.

На майбутню інфляцію НБУ впливає завдяки основному монетарного інструменту – обліковій ставці (як – можна прочитати тут).

Ціль НБУ – щоб інфляція була низькою та стабільною. Завдяки монетарній політиці НБУ інфляція тримається до однознаковому рівні та прямує до цілі 5%.

Варто зазначити, що введення нової банкноти не збільшить кількість грошей в економіці, тому не здатне мати якійсь вплив на інфляцію. Це вже другий міф.

Міф: введення банкноти 1000 гривень в обіг = емісія нової гривні.

Реальність: з введенням банкноти в 1000 гривень кількість грошей в економіці не зміниться, відбудеться лише перерозподіл існуючої в обігу готівки між купюрами різного номіналу.

У віддаленому минулому, емісія центральним банком грошей дійсно була пов’язана з роботою друкарського верстата.

Паперові гроші центральні банки обмінювали на дорогоцінні метали. Проте навіть в ті часи поява нових номіналів грошей не означала збільшення їх кількості в обігу.

У сучасному світі центральні банки емітують гроші спочатку виключно у безготівковій формі і лише через банки. Національний банк може робити її через три канали:

– кредитний – банки отримують в Національному банку кредити під заставу державних цінних паперів або іноземної валюти. Ці кредитні кошти НБУ зараховує їм на їх рахунки.

– валютний – банки продають валюту Національному банку, натомість він зараховує на їх рахунки гривню.

– фондовий – Нацбанк купує в банків цінні папери та зараховує на їх рахунки гривню.

[BANNER2]Ці канали можуть працювати і в зворотному напрямку, коли відбувається вилучення грошей з обігу.

Готівкова емісія завжди є похідною від безготівкової. У разі потреби з боку клієнта, банк може отримати від НБУ готівку в обмін на безготівкову гривню на рахунках в НБУ.

Коли банк видає цю готівку клієнту, він списує безготівкову гривню з його рахунку та видає йому готівку.

Таким чином, внаслідок видачі банком готівки клієнту кількість грошей в економіці не змінюється – безготівкової гривні на рахунках стає менше, готівкової на відповідну суму більше.

Зміниться лише структура готівки в обігу. Зокрема, банкноти номіналом 1000 гривень замінять в обігу частину банкнот номіналами 100, 200 і 500 гривень. Жодного впливу на інфляцію це не матиме.

Міф: поява банкноти 1000 гривень спровокує девальвацію гривні.

Реальність: номінал банкнот та монет жодним чином не визначає ситуацію на валютному ринку.

Обмінний курс гривні визначається співвідношенням попиту та пропозицією іноземної валюти, на які в свою чергу впливає багато чинників.

Серед них: попит на продукцію українських експортерів у світі, приплив інвестицій в Україну з-за кордону, попит на імпортні товари та послуги тощо.

Втім  серед чинників впливу на валютний ринок немає змін у номінальному ряді гривневих банкнот.

Як вже було з’ясовано у розвінчанні попереднього міфу, від появи нового найвищого номіналу гривні, грошей більше в обігу не стане.

Відповідно, додаткова гривня не потрапить на валютний ринок. Отже, будь-які паралелі між девальвацією та введенням купюри у 1000 гривень недоречні.

Співавтор – Олена Снєжко, заступник директора департаменту комунікацій НБУ