Держава абсурду. Чому водоканал повинен судитися з податковою?
Відносини між водоканалами та державою, здається, пробили нове дно. Замість обговорення стратегії виведення галузі з фінансової та технологічної кризи керівництво водоканалів мусить відстоювати свої права в судах.
Комунальне підприємство "Черкасиводоканал", як і більшість водоканалів України, опинилося у складному фінансовому стані через недосконалу процедуру встановлення тарифів національним регулятором (НКРЕКП) та невиконання державою своїх зобов'язань щодо компенсації різниці в тарифах.
Так, через збиткові тарифи, які не відповідають витратам підприємства, за 2016-2018 роки черкаський водоканал недоотримав 45,3 млн грн.
Причина в тому, що тарифи затверджуються із запізненням. Для встановлення тарифів на 2016 рік наше підприємство подало заяву до НКРЕКП 6 листопада 2015 року. На затвердження тарифу комісії знадобилося дев'ять місяців. У 2017 році ситуація повторилася, у 2018 році процедура тяглася майже півтора року.
Розрахунки тарифів проводяться на базі попередніх періодів. Вартість складових тарифів (реагенти, електроенергія, зарплата) на 2019 рік розраховується за цінами другої половини 2017 року та першої половини 2018 року.
Тобто при затвердженні тарифів їх рівень уже не відповідає економічно обґрунтованому і не забезпечує повного відшкодування операційних витрат.
Така тарифна політика державного регулятора позбавляє підприємство можливості отримати необхідний рівень прибутку, що є джерелом для розрахунків із сплати зобов’язань перед Світовим банком в рамках реалізації інвестиційного проекту "Розвиток міської інфраструктури".
Ситуацію можна виправити шляхом відшкодування різниці в тарифах, яку заборгувала держава. Передбачена законодавством субвенція компенсувалася урядом несвоєчасно, не в повному обсязі і лише до 2016 року. Зараз сума непогашеної державою заборгованості становить 50,8 млн грн.
Для компенсації різниці в тарифах Кабмін у 2017 році ухвалив постанову, яка передбачала погашення боргу держави перед підприємствами водопостачання в сумі їх боргу з ПДВ та вартості спожитої електроенергії. На її виконання наше підприємство підписало договори про організацію взаєморозрахунків.
Однак Мінфін не провів взаємні розрахунки. Відповідно, підприємство, маючи податковий борг, не могло реєструвати податкові накладні у визначені терміни.
Враховуючи вимоги законодавства щодо нарахування штрафів за порушення термінів реєстрації податкових накладних, несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ, сума штрафних санкцій для КП "Черкасиводоканал" становить 22 млн грн, що удвічі більше суми сплачених податків.
Аби стягнути ці кошти з підприємства, головне управління ДФС у Черкаській області подало позов до суду на "Черкасиводоканал". Перша судова інстанція ухвалила рішення на користь водоканалу, однак апеляційний суд схвалив інше рішення і зобов'язав наше підприємство сплатити 22 млн грн.
За якою логікою повинен працювати державний орган, щоб замість повернення боргу штрафувати? Примусове стягнення такої суми заблокує рахунки, і водоканал не зможе гарантувати безперебійне водопостачання Черкас.
Для уникнення надзвичайної ситуації фахівці водоканалу підготували касаційну скаргу до Верховного суду з проханням скасувати рішення Шостого апеляційного адміністративного суду та очікують на справедливе рішення.
Абсурдність ситуації у тому, що держава, маючи майже 51 млн грн боргу перед КП "Черкасиводоканал", намагається своїми штрафами довести підприємство до банкрутства, а сама за невиконання власних зобов'язань не відповідає.