Схід - справа тонка, але перспективна. Особливо для зернових

У рейтингу світових експортерів пшениці Україна стабільно займає провідні позиції, впевнено тримаючи 5-6 місце, навіть незважаючи на те, що у 2018 маркетинговому році експорт зернових знизився на 0,9 млн тонн. А це на 10,2% менше порівняно з аналогічним періодом минулого року.

У 2018 році Україна експортувала зерна на 7,2 млрд доларів, що є рекордним показником.

Хоча насправді потенціал української зернової галузі набагато більший. І якщо в минулому році на зарубіжні ринки було поставлено 41,7 млн ​​тонн українського зерна, то за оцінками операторів ринку, експорт зерна з України в найближчі роки може зрости до 70 млн тонн.

Тож пошуком нових ринків збуту необхідно займатися вже сьогодні.

Індія - не з фільмів, з чого все почалося?

Країни Азії традиційно є ключовими імпортерами українського зерна. І однією з найбільш перспективних країн була і залишається Індія – з величезним ринком та можливостями.

Країна вирощує 17 млн тонн зернових, відповідно, щорічна потреба в імпорті складає 5 млн тонн, які в основному імпортуються з Канади, Австралії, США, Росії та України.

Прогнозується, що до 2030 року потреба в зернових культурах в Індії збільшиться до 32 млн тонн. 

Пшениця - друга культура в Індії за обсягами вирощування та споживання. Тож перспектива постачання української пшениці просто колосальна.

Виклики, з якими стикнулися українські експортери.

Раніше Індія була найбільшим ринком збуту української пшениці. Однак минулого року ситуація змінилася, що пояснюється збільшенням власного індійського виробництва.

Індія почала покладатися на власний врожай, скоротила обсяги імпорту пшениці в цілому та з України зокрема, а це серйозний знак для українських експортерів.

Експортери намагаються впоратися зі скороченням індійського попиту. Проте ця країна підняла ще й імпортне мито на пшеницю з 30% до 40%.

Крім того, Індія підняла ціну, за якою вона купує пшеницю нового сезону у місцевих фермерів на 6% (до 1840 рупій за 100 кг в 2019 році).

Уряд зазвичай закуповує близько чверті такої пшениці у фермерів за цінами, встановленими державою, щоб створити запаси для реалізації програми продовольчої безпеки.

Державні запаси пшениці станом на 1 квітня склали 17 млн ​​тонн, що майже на 30% більше, ніж рік тому.

Останнє підвищення можна пояснити державною підтримкою місцевих фермерів. Також потрібно зазначити, що законодавство Індії дозволяє їй запроваджувати зміну ставок ввізних мит на сільгосппродукцію протягом 24 годин.

Тому ситуація може змінюватися дуже швидко, відповідно, експортери теж змушені діяти оперативно та в обмежені строки.

Не менш важлива - Індонезія.

У цьому фокусі не менш цікавою є Індонезія, яка має найсильнішу економіку у Південно-Східній Азії.

Щорічно цією країною імпортується 10-11 млн тонн пшениці, тому Індонезія впевнено тримає 2 місце з імпорту пшениці у світі (після Єгипту).

На сьогодні Індонезія - найбільший покупець українських зернових. На неї припадає 23% українського експорту пшениці (у 2016-2017 роках ця цифра складала 16%).

У поточному маркетинговому сезоні 385 експортерів з України торгували пшеницею з Індонезією.

Грибки "Tilletia" псують відносини.

Наразі індонезійська сторона, вимагає, щоб вантажі з пшеницею з України, заражені спорами "Tilletia", зазнавали термічної обробки, а інформація про обробку повинна зазначатися у відповідній графі фітосанітарного сертифікату.

Крім того, Індонезійська агенція з сільськогосподарського карантину відхилятиме будь-який вантаж пшениці, якщо індонезійські посадові особи в сфері карантину рослин виявлятимуть живих карантинних шкідників, а імпортер пшениці в Індонезії не матиме можливостей провести обробку для знищення цих карантинних шкідників.

Такі вимоги можуть суттєво скоротити обсяги експорту пшениці до Індонезії та у подальшому призвести до закриття індонезійського ринку для українських експортерів цієї культури.

Австралія - за експортним бортом.

Якщо говорити про конкуренцію, то раніше в цьому регіоні найбільшим нашим конкурентом з експорту пшениці була Австралія.

Першочергово це пояснюється територіальною близькістю даних країн. Однак сильна засуха в минулому сезоні скоротила врожай зернових у рази.

Більше того, вперше за 12 років Австралія дозволила імпорт зернових. Відповідно, в України зараз є шанс для того, щоб зайняти цю нішу і посилити експорт до азійських країн.

Окрім того, наша пшениця спокушає ціною, адже вона дещо дешевша за австралійську. Проте не все так просто, як здається на перший погляд.

Працювати й ще раз працювати.

Незважаючи на конкуренцію та неминучі виклики, Україні необхідно й надалі розвивати співробітництво з країнами Азії щодо постачання зернових культур.

Цей факт стає ще більш значним з урахуванням того, що Україна перебуває в безпосередній близькості з Росією, яка за цей час зміцнює свої позиції та конкурує з нами на ключових ринках збуту зерна.

Позитивний рух вперед у нас є. Був розроблений новий національний стандарт на пшеницю, який вводиться в дію вже з 10 червня цього року.

У новому стандарті скоротили кількість класів зерна пшениці м’якої непродовольчої групи, змінили критерії та показники, а також методологію визначення цих показників. Ці зміни відповідають сучасним вимогам зернового ринку.

Зважаючи, що українські експортери все більше дивляться на Схід, необхідно розширювати співпрацю та створювати комфортні умови для збільшення постачання зернових культур.

Окрім того, орієнтація на азійський напрямок допоможе Україні диверсифікувати ринок збуту, а отже, принесе кошти до бюджету країни.

Всі шанси зайняти свою нішу на азійських ринках в України є. Сподіваюсь, ми їх максимально якісно використаємо.