Зарплата держслужбовців: чи вистачить 40 тисяч грн на місяць для подальших реформ

Упродовж багатьох років державна служба в Україні була радше "виконавцем інструкцій згори", ніж розробником державної політики та способів надання державних послуг громадянам у зручний та економічно ефективний спосіб.

Також державна служба була "закритим клубом", куди було складно потрапити та просуватися по кар'єрній драбині без знайомств та протекції.

З середини 2016 року багато елементів державної служби змінилося на краще завдяки новому закону "Про державну службу".

Документ започаткував реформу державного управління. Він, зокрема, відокремив політичні посади від посад державної служби, дав старт відкритим конкурсам на посади державної служби та кращим умовам оплати праці.

Утім, щоб змінити державне управління, одного закону недостатньо. Державна служба — це великий інерційний механізм, у якому працює понад 200 тис людей. Для його "ремонту" чи "перезапуску" потрібні час, зусилля та критична маса людей, які рухатимуть процес на різних рівнях державного управління.

Уряд вирішив залучити на державну службу окрему групу висококваліфікованих фахівців, "фахівців з питань реформ" — ФПР, для створення нової генерації державних службовців, яка здійснюватиме системне реформування в усіх галузях.

До кандидатів висували спеціальні вимоги: володіння однією з офіційних мов Ради Європи, навички та досвід проектного управління, планування й аналізу, політична та соціальна ерудиція, аналітичне мислення, творчі здібності, ініціативність, об'єктивність, відповідальність, вміння працювати в стресових ситуаціях.

Для успішної реалізації цього рішення уряд заручився підтримкою ЄС і запровадив для ФПР додаткову фінансову мотивацію. Надбавка за особливо важливу роботу виплачується щомісячно. В середньому вона удвічі перевищує рівні оплати праці звичайних чиновників і конкурентна порівняно з приватним сектором.

У 2018 році надбавка становила 30-55 тис грн, з 2019 року уряд звузив діапазон до 30,5-40,5 тис грн. Умови оплати праці ФПР заявлені у всіх оголошеннях про вакантні "реформаторські" посади і є рольовою моделлю для державної служби загалом за критеріями прозорості, професійності та конкурентності.

Як показало дослідження ЦЕС структури оплати праці, у багатьох звичайних державних службовців у центральних апаратах міністерств посадовий оклад становить менше 40% (саме його вказують в оголошеннях про вакансії), а з усіма гарантованими виплатами — менше 60% їх щомісячної виплати.

Решта виплат — премії та надбавки. Їх розмір коливається залежно від наявності ресурсів та, подекуди, від прихильності керівництва. Значні диспропорції в оплаті праці звичайних держслужбовців та ФПР, особливо коли їх функціональні обов'язки та навантаження суттєво не відрізняються, є фактором, що демотивує.

Це може гальмувати командну роботу в межах одного органу і потребує плану наближення структури оплати праці решти службовців до моделі ФПР.

Упродовж останніх двох років передбачалося створити понад 2 тис посад ФПР у міністерствах та двох центральних органах виконавчої влади (ЦОВВ). Процес відбору кандидатів затягнувся, тому було призначено менше чверті ФПР.

Утім, перспектива впливати на державну політику та прозора структура оплати праці спричинили значний інтерес до посад ФПР з боку чинних державних службовців і серед тих, хто мав досвід роботи поза державною службою.

За даними Національного агентства з питань державної служби, у 2017 році в середньому конкурс становив 26 осіб, у 2018 році — 30 осіб на одне місце. На решту посад державної служби такої кількості кандидатів не спостерігається.

Наприкінці 2018 року у десятьох пілотних міністерствах, двох агентствах та Секретаріаті Кабміну було сформовано 58 директоратів, у яких працювало 532 ФПР, що становить близько 40% від усіх створених штатних посад.[BANNER2]

У наступні два роки стратегією реформування державного управління передбачене продовження реорганізації управлінських структур у міністерствах: створення директоратів, експертних груп та підгруп, введення нових посад ФПР.

За логікою трансформації міністерств, цей процес повинен завершитися скороченням чисельності працівників міністерств в міру того, як вони позбуватимуться невластивих їм функцій і зосередяться на розробці та аналізі стратегій розвитку галузей та державних політик.

Таким чином, уряд отримає конкурентні рівні оплати праці всіх державних службовців без значного збільшення видатків і якісні реформаторські кадри.