Підтримка бізнесу з боку держави: чи можна більше?

Втручання держави в економічні процеси часто не сприяє економічному розвитку.

Однак досвід свідчить, що воно може бути обґрунтоване іншими цілями: соціальною справедливістю, національною безпекою, підтримкою культури.

Є випадки, коли втручання держави може виправляти недоліки ринкового механізму і сприяти економічному зростанню: захист навколишнього середовища, підтримка науки, досліджень та інновацій, доступ до фінансування.

Держава може втручатися і через надання допомоги підприємствам. Така допомога включає прямі субсидії з державного та місцевих бюджетів і податкові пільги та преференції від держави, що збільшують прибутковість підприємств.

Також може йтися про закупки продукції підприємства за цінами, вищими за ринкові, або постачання товарів чи послуг підприємству за низькими цінами.

Що було

За історію України було багато форм державної допомоги підприємствам: субсидії, поповнення статутного фонду, податкові пільги для певних галузей промисловості і за географічним принципом для спеціальних економічних зон, державні гарантії, пільгові кредити, занижені тарифи на електроенергію, газ та залізничні перевезення, закупівля вугілля в державних шахт за завищеними цінами.

Ця підтримка рідко була успішною, оскільки провали урядування часто перевищували за обсягом провали ринкового механізму. Допомога надавалася частіше відповідно до політичного впливу, а не відповідно до потреб економіки.

У 2012 році лише бюджетні витрати та недоотримані доходи бюджету, спрямовані на допомогу підприємствам, становили 7% ВВП. Цією цифрою досі користуються в уряді. Нових розрахунків, схоже, ніхто не робив.

Що є

За останні роки масштаби державної підтримки скоротилися. Велику частину податкових пільг було скасовано. За розрахунками Мінфіну, які були подані разом з проектом бюджету на 2019 рік, втрати державного та місцевих бюджетів від податкових пільг у 2019 році становлять 9,2 млрд грн.

Це, насамперед, втрати місцевих бюджетів від пільг на сплату податку на нерухомість  Ця сума не включає пільг на сплату ПДВ, від яких виграють насамперед споживачі. Для порівняння: заплановані податкові надходження до зведеного бюджету перевищують 1,1 трлн грн.

Державний та місцеві бюджети на 2019 рік передбачають 39 млрд грн витрат на економічну діяльність — у межах загального фонду та без врахування витрат на дороги. Ця сума включає 5,9 млрд грн на підтримку сільгоспвиробників та 2,3 млрд грн на реструктуризацію вугільної галузі та ліквідацію шахт.

Підприємства також отримують підтримку з місцевих бюджетів. Ці суми навряд чи великі і йдуть переважно на субсидування послуг комунальних підприємств місцевим жителям. Загалом сума державної допомоги підприємствам через субсидії та податкові пільги не перевищує 48 млрд грн, але, ймовірно, є меншою.

Більшість інших форм державної допомоги підприємствам було скасовано: державні підприємства не працюють у збиток для підтримки приватних підприємств, а регульовані ціни також переважно близькі до ринкових.

Державні гарантії надаються переважно на підтримку позик міжнародних фінансових організацій. Виникає питання: багато цього чи мало?

Сума витрат навряд чи надмірна. У країнах ЄС, де діє сувора система контролю за державною допомогою, її обсяги у 2017 році коливалися від 0,2-0,3% від ВВП в Ірландії та Іспанії до 1,3-1,6% від ВВП у Німеччині та Польщі та 2,6% в Угорщині.

Обсяг державної допомоги в Україні навряд чи перевищує 1% від ВВП, а провалів ринкового механізму може бути більше, ніж у країнах Євросоюзу.

Чи можна більше

Обсяг державної допомоги порівняно з розміром економіки в Україні достатній. Проте останнім часом дедалі частіше окремі бізнесмени та політики говорять про необхідність збільшити фінансування державної допомоги. Йдеться, зокрема, про додаткові пільги та створення індустріальних парків.

Чи може Україна збільшити фінансування державної допомоги? Можливості країни обмежені потребою фінансувати безпеку, реформування медицини, освіти, судової системи та оновлення інфраструктури. Україні не обов'язково знижувати порівняно низький рівень державної допомоги, але варто оновити її структуру.

Варто продовжувати скорочення галузевих податкових пільг, модернізувати систему підтримки сільського господарства, визначитися з майбутнім державних шахт. Якщо аналіз державної допомоги свідчить, що її варто надавати, то віддавати перевагу слід прямим трансфертам, а не наданню різних пільг.

Це забезпечить вищу прозорість та демократичну відповідальність.

Також варто розширити фінансування горизонтальної державної допомоги, яка мінімально впливає на конкуренцію. За основу можна взяти ті види державної допомоги, які, на думку ЄС, сумісні з внутрішнім ринком і є важливими для економіки України: регіональні програми, підтримка МСП, місцевої інфраструктури, досліджень та інновацій, захист навколишнього середовища, професійна освіта.

Це дозволить виправити недоліки ринкового механізму та спростить виконання наших міжнародних зобов'язань у сфері державної допомоги.

Не потрібно забувати і про наявні програми підтримки бізнесу, які не потребують додаткового бюджетного фінансування. Йдеться про програми дешевших кредитів МСП, які видають банки в рамках програм МФО, діяльність Німецько-українського фонду, участь у програмі "Горизонт-2020". Ці можливості доступні для бізнесу.

Колонка написана в рамках проекту "Чи потрібен Україні протекціонізм? Можливості та обмеження ПВЗВТ з ЄС", який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння ЄС та міжнародного фонду "Відродження" в рамках грантового компонента проекту "Громадська синергія".