Дизайн європейської держпідтримки: чи пасує він Україні

У баталіях про дизайн державної підтримки, якої потребує український бізнес, експерти, політики і самі підприємці не завжди знаходять спільний знаменник.

Вони часто забувають про міжнародні зобов'язання країни.

Так, за угодою про асоціацію з ЄС, Україна повинна запровадити систему державної допомоги, що відповідає положенням європейського законодавства.

Потрібно зауважити, що ця система у Євросоюзі є одним із стовпів захисту конкуренції на спільному ринку ЄС. Як там регулюють державну допомогу?

Римський договір у 1958 році заклав основи політики конкуренції ЄС. Зокрема, було офіційно запроваджене визначення державної допомоги. Положення про державну допомогу було оновлене у Лісабонському договорі 2007 року.

Регулювання державної допомоги у ЄС — це частина політики у сфері конкуренції. Конкуренція на спільному ринку не повинна порушуватися компаніями чи національними органами влади. Законодавство ЄС забороняє надання державної допомоги, яка створює переваги окремим підприємствам чи виробництву певних товарів і в результаті спотворює конкуренцію чи загрожує спотворенням.

Разом з тим, стаття 107 договору про функціонування ЄС містить перелік підстав для визнання допомоги сумісною (дозволеною): це допомога для сприяння економічному розвитку регіонів з надзвичайно низьким рівнем життя або із суттєвим рівнем безробіття, сприяння розвитку певної економічної діяльності або певних економічних сфер, якщо нема несприятливого впливу на спільну торгівлю.

Йдеться про надання підтримки малим та середнім підприємствам. Напрямки дозволеної підтримки ще називають горизонтальною державною допомогою, яка не надає переваг секторам, а створює умови для розвитку. Лише в окремих випадках можлива секторальна допомога, наприклад, для вугільної галузі.

Що в угоді про асоціацію

Правила державної допомоги є частиною зобов'язань України в межах угоди про асоціацію між Україною та ЄС: потрібно запровадити систему контролю державної допомоги, подібну до європейської.

Питання державної допомоги є складовою глави 10 "Конкуренція" поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (розділ IV угоди).

Частина 2 відповідної глави присвячена саме державній допомозі: загальним принципам, прозорості, сфері застосування, відносинам із СОТ, створенню національної системи контролю за державною допомогою.

Стаття 262, яка повністю повторює статтю 107 договору про функціонування ЄС, визначає перелік цілей, в рамках яких державна допомога може вважатися сумісною з положеннями угоди. Загалом, правила надання державної допомоги в Україні не повинні зашкодити внутрішній і зовнішній конкуренції.

Важливість теми для взаємин Україна-ЄС пояснюється розмірами економік сторін, порівняно великими обсягами торгівлі України з ЄС і, відповідно, бажанням сторін запобігти можливому негативному впливу на конкуренцію і торгівлю.[BANNER1]

Як це відображено в українському законодавстві

Запровадження європейський правил державної допомоги почалося у 2014 році з ухвалення закону про державну допомогу суб'єктам господарювання.

Він набув чинності у серпні 2017 року. Його дія не поширюється на державну допомогу АПК, яку регулюють за правилами угоди СОТ про сільське господарство. Закон базується на актах ЄС щодо регулювання державної допомоги.

Нова система надання державної допомоги повинна забезпечити бізнесу прозорість підтримки, стимулюючий ефект та конкурентний нейтралітет. При цьому Україна зобов'язалася поступово переглянути чинну державну допомогу відповідно до нового законодавства.

Згідно із законом, уряд повинен визначити критерії оцінки допустимості окремих категорій державної допомоги у таких сферах.

• Допомога для забезпечення розвитку регіонів (визначено у 2018 році).
• Підтримка малого та середнього підприємництва (визначено у 2018 році).
• Допомога на професійну підготовку працівників.
• Допомога для працевлаштування окремих категорій працівників та створення робочих місць.
• Допомога на відновлення платоспроможності та реструктуризацію суб'єктів господарювання.
• Допомога на захист навколишнього середовища.
• Допомога на проведення наукових досліджень, технічний розвиток та інноваційну діяльність.
• Допомога на підтримку окремих галузей економіки (розроблено проект критеріїв для вугільної галузі).

Відповідно до ухвалених критеріїв оцінки допустимості державної допомоги суб'єктам господарювання для забезпечення розвитку регіонів та підтримки малого і середнього бізнесу державна допомога для усіх суб'єктів, крім новостворених, можлива у будь-якій формі.

Новостворені суб'єкти малого підприємництва можуть отримувати кредити на пільгових умовах, гарантії, гранти, зниження сукупного розміру відсоткової ставки та плати за користування гарантією.

Водночас обмежено обсяг допомоги та визначено зобов'язання її отримувачів, наприклад, упродовж п'яти років утримувати створені робочі місця. Йдеться про 2 млн євро для новостворених суб'єктів малого підприємництва, що більше окремих бюджетів регіональних програм підтримки підприємництва.

Замість висновків

Відповідно до міжнародних зобов'язань, державна допомога не повинна спотворювати конкуренцію на внутрішньому і зовнішньому ринках. Система державної допомоги дає широкі можливості для горизонтальної підтримки бізнесу, зокрема регіональної підтримки та підтримки малого і середнього бізнесу.

Потреби українських підприємців можна задовольняти в межах дозволеної державної допомоги. Якщо відкинути ідеї протекціонізму для окремих галузей, простір для розробки державних програм з підтримки бізнесу є широким. Однак виникає запитання щодо бюджетних обмежень для фінансування таких ініціатив.

Ця колонка написана в рамках проекту "Чи потрібен Україні протекціонізм? Можливості та обмеження ПВЗВТ з ЄС", який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння ЄС та Міжнародного фонду "Відродження" в рамках грантового компонента проекту "Громадська синергія".