Усі ньюс-мейкери та парламентарі продовжують другий тиждень обговорювати зарплату голови "Нафтогазу" і майбутні оклади керівників ДФС та митниці.

Хоча для соціально-економічного середовища країни важливіше було б обговорювати причини провалу переговорів із Skoda Auto.

Як відомо, ця компанія відмовилася будувати мультибрендовий завод в Україні.

Рік тому, коли Ryanair відмовилася від намірів літати з України, до процесу долучилися усі зацікавлені сторони, хоча економічний ефект цього проекту для країни був незначним. Переваги були більше інфраструктурними, суспільними та репутаційними. Тим не менш, усі кричали про зраду європейських цінностей.

Результат — міжнародна авіакомпанія надає доступні авіаційні послуги і створює конкуренцію серед інших лоу-костів в Україні.

Що ми бачимо зараз? Україна не витримала конкуренції в боротьбі за великі інвестиції. Більше того, вона навіть не вступала в боротьбу за 1,4 млрд євро інвестицій, 5 тис робочих місць і можливість виробляти 300 тис автомобілів на рік з рівнем експорту 4,5 млрд євро. І що? Нічого — тиша.

Чому ми не бачимо втручання в процес "лідерів змін", що перебувають при владі? Де літак Ryanair, який везе урядовців до центрального офісу Skoda Auto та штаб-квартири Volkswagen AG? Де прес-конференції опозиційних та коаліційних сил?

Тиша.

Натомість усі рахують, скільки десятків тисяч доларів зарплати і скільки мільйонів доларів бонусів повинен отримувати топ-чиновник в країні, де мінімальна зарплата ледь перевищує 150 дол, де багатомільйонна трудова міграція стримує економічний розвиток і стала єдиним джерелом прямого впливу на зростання сукупного попиту, де трудовий мігрант може не повернутися на Батьківщину.

Зрозуміло, що керівники таких корупційно-ризикованих інституцій не можуть отримувати 2 тис дол, але й не повинні отримувати мільйони доларів.

Чому з 2017 року, коли Україну відвідав голова Skoda Auto, нічого не зроблено?

Хоча "за результатами зустрічі була сформована низка побажань до української влади в контексті розгляду України як зовнішнього виробничого майданчика для Skoda з урахуванням зручної логістики, угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, наявності підготовлених трудових ресурсів і більш низької вартості робочої сили".

Як завжди, запитань більше, ніж відповідей. Прикро, але в Україні досі не працюють митні та податкові стимули для діяльності індустріальних парків, хоча відповідні законодавчі акти були ухвалені у 2016 році.

Ми створюємо "золоті клітки" для ІТ-бізнесу, який заводить в Україну коштів рівно стільки, скільки потрібно для зарплат та утримання офісів, стимулюємо аграрні компанії, хоча вартість оренди нашої родючої землі найнижча в Європі.

Про решту громадян забуваємо, навіть в рамках досягнення мінімальної фіскальної справедливостіі стимулювання малого та середнього бізнесу.

Де в цьому всьому загубилися мільйони звичайних українців з бажаною зарплатою хоча б на рівні 500-1000 дол? Частина з них могла б працювати на сучасному підприємстві в індустріальному парку, була б захищена надійним роботодавцем, планувала б сім'ю, дітей, купівлю житла, авто середнього класу.

Проте усі зайняті президентськими виборами. Потім почнуться парламентські вибори, зміна уряду та кураторів грошових потоків країни. Ми ж споглядаємо лише популізм та гасла, шансів на економічний розвиток і реформи не залишається.

Реальність створення технологічного індустріального парку тікає крізь пальці. Потрібні докорінні перетворення у спілкуванні з іноземним інвесторами та партнерами для зростання критично важливих прямих іноземних інвестицій.

Створені чотири роки тому урядові офіси із залучення інвестицій не демонструють успіхів. Потрібні кадрові висновки та, можливо, перевантаження цих інституцій.

Теперішня державна політика детінізації економіки без промислово-технологічного виробництва швидко вичерпає свій ресурс живлення бюджету та додатковий ресурс зростання ВВП. Без стрімкої промислової трансформації розвинена українська економіка стане певним романтизмом.

На порозі стоїть нова ера глобалізації — четверта промислова  революція.

Без зростання капіталовкладень в інновації та залучення технологічних інвестицій, без радикального перетворення ринків та підтримки державних стартапів, як ProZorro та eHealth, без впровадження інституційних реформ та детінізації економіки країна буде продовжувати експортувати сировину, робочу силу та мізки.

Взаємодія між інвесторами та державою повинна бути під особливим контролем уряду. При цьому слід застосовувати сталі підходи в організації внутрішніх і зовнішніх заходів із залучення інвесторів, використовувати механізм маяків.

Такий вплив на трансформацію української економіки може бути значно більшим, ніж формальна наявність відповідальних керівників у профільних міністерствах.