Вміла рахувати, та не вміла подавати: чому Рахункова палата за неефективну субвенцію?

Рахункова палата виступила за збереження субвенції на соціально-економічний розвиток, але водночас суворо розкритикувала її розподіл.

Ця критика цілком виправдана: згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, дві третини субвенції розподіляють не за потребами, а за ознакою політичної лояльності.

Тому викликає щирий подив висновок про те, що цей інструмент політичного впливу необхідно зберегти.

Нещодавно Рахункова палата опублікувала офіційне повідомлення з результатами аудиту використання коштів, виділених на субвенцію на соціально-економічний розвиток регіонів у 2017 році.

У повідомленні зазначається, що 30% коштів було не освоєно, а за рахунок тих, що були витрачені, "не досягнуто повною мірою головної цілі видатків розвитку державного бюджету - забезпечення за рахунок здійснення капітальних вкладень збалансованого соціально-економічного розвитку відповідних регіонів, підвищення якості надання послуг населенню окремих адміністративно-територіальних одиниць".

Рахункова палата здійснила ґрунтовну перевірку 14 тис. об’єктів, на які мали бути спрямовані кошти і виявила, що до 2,9 тис. об'єктів кошти так і не дійшли. На них було недовикористано 1 млрд грн фінансування.

Контрольними заходами в кількох областях встановлено: третина перевірених коштів була використана з порушеннями законодавства, чверть – неефективно.

Рахункова палата підтверджує, що "лише завдяки народним депутатам ця субвенція була сформована", а Міністерство фінансів навіть "не здійснювало планування видатків субвенції".

Але це й не могло бути інакше: жодних чітких критеріїв розподілу субвенції на соціально-економічний розвиток у порядку розподілу не зазначено.

Відповідно народні депутати подають пропозиції розподілу субвенції, які затверджує Кабінет міністрів України.

Тож не дивно, що саме депутати найбільше впливають на розподіл субвенції. Це призводить до того, що ті регіони, які обрали провладних депутатів, отримують диспропорційно більше коштів, ніж інші регіони.

Найбільший обсяг коштів субвенції, як відзначають аудитори Рахункової палати, розподілено місцевим бюджетам Дніпропетровської - 599 млн грн або 9,6% загального обсягу, Вінницької - майже 419 млн грн або 6,7% та Івано-Франківської - більше 372 млн грн або 6% областей. Дві з трьох областей – провладні.

Рахункова палата підтверджує: під час розподілу у 2017 році коштів субвенції не враховувався належним чином рівень соціально-економічного розвитку відповідного регіону та чисельність населення.

Так і є насправді: згідно з дослідженням Центру економічної стратегії, середня субвенція на соціально-економічний розвиток регіонів на 1 людину в областях, де керівна партія співпадала із партією коаліції у Верховній Раді, майже у 2 рази більша, ніж в областях, де керівна партія не була при владі в центрі.

Слід згадати, що в Україні існує Державний фонд регіонального розвитку (ДФРР), який також має на меті розвиток регіонів, але при розподілі коштів зважає на чисельність населення та поточний економічний розвиток регіону.

Відповідно, цілком логічно було би скасувати субвенцію на соціально-економічний розвиток і перевести кошти на ДФРР. Однак Рахункова палата вважає інакше.

Заголовок офіційного повідомлення містить заклик про збереження субвенції з держбюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток окремих територій. У тексті містяться яскраві свідчення неефективності витрачання коштів та непрозорого розподілу субвенції.

То які ж аргументи наводить Рахункова палата у своєму офіційному повідомленні на користь висновку, що субвенцію на соціально-економічний розвиток треба зберегти? На жаль, до публікації повного тексту звіту такі аргументи не оприлюднювали.

У квітні 2018 року Центр економічної стратегії досліджував, як депутати, журналісти, незалежні економісти та урядовці сприймають діяльність Рахункової палати.

Тоді респонденти оцінили поточну корисність діяльності Рахункової палати на 3 бали з 10 можливих, але зазначили, що ефективна Рахункова палата вкрай потрібна країні, і вона має бути незалежним органом із високою репутацією.  

Такий орган мав би на базі критичних матеріалів, зокрема, таких, як матеріал про субвенції, робити висновки про доцільність повного скасування очевидно неефективних правил, та їх заміни на адекватні прозорі практики.

Адже чи варто намагатися підкручувати дрібні гайки у механізмі, який вже абсолютно точно не працює?