"Сбербанк Україна" як проблема банківської системи

Поки тривають дискусії щодо ймовірного продажу українського Сбербанку, російський Внешэкономбанк уже відмовився від ідеї продати свій дочірній Промінвестбанк — ПІБ — в Україні.

ПІБ справді проблемний актив, а от із Сбербанком ситуація інша.

Український Сбербанк був і залишається одним з найбільш ласих шматочків українського банківського сектору.

Як приклад — на 1 грн його пасивів припадає майже 2,5 грн активів. Зобов'язання банку — 26,2 млрд грн, активи — 64,2 млрд грн, з них кредити — 53,4 млрд грн.

Тобто чистий плюс — 38 млрд грн або 1,4 млрд дол, тоді як у банківських колах обговорювався продаж установи російським власником за близько 300 млн дол.

Отримати шляхом купівлі навіть проблемного активу 1 млрд дол прибутку — дуже приваблива перспектива, яка вартує політичних і фінансових інвестицій. Але чи все так однозначно у цих підрахунках? Чи справді в порядку активи Сбербанку?

Проаналізувавши дані НБУ від 1 липня 2018 року, можна побачити, що найбільші обсяги кредитів — 50,8 млрд грн — були видані юридичним особам. Фізичним особам було видано 5% від загальної кількості позик.

Ситуація щодо частки непрацюючих кредитів "Сбербанку Україна" відображає загальну тенденцію у системі: відсоток неповернення "споживчих" позик високий, але їх загальна сума менша за безнадійну заборгованість юридичних осіб.

Загалом же відсоток непрацюючих кредитів у Сбербанку сягнув майже 63%. Слід зазначити, що ще чотири місяці тому їх було 57%. Тобто позичальники "зрозуміли" сигнал і не вважають за потрібне повертати кредити проблемному банку.

63% непрацюючих кредитів перевищують норму непрацюючих позик відносно загального кредитного портфеля банку у два рази, але це не найгірший показник серед банків — в окремих установ максимальний показник сягає 95%! Питання переходить в іншу площину, яка зачіпає не тільки Сбербанк, а й інші установи.

"Сбербанк Росії" поки що не готовий закривати свою українську дочку — з політичних та іміджевих причин. Зважаючи на випущені банком акції після 2015 року, покупці та державні інститути, залучені до операції з продажу установи, ризикують потрапити під міжнародні та українські санкції. За цих обставин НБУ не бачить можливості узгодити операцію продажу з Паритетбанком.

Відстрочення рішення українського регулятора щодо Сбербанку деякою мірою запобігає фінансовій паніці і дозволяє нинішньому менеджменту відновити керованість у стосунках з недобросовісними позичальниками.

Однак питання — що робити із "Сбербанком Росії" в Україні — досі відкрите. Незалежно від суті майбутнього рішення НБУ щодо банку воно мусить бути цивілізованим. Зважаючи на зобов'язання Сбербанку перед вкладниками, воно не повинно мати негативних соціальних чи фінансово-економічних наслідків.

Таким чином, постає питання: як ухвалити рішення без негативних наслідків, які ляжуть тягарем на плечі платників податків та вкладників банку? Як запобігти зловживанню та ймовірності неповернення кредитних коштів недоброчесними юридичними особами, які можуть скористатися нагодою нажитися?

По-перше, слід вирішити питання з високим відсотком неповернення кредитів та можливостями для зловживань, яким сприяє загальна ситуація на ринку.

Доцільно звернути увагу на вдосконалення законодавчого поля та процедур, які будуть поширюватися не тільки на банки та учасників ринку, а й на діяльність інших інститутів та організацій, пов'язаних з українськими банками.

Необхідна злагоджена співпраця основних законодавчих, виконавчих і судових органів. З останніми в Україні "відчуваються" проблеми: відбуваються спроби ухвалити гарне законодавство щодо банків, але воно ризикує "псуватися" і нівелюватися непрозорими рішеннями судів. Скоріше за все, так і буде.

Також слід створити незалежного інституційного посередника у переговорах між банками та недобросовісними позичальниками. Річ у тім, що судова тяганина з кожним недобросовісним позичальником забирає у банків багато часу.

Інколи до "недобросовісності" має стосунок і сам банк, який зацікавлений у рішеннях суду на користь таких позичальників.

Крім того, банки перебирають на себе багато зайвих повноважень. Деякі з них перестають виконувати основну функцію у відносинах з позичальником. Набравши забагато заставного майна, вони нагадують ріелтерську контору.

По-друге, необхідно допускати призначення наглядової організації, довіреного банку або банку-партнера, завданням якого буде мінімізація негативних соціальних наслідків залежно від якості рішення щодо Сбербанку.

Мається на увазі сприяння гнучкому управлінню кредитними та депозитними програмами, створення можливостей для виконання банком своїх зобов'язань, у разі потреби — забезпечення прозорого переведення депозитних та кредитних програм. Інакше постраждають вкладники і виграють недобросовісні позичальники.

Зацікавлені особи завжди подбають про свої інтереси й оперативно виведуть кошти, як це було при сумнозвісному "банкопаді". Інші вкладники будуть обмежені або депозитним договором, або будуть сподіватися на чесність банківської системи. Тоді весь тягар ляже на звичайних платників податків та економіку.

Таким чином, на НБУ лягає відповідальність не лише щодо Сбербанку, але й інших банків України. Зважаючи на відсутність загальної культури поведінки цих установ та недовіру населення до них, необхідно ухвалювати незалежні рішення, які не суперечитимуть інтересам вкладників та національним інтересам.