Чи потрібна підтримка національного виробника в державних закупівлях
Придбання "Укрзалізницею" локомотивів у General Electric пройшло без тендерів. Чи означає це, що українська влада захищає інтереси інших країн та їх виробників?
Цієї зими в Україні розгорілася гаряча дискусія щодо законопроекту "Купуй українське".
Об'єктивно він заслуговує критики, бо далекий від ідеалу грамотної і корисної для суспільства підтримки національного виробника.
В результаті сторони розділилися на дві групи з крайніми поглядами: група прихильників недосконалого законопроекту та група противників преференцій у будь-якому вигляді з гарними гаслами про конкуренцію та вільні ринки. Проте, на жаль, ніхто не хоче шукати золоту середину і провести для цього розрахунки.
Група підтримки законопроекту в основному каже, що всі країни так чинять, і не робить належного економічного обґрунтування пропонованих коефіцієнтів націнки. Група противників спекулює на тому, що якщо український товар буде придбано хоч трохи дорожче за імпортний, то це втрата бюджету і переплата з кишень українців.
З'ясуймо, чи це твердження правильне. За експертними оцінками, частка зарплат в українських товарах дуже низька — 8-11%. Візьмімо середину — 9,5%.
У таблиці продемонстровано, що у такому випадку щонайменше 4,2% від повної вартості товару бюджет отримує назад у вигляді податків із зарплат — 3,1% — та ПДВ на товари та послуги, які купують працівники на отримані зарплати — 1,1%.
Частка зарплат в українській продукції | 9,5% |
З них | |
зарплатні податки | 3,1% |
зарплата "на руки" | 6,4% |
у тому числі ПДВ на придбані товари та послуги | 1,1% |
Усього додаткових податків, отриманих державою | 4,2% |
Отже, при однаковій ціні на український та імпортний товар у державних закупівлях український бюджет, який наповнюється з наших кишень, переплачує ці 4,2% при придбанні імпортного товару, які бюджет втрачає за статтею "Надходження податків".
Насправді це мінімальна і дуже консервативна оцінка. Тут не враховані позитивний ефект для економіки від мультиплікатора державних витрат, величина інших прямих податків, сплачених виробником, частка зарплат і податків у його підрядників.
Також не враховано те, що зменшення замовлень для національного виробника — це скорочення робочих місць і збільшення витрат держави на допомогу з безробіття та субсидії, які виплачуються з державного бюджету. Усе це потрібно рахувати.
Однак Мінекономіки, яке має необхідну для розрахунків детальну інформацію і мусило б цим займатися, на жаль, натомість маніпулює гаслами на зразок "Захисти ProZorro", свідомо чи ні захищаючи інтереси інших країн та їх виробників.
Тимчасом інші країни, особливо найбагатші та найбільш розвинені, рахують добре. Прикриваючись антидемпінговими розслідуваннями, вони чудово захищають свої ринки, використовують кожну нагоду, щоб просунути свої товари на експорт.
От, наприклад, свіжа подія: закупівля "Укрзалізницею" локомотивів у General Electric за 1 млрд дол. Вона пройшла без жодних тендерів, без ProZorro, лише після розмови президентів двох країн. Угода була повністю проігнорована українськими прихильниками конкуренції, ProZorro, оптимальної ціни та вільних ринків.