"Купуй українське": вітчизняні політики вчаться популізму

У постмайданній Україні приблизно до 2016 року ми бачили суспільний запит на реформи.

Отже, донедавна будь-яка неринкова або корупційна ініціатива нинішньої влади оберталася іміджевими втратами перш за все для неї.

Щоправда, влада на це, як правило, не зважала. Вона або залишала своє рішення чинним, як у випадку з одіозною формулою "Роттердам+", або йшла на поступки під тиском міжнародних партнерів, як у ситуації з посиленням контролю над НАБУ.

Ця обставина кардинально відрізняла українську політику, від, скажімо, польської.

Там недемократичні популістські рішення правлячої політичної сили тільки підвищують її рейтинг серед консервативної частини населення, даючи можливість ігнорувати акції протесту ліберальної меншості. Не кажучи вже про Росію, де рейтинги влади слабко залежать від вектору внутрішньої політики.

Це, звісно, не означає, що в Україні після Революції гідності не було популізму. Чого варте хоча б підвищення мінімальної зарплати від Володимира Гройсмана — цілком у традиціях роздавання "Юліної тисячі". Однак це не "креативний" популізм, а банальне роздавання бюджетних коштів.

Прикрити ж гарними гаслами корупцію вдалося лише у випадку продовження земельного мораторію. Проте це "заслуга" не стільки влади, скільки її опонентів.

Центр контент-аналізу зацікавився також кейсом популяризації законопроекту "Купуй українське" В. Галасюка, О. Ляшка, Я. Дубневича, А. Гіршфельда. Він передбачає преференції у державних закупівлях для національний виробників і, за твердженням його авторів, допоможе пожвавити стратегічні сфери економіки.

Антикорупційні активісти, відомі економісти, а потім заступник міністра Мінекономіки, куратор системи ProZorro Максим Нефьодов назвали законопроект корупційним, таким, що сприяє інфляції і порушує міжнародні зобов'язання країни.

Ми взяли до аналізу період із 17 жовтня по 31 грудня 2017 року. Утім, суперечка триває: 7 грудня 2017 року депутати підтримали законопроект у першому читанні. Дата другого читання ще не відома.

За цей період у вибірці топ-100 вітчизняних ЗМІ з'явилося 660 публікацій про законопроект, у Facebook було опубліковано 376 постів з помітним охопленням. У медіа перемогли лобісти законопроекту, у Facebook ситуація протилежна.

Співвідношення тез на користь і проти законопроекту №7206 за кількістю їх контактів з аудиторією

Нефьодов і його оточення були, напевно, останніми політиками, що мають імідж "прозахідних" та прогресивних, але при цьому досі не критикували владу вголос. Цього разу критика також формально була спрямована на авторів законопроекту, найактивнішими серед яких були представники Радикальної партії Олега Ляшка.

Однак ні для кого не було секретом, що насправді проект просуває коаліція, а Володимир Гройсман навіть обережно його підтримав.

Піарники ProZorro обрали правильну стратегію боротьби із законопроектом, яка вже не раз спрацьовувала. Вони взялися пояснювати шкідливість таких норм "якісній" аудиторії, яка, як правило, і визначає майбутнє таких ініціатив.

Потужна критика стартувала лише напередодні ухвалення законопроекту. Унеможливити голосування вона не встигла, адже доти в експертному середовищі були сумніви, що таку норму хтось намагатиметься протягнути через парламент. Через це основні баталії почалися вже після першого читання.

Проте несподівано критика законопроекту відчутно вдарила перш за все по іміджу самих критиків. Віктор Галасюк публічно називав опонентів "грантожерами, компрадорами і введеними в оману поважними економістами". Нефьодова він звинуватив у "веденні антипромислової пропаганди".

Ляшко говорив в ефірі ТРК "Україна": "Хто виступає проти того, щоб платити українцям? Тільки ті, хто хоче, щоб долар був по 50, по 100 гривень!".

Саме медіа з холдингу Ріната Ахметова — ТРК "Україна" та "Сегодня" — стали основним рупором "радикалів", присвятивши їх законопроекту 33 матеріали. Як відомо, Ахметов вважається одним із спонсорів РПЛ.

Кампанія щодо законопроекту не лише поширила негатив щодо команди ProZorro серед аудиторії масових і проросійських видань, а й допомогла покращити імідж розробників проекту. Ті не соромилися хвалити одне одного в блогах і на ефірах, називаючи всіх лобістів законопроекту "економічними націоналістами".

Як автори і критики законопроекту характеризувалися в медіа. Кількість контактів з аудиторією позитивних і негативних оцінок щодо них

Звичайно, стратегія критиків проекту принесла плоди. "Якісні" медіа були більш уважні до тез ProZorro. Навіть частина масової аудиторії, глядачі "1+1", переважно бачили критику законопроекту "Купуй українське", не кажучи про "24 канал".

Кількість повідомлень за і проти законопроекту у медіа різних типів

Звичайно, можна припустити, що для Нефьодова неважливий імідж, який у нього формується серед глядачів ТРК "Україна". Ця аудиторія проявляє себе хіба що під час виборів, а заступник міністра не заявляв про наміри кудись балотуватися.

Насправді ж масовою аудиторією нехтувати не можна. Як бачимо, за рік до виборів її знову намагаються залучити у політичне життя, хоча досі обговорення більшості владних рішень обмежувалося Facebook-користувачами.

Тепер ставлення широких народних мас може вплинути на майбутнє ProZorro або на інші економічні рішення, якщо їх "правильно" подадуть масовій аудиторії.

Це означає, що антикорупційним активістам пора заново вчитися протистояти не лише "підкилимним" ініціативам, про які їх автори воліють зайвий раз не говорити, але й добре продуманим кампаніям. Необхідно більш наочно формулювати свою критику, щоб вона була зрозумілою навіть масовій аудиторії, навіть в умовах посиленої інформаційної протидії з боку підконтрольних владі каналів комунікації.

Повну аналітичну презентацію про цю інформаційну кампанію дивіться за лінком.

Співавтори тексту — Олексій Півторак, Олена Воронова, Центр контент-аналізу