Роттердам+. NCG+ Чим відрізняються формули тарифів на електрику та газ

За останні декілька років в Украіні суттєво зросли тарифи на житлово-комунальні послуги, зокрема на газ та електроенергію.

Уряд та регулятор для розрахунку таких тарифів почали розраховувати формули на газ та вугілля із привязкою до європейських ринків.

У цій колонці ми проаналізуємо чи є вугілля та газ повними аналогіями і чи є виправданими такі формули, як NCG+ та Роттердам+.

Один газ — різне вугілля

Газ — стандартизований товар. Він змішується у газових сховищах та газотранспортній системі і горить у котлах без поділу на окремі марки.

Вугілля ж є різних марок.

Тільки енергетичного вугілля є три види залежно від хімічних та фізичних показників: антрацитовий штиб (АШ), пісне (П) та газове (Г).

Якщо антрацитове та пісне вугілля можуть бути взаємозамінними для деяких котлів, то марка Г — абсолютно інше вугілля. Його можна спалювати тільки у котлах, призначених для роботи на вугіллі газової групи.

Отже, на відміну від газу єдиного вугілля нема. Є, як мінімум, дві різні марки та два різні ринки вугілля.

Імпортний чи експортний паритет

Україна останні кілька десятиріч є імпортером газу. Таким чином, ціна внутрішнього ринку, сегмент "промисловість", де нема державного регулювання, вирівнюється до ціни останнього кубометра, необхідного для задоволення попиту.

Цей "останній кубометр" імпортується, тому на нерегульованому ринку встановлюється ринкова ціна на рівні імпортної ціни.

Україна була експортером вугілля, але через війну країна зіткнулася з дефіцитом антрациту. Він імпортувався. Отже, імпортний паритет тут виправданий.

Проте газова група вугілля не є дефіцитною в Україні і не потребує імпорту. У травні 2017 року міністр енергетики Ігор Насалик заявив про профіцит вугілля марки Г, а саме міністерство відповідає за формування вугільного балансу.

Крім того, відбувається експорт електроенергії з Бурштинської ТЕС і Добротвірської ТЕС у європейські країни. Ці станції працюють на вугіллі марки Г.

У 2016 році експорт становив близько 4 млрд кВт-год, що є еквівалентом 2 млн тонн вугілля. Для таких випадків теж є формула — не імпортного, а експортного паритету. Вона більш доцільна для визначення ціни на вугілля марки Г.

В таких умовах імпортний паритет на вугілля АШ та П (20% балансу вугілля на 2017 рік) обґрунтований, але на марку Г (80% балансу) — необґрунтований.

Прив'язка до хабу та вартість доставки

У формулах врахування ціни на газ та вугілля у тарифах для споживачів є дві складові: хаб та доставка в Україну. Там, де доцільний імпортний паритет, доставка повинна враховуватися з точки, звідки відбуваються фізичні поставки.

У ціні газу врахована доставка з хабу NCG, і газ іде в Україну з європейського напрямку. У ціні вугілля врахована доставка морем і перевалка в українському порту. Однак близько двох третин антрациту імпортується в Україну з Росії за російськими цінами і надходить на ТЕС і ТЕЦ східної та центральної України.

Таким чином, формула не відображає фізичні поставки вугілля, а каже, що воно нібито спочатку прийшло у Роттердам, а потім в Україну, хоча насправді вугілля постачається напряму в Україну. Тобто реальні затрати на доставку суттєво нижчі.

Отже, при формуванні ціни імпортного паритету на вугілля була неправильно підібрана географічна точка, згідно з якою розраховується ціна імпортного паритету. Ніколи жодної тонни вугілля з Роттердама в Україну не було поставлено.

Різниця у якості

Базовий показник вугілля та газу, який визначає теплотворність, — калорійність. Є й інші показники якості, зокрема, вміст сірки. Якщо для газу як екологічно більш чистого палива відмінності щодо вмісту сірки зазвичай несуттєві, то для вугілля це важливий параметр, від якого залежать ціна та ліквідність товару.

Стандартним показником вугілля у порту Роттердама (індекс API2) є сірка менше 1%. Проте в Україні спалюють вугілля із вмістом сірки 2-3%.

У Європі таке вугілля або заборонене до спалювання, або вимагає дорогих систем очистки. Тому ціна на вугілля з високим вмістом сірки має суттєвий дисконт до ціни вугілля із стандартними показниками у порту Роттердама (API2).

Застосування імпортного паритету серед іншого передбачає прив'язку до ціни на товар аналогічної якості, тому мусить враховувати коректування не тільки на калорійність, але і на вміст сірки. Формування ціни вугілля з високим вмістом сірки на рівні ціни вугілля з низьким вмістом сірки некоректне.

Формула "Роттердам+" не передбачає коректування на вміст сірки.

Особливості продажу

Встановлення ціни на рівні імпортного паритету на товар передбачає, що він може продаватися на зовнішніх ринках. Тому на вільному ринку у разі нижчої ціни на внутрішньому ринку продавець буде продавати товар на зовнішньому ринку.

Російський газ, що йде у Європу, змішується у ГТС з українським. Таким чином відбувається взаємне заміщення, і фізично на експорт "виштовхується" з труби й український газ. Показники якості загалом це дозволяють.

Вугілля ж через його показники не завжди прохідне на зовнішні ринки. За даними компанії ДТЕК, міжнародні ринки для антрациту з її шахт закриті, оскільки вміст сірки у ньому перевищує 1,7%, а для експорту стандарт становить 0,9% і нижче.

Більшість такого вугілля в Україні — із вмістом сірки понад 1,7%. Тим не менш, на це вугілля в Україні при розрахунку тарифів діє ціна, вища за європейську, яка розраховується за формулою "Роттердам + доставка + перевалка".

Отже, у тариф закладається "Роттердам+", але самостійно компанії-продавцю продати таке вугілля за ціною "Роттердам+" неможливо.

Висновок

Використання формул для утворення тарифів може бути виправданим як таке, що дає цінові орієнтири учасникам ринку і зменшує суб'єктивний фактор. Однак використання імпортного або експортного паритету передбачає проведення глибокого дослідження, за допомогою якого аналізуються такі параметри.

1. Дефіцит або профіцит товару на місцевому ринку. Здатність найбільших компаній штучно створювати дефіцит.

2. Показники якості товару.

3. Ринки, з яких або на які відбуваються поставки, ціни на таких ринках.

4. Формування транспортної складової, яка максимально наближена до реального транспортування товару.

Неврахування або некоректне врахування цих факторів може суттєво впливати на тарифи для кінцевих споживачів і на довіру до процесу утворення тарифів.

Варто пам'ятати, що у період реформування енергетичних ринків та зміни принципів тарифоутворення довіра — ключовий елемент, який дає політикам та владі мандат на зміни, навіть якщо вони не завжди популярні.

Співавтор тексту — Ольга Бєлькова, народний депутат, заступник голови комітету з питань паливно-енергетичного комплексу