Експортно-кредитне агентство: вісім зауважень

20 грудня 2016 року Верховна Рада ухвалила закон "Про забезпечення масштабної експортної експансії українських виробників шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту".

Після набрання законом чинності Кабмін за шість місяців повинен створити експортно-кредитне агентство (ЕКА). Воно страхуватиме, перестраховуватиме і надаватиме гарантії за договорами, а також виступатиме агентом уряду України щодо здешевлення вартості експортних кредитів для українських підприємств.

Такі структури існують і в інших країнах. Зокрема, країни — члени Організації економічного співробітництва і розвитку та майже всі європейські країни використовують ЕКА як один з інструментів підтримки експорту.

Розбудова інституційної структури підтримки українського експорту — актуальне завдання. Водночас прийнятий закон містить низку суперечностей, які негативно впливатимуть на створення та ефективність функціонування ЕКА в Україні. Є принаймні вісім зауважень, які необхідно врахувати при доопрацюванні закону.

1. Неточна назва. Назва закону не відповідає його змісту. Вона дещо перебільшує те, що впроваджується. Експансією можна назвати загальнонаціональну стратегію, а в документі йдеться лише про один механізм цієї стратегії — створення ЕКА.

Насправді навіть уявна масштабна експортна експансія не може ґрунтуватися на наведеній у законі сумі статутного капіталу. До того ж виникають сумніви щодо використання терміну "експансія" у законодавчому акті. Логічнішою була б назва, яка б відповідала змісту акту — про створення Експортно-кредитного агентства.

2. Дублювання функцій. За статутом ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" фінансує та гарантує експортно-імпортні операції підприємств, надає кредитно-фінансову підтримку суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності з метою просування товарів вітчизняного виробництва на зарубіжні ринки.

Таким чином, за умови розширення функцій Укрексімбанку необхідність створення окремої інституції відпадає.

3. Невідповідність зобов'язанням СОТ. Існують суперечності між різними нормами закону. Закон забороняє порушувати норми СОТ, зокрема угоди про субсидії і компенсаційні заходи та угоди про офіційно підтримувані експортні кредити.

У той же час він пропонує "створення механізму часткової компенсації відсоткової ставки за експортними кредитами", що вважається експортною субсидією.

4. Непідзвітність регуляторам. Непоширення на ЕКА норм законів "Про страхування", "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про управління об'єктами державної власності" щодо обов'язкової виплати дивідендів викривить конкуренцію, надасть переваги окремим компаніям та акціонерам ЕКА. Фактично ЕКА виводиться з-під дії регуляторного поля.

5. Вибірковість сфери дії закону. Принцип вибору товарів, на які поширюватиметься підтримка ЕКА, дискримінаційний. Закон встановлює перелік товарів, а не критерії, за якими товари можуть обиратися, наприклад, тривалий виробничий цикл, hi-tech-продукція. Цей принцип викривить економічні стимули.

6. Відсутність чітких критеріїв надання підтримки. Необхідно додати критерії для визначення сфери підтримки експорту залежно від обсягів, вартості, напрямів поставок. При ухваленні рішення щодо надання допомоги необхідно брати до уваги положення закону "Про державну допомогу суб'єктам господарювання".

7. Ризики для державного бюджету. У законі сказано, що ЕКА може надавати кредити або гарантії підприємствам з державного бюджету. Також наводиться перелік випадків, у яких державна підтримка підприємствам надаватися не може.

Разом з цим, відсутні чіткі критерії відбору підприємств, що можуть претендувати на підтримку ЕКА. Виходячи з переліку сфер підтримки, можна прогнозувати, що чимало контрактів претендуватимуть на фінансування з держбюджету. Такий механізм створює передумови для корупції та зловживань бюджетними коштами.

8. Корупційні ризики. Значна кількість суперечливих норм закону створює поле для їх неоднозначно трактування, що є джерелом корупційних ризиків.

Корупційні ризики притаманні всім етапам процесу ухвалення рішень про страхування, перестрахування чи надання гарантій компаніям. Це стосується відбору компаній і визначення питомої ваги страхового покриття для їх контрактів.

Отже, даний закон потребує суттєвого доопрацювання в частині мінімізації корупційних ризиків та усунення протиріч з чинними нормативно-правовими актами. В цілому ж Експортно-кредитне агентство може стати одним з важливих інструментів у сфері просування української продукції на зовнішні ринки.

Співавтор тексту — Олександр Крініцин, науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій