25% коштів "в трубу". Чому Україна зволікає із встановленням лічильників тепла

З року в рік все більше грошей з державного бюджету витрачається на оплату імпорту палива та покриття збитків енергетичних компаній.

Ці збитки утворюються внаслідок продажу енергії населенню за тарифами, нижчими за собівартість.

Як відомо, українська енергетика на 40% залежить від імпорту палива.

При цьому відновлювальні джерела енергії майже не використовуються, а енергозатратність економіки порівняно з рівнем країн ЄС більша майже утричі.

Споживання і виробництво тепла чи електроенергії відбувається з низькою ефективністю, а через зношені магістралі втрачається ще 15-40%.

Експерти прогнозують, що без реформ та зменшення споживання енергії населенням видатки з бюджету України на енергетичні субсидії та пільги у 2017 році можуть становити 10% ВВП.

Навіть за найкращих прогнозів Мінфіну щодо зростання ВВП на 1% без міжнародної допомоги потрібних грошей в бюджеті на підтримку виплат не буде. Це означатиме нову хвилю інфляції та падіння курсу гривні. Отже, зменшення споживаної енергії стає запорукою стабільності економіки і державної безпеки.

Уряд же не проводить реформи, а чекає стимулів від західних донорів. Посадовцям з ЄС дедалі важче обґрунтовувати платникам податків фінансування потреб України в умовах відсутності у Києва волі до продовження реформ.

Прихована загроза в нормах споживання енергії

Диверсифікація постачальників імпортних енергоносіїв - не панацея. Потрібно менш марнотратно використовувати енергію, в тому числі у побуті, щоб потреби монополістів в імпорті газу, вугілля, нафти чи ядерного палива не було взагалі.

За результатами дослідження в Україні найбільше енергії споживають житлово-комунальне господарство та населення. На забезпечення побутових потреб та опалення будівель йде 17,8 млрд куб м газу. В тарифі на теплопостачання населенню вартість газу становить до 80%.

Проблеми в монополізованій енергетиці починаються з того, що населення та органи влади не знають, скільки енергії споживається насправді. Облік тепла з централізованої системи відсутній у 60% українських будинків, 18% побутових споживачів газу не мають лічильників.

Споживачі вимушені оплачувати вартість опалення за квадратні метри площі будівлі за нормативами витрат енергії на основі кліматичних стандартів 1993 року.

Сплачуючи рахунки за енергію за нормами споживання, як за "кота в мішку", населення потрапляє в заручники тарифної політики. Люди не можуть впливати на розмір своїх комунальних платежів, живлячи при цьому різні корупційні схеми.

За відсутності повного обліку постачальники можуть знижувати свої витрати, а отриману різницю палива продавати за комерційною ціною іншим покупцям.

За даними Держстату, населення сумарно повинно сплатити за житлово-комунальні послуги близько 51 млрд грн, з яких субсидіями з держбюджету газовим компаніям та теплокомуненерго компенсується 25,3 млрд грн.

З аналітичної записки Мінфіну відомо, що через різницю між нормативами споживання енергії без лічильників та фактичним постачанням тепла при нарахуванні субсидій населенню може виникнути переплата 4-4,5 млрд грн бюджетних коштів на користь монополістів.

Крім того, жителі будинків без обліку тепла мусять оплачувати ще й понаднормові втрати мереж, які сягають 40%. Поки монополістам платять за неякісне забезпечення теплом, доти вони опиратимуться встановленню лічильників.

Лічильники - умова успішності енергетичної реформи

Уряд Арсенія Яценюка домовився з Євросоюзом про фінансову допомогу Україні - 1,8 млрд євро, в тому числі для енергетичних субсидій та стабілізації економіки, та з МВФ про надання 17,4 млрд дол кредиту на чотири роки за умов виконання узгоджених змін в секторах економіки, зокрема, в енергетиці.

Необхідні енергетичні реформи для України були обумовлені зобов'язаннями за договором про заснування Енергетичного співтовариства, а також угодою про асоціацію з ЄС. Вони передбачали зменшення залежності країни від вугілля, газу, нафти та атомної енергії, лібералізацію та демонополізацію ринків.

Впровадження обліку споживання тепла та води стало безумовною вимогою до України з боку Євросоюзу та МВФ, бо це перша перепона послідовним реформам у житлово-комунальному господарстві та енергетиці.

У лютому директор Енергетичного співтовариства Янез Копач попередив український уряд, що в разі подальшого зволікання з прийняттям законів, потрібних для реформ в енергетиці, до України буде застосована процедура визнання невідповідності. Це унеможливить подальше фінансування з боку ЄС.

У Кабміні вже заговорили про необхідність усунути перепони до стимулювання енергозбереження, які ховаються у чинній системі взаєморозрахунків в енергетиці: споживачів - з теплокомуненерго та облгазами, а їх - з "Нафтогазом".

Облік енергії давно на часі

Чинна практика оплати за енергію за встановленими нормативами відповідно до площі житла чи кількості мешканців як рудиментарна спадщина СРСР обумовлює байдужість до енергозбереження та дорого коштує народові.

Курс держави на тотальний облік споживання енергії та води містять депутатська коаліційна угода, президентська "Стратегія-2020" та урядовий план дій.

Однак в уряді запанувала позиція, що без додаткової міжнародної фінансової допомоги монополісти не забезпечать повсюдний облік споживання енергії. Не маючи закону про організацію обліку тепла, Яценюк почав домовлятися з міжнародними інституціями про допомогу для встановлення лічильників.

З огляду на переваги від встановлення лічильників твердження про непідйомний тягар з їх встановлення у всіх будинках передчасний і занадто песимістичний. Порівняння рахунків з двох однотипних будинків - з лічильником і без нього - свідчить, що облік енергоресурсів дозволяє заощаджувати 25% коштів.

В Україні потрібно встановити 65 тис будинкових лічильників тепла, вартість одного - 50 тис грн. У п'ятиповерховому будинку внесок на колективний лічильник з однієї квартири становить 1 тис грн, у 16-поверхівці - лише 160 грн.

Натисніть для збільшення

Регулятор ринку - НКРЕКП - додає складову вартості приладів обліку до інвестиційної програми ліцензіатів з постачання тепла та газу. Крім того, ліцензійні умови вже давно зобов'язують всіх постачальників забезпечувати облік придбаної споживачами енергії лічильниками.

Попри явне порушення ліцензійних умов щодо встановлення лічильників, досі ніяких обмежень чи санкцій до монополістів застосовано не було.

Кілька варіантів законопроектів про комерційний облік теплопостачання розробили урядовці та експерти за участю депутатів. Ці акти зобов'язують монополістів встановити лічильники до 2018 року. Врешті-решт, кошти для їх встановлення та повірки повинні надходити від споживачів через складову тарифу.

Аби отримати прозорі відносини між споживачами та постачальниками енергії, як в європейських державах, законопроекти вимагають, щоб, окрім даних про фактичні показники лічильника, у квитанціях постачальники енергії надавали абонентам довідкову інформацію про історію споживання та можливості енергозбереження.

Встановлення лічильників споживання тепла, газу та води - це як легкодоступний плід в садку, за яким можна дотягнутися самостійно і продемонструвати, що здатні самостійно рухатися вперед і заслуговуємо на довіру партнерів.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.