Електроенергетика України: вибратися з енергоострова до Європи

Основа єдиного європейського ринку, до якого прагне інтегруватися Україна, - це вільне пересування людей, товарів, послуг і капіталу.

В електроенергетиці реалізація цього завдання - набагато складніша і триваліша справа, ніж в інших галузях.

Відсутність руху в цьому напрямку загрожує енергетичній безпеці України та стоїть на заваді її повноцінній інтеграції до енергетичного простору ЄС.

Зараз точиться багато дискусій про кримську енергетичну кризу, проте поза увагою залишається інша важлива проблема.

У континентальному масштабі умовний електроенергетичний трикутник "Європа - Україна - Росія" надто схожий на трикутник "Крим - решта України - Росія", що обумовлює низку загроз для енергетичної безпеки України.

Фізично відокремлені від Європи

Головна проблема - енергосистема України фізично не сполучена з сусідніми країнами ЄС, які входять до складу загальноєвропейської мережі ENTSO-E.

ENTSO-E була заснована у 2009 році в рамках Третього енергопакета - великого комплексу заходів та норм, спрямованих на формування єдиного, прозорого, конкурентного та ефективного європейського енергоринку.

Сучасна ENTSO-E є результатом інтеграційних процесів в електроенергетиці Європи впродовж півстоліття. Спершу це була мала мережа в Західній Європі - UCTE, з якою згодом синхронізувався 41 оператор електросистем - на кшталт української НЕК "Укренерго" - з 34 країн континентальної Європи.

Зокрема, у 2000-ні роки на спільну з ENTSO-E частоту струму перейшли країни колишнього соцтабору, які до того разом з Україною працювали в радянській системі IPS/UPS: країни Балтії, Польща, Румунія, Угорщина. По суті, зараз східний кордон ЄС збігається з кордоном його електроенергетичного простору.

Як наслідок, для Європи Україна є ізольованим енергоостровом. З ENTSO-E з 2002 року синхронізований лише Бурштинський енергоострів, який охоплює лише 4% території країни. На мапі нижче він позначений як UA_W.

Перетік Україна - Польща сполучає потужності Рівненської АЕС з ізольованим фрагментом польської енергосистеми, яка так само не синхронізована з ENTSO-E.

Для забезпечення перетоку з України до Молдови, яка сильно залежить від українського імпорту, у деяких випадках частині енергосистеми Румунії, яка синхронізована з ENTSO-E, доводиться переходити в режим енергоострова.

Мапа енергосистем у складі ENTSO-E та перетоків між ними, 2014 рік

Отже, лише мала частина енергосистеми України є складовою європейської системи ENTSO-E. Основна її частина сполучена з РФ, Білоруссю та Молдовою.

Проблеми електроенергетичної ізоляції від Європи

Ізоляція від Європи обумовлює низку загроз для електросистеми України.

1. Загроза енергетичній безпеці у міру виходу з експлуатації застарілих потужностей в середньотерміновій перспективі та через кризу паливозабезпечення в короткотерміновій перспективі.

За прогнозом Енергетичного співтовариства, якщо потужності не споруджуватимуться, а зношені будуть виводитися з роботи, у 2030 році Україна матиме дві проблеми: задоволення попиту буде неможливим без масштабного імпорту, а безперебійність електропостачань опиниться під загрозою.

Загрозливою є залежність електроенергетики України від Росії.

Так, понад 100 із 150 шахт перебуває на підконтрольній проросійським терористам території. Це майже весь потенціал видобутку антрацитового вугілля, на якому працює третина потужностей вугільної електроенергетики. Остання забезпечує третину енергогенерування в країні.

Крім того, щороку Україна сплачує РФ близько 600 млн дол за ядерне паливо, з якого виробляється половина всієї електроенергії. Зрештою, РФ є єдиним реальним постачальником електроенергії в Україну у випадку дефіциту.

З точки зору диверсифікації та енергетичної безпеки для України значно вигідніше бути синхронізованою з європейською ENTSO-E.

На її основі сформовано величезний ринок - понад 500 млн споживачів, який динамічно розвивається в сенсі ринкових відносин, інтеграції його регіональних складових та ефективності в цілому. З цих же причин цей ринок привабливий для України як потенційно великого експортера електроенергії.

2. Завада повноцінній інтеграції. Зараз в порядку денному інтеграції у сфері енергетики превалює імплементація Третього енергопакета - впровадження Україною європейських правил гри в енергетиці.

Проте впровадження Третього енергопакета в умовах, коли ринок залишається фізично ізольованим від подібних до нього європейських сусідів, є радше європеїзацією, а не інтеграцією. Повноцінна ж євроінтеграція потребує фізичної торгівлі струмом в рамках регіонального ринку країн Південно-східної Європи.

3. Недовикористання потенціалу від інтеграції: ліквідності, ефективності ціноутворення, залучення інвестицій, спільного резервування потужностей, що обумовлює зниження пов'язаних з цим витрат, а також спільних дій у випадку електроенергетичних шоків та в цілому вищого рівня енергетичної безпеки.

Розбудова восьмого регіонального ринку

Вирішити ці проблеми може участь в розбудові восьмого регіонального ринку електроенергії на теренах країн Енергетичного співтовариства держав Південно-східної Європи - ЕнС, до якого у 2011 році приєдналися Україна і Молдова.

Основна ідея ЕнС - реалізація механізму "реформа національних енергоринків за правилами ЄС та утворення регіонального ринку - залучення інвестицій в енергетику - енергетична безпека".

Первинним осередком ЕнС були держави Балканського півострова, енергетична інфраструктура яких деградувала через війну. ЕнС створювався для цих країн під егідою ЄС за зразком інтеграційного проекту Європейської спільноти вугілля та сталі, прообразу сучасного ЄС від 1951 року для країн повоєнної Європи.

Формування восьмого регіонального ринку електроенергії вбачається як проміжний етап інтеграції країн ЕнС до єдиного європейського ринку струму.

Схематика регіональних ринків електроенергії в Європі

Специфіка участі України в ЕнС обумовлена гігантським розміром ринку порівняно з маленькими країнами співтовариства та електроенергетичною незалежністю.

Переважна більшість балканських країн замалі для формування повноцінних національних енергоринків з конкуренцією та здатністю залучати інвестиції. Ці країни характеризуються значною експорто- та імпортозалежністю.

Натомість обсяг українського ринку більший від усіх ринків країн ЕнС разом взятих і поки що не потребує імпорту. Ба більше: український ринок має номінальний надлишок потужностей, які, правда, відпрацювали свій проектний термін.

Звідси й низка якісних відмінностей країни від решти ЕнС: наявність конкуренції на ланках виробництва та передавання, відокремлення диспетчеризації від управління енергосистемою, наявність оптового ринку.

Внаслідок такої специфіки електроенергетики України фізична інтеграція до ENTSO-E є бажаною, проте, на відміну від решти країн ЕнС, не абсолютно необхідною для вирішення найнагальнішої проблеми - залучення інвестицій.

Вставки струму: спокуса легкого рішення

Сполучити українську енергосистему з ENTSO-E можна за допомогою вставок постійного струму - ВПС - на кордоні впродовж кількох років.

Принциповим економічним недоліком такого варіанта з позицій інтересів України є консервація технічної відсталості енергосистеми, нездатності ефективно управляти перетоками і нездатності енергосистеми бути основою ліквідного ринку.

З точки зору неофункціональної теорії євроінтеграції, варіант ВПС усуває ґрунт для позитивних ефектів поширення інтеграційних процесів на пов'язані сфери - модернізацію всієї енергосистеми за участю міжнародної спільноти.

Саме логіка ефектів поширення інтеграційних процесів з однієї "функціональної" сфери інтеграції на інші пов'язані "функції" обумовила поступову еволюцію митного союзу - Європейської спільноти вугілля та сталі - до ЄС - всеохопного економічного, монетарного, частково фіскального та політичного союзу.

Пріоритет - повноцінна синхронізація

Україна повинна обрати складніший, але в довготерміновій перспективі правильний шлях: повноцінну синхронізацію енергосистеми з ENTSO-E, масштабуючи досвід Бурштинського енергоострова на всю країну. На це знадобиться близько десяти років, і для цього слід зробити таке.

1. Активізувати роботу програми технічного дослідження спільно з Румунією та Молдовою, яку фінансує ЄС. Це дослідження повинне відповісти на питання, як забезпечити синхронізацію з ENTSO-E з огляду на технічну непідконтрольність Криму та частини Донбасу, які є невід'ємною частиною енергосистеми України.

2. Зафіксувати синхронізацію з ENTSO-E як один з пріоритетів у новій енергетичній стратегії України.

3. Впроваджувати положення Третього енергопакета, який закладе економіко-правове підґрунтя для участі України в європейському ринку електроенергії. Синхронізація з ENTSO-E та пов'язана з нею модернізація енергосистеми забезпечать для цього інфраструктурну основу.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.