"Карабаси" атомної енергетики
В старій радянській казці "Буратіно" є такий епізод, коли Карабас Барабас переслідував Карло і звернувся до очільника міста зі скаргою: "Я нещасний сирота, мене образили, обікрали, побили…"
Врешті-решт, поклавши в якості аргумента жменьку золотих монет в туфлю очільника, Карабас у супроводі чотирьох поліцейських побіг до дому Карло і почав кричати: "Іменем Тарабарського короля – заарештуйте мерзотника! Іменем Тарабарського короля – ламайте двері!"
Десь так виглядає поведінка НАЕК "Енергоатом". Цей монстр атомної енергетики вважає судовий процес, а точніше його імітацію недолюстрованими представниками судової системи, зручним способом зведення рахунків з громадською організацією – Національним екологічним центром України.
В чому власне питання? НЕЦУ опублікував прес-реліз, у якому навів результати експертних досліджень та аналізу державних перевірок енергоблоків на Южноукраїнській АЕС. Мова йшла про перший і другий реактори атомної електростанції, збудованої за радянських часів, у яких вичерпався термін придатності згідно проекту.
Тим не менш, державний регулятор дозволяє їх подальшу експлуатацію під тиском загострення енергетичної кризи в державі.
Критика державного органу чомусь роздратувала саме "Енергоатом". Компанія злиться, і вирішує через суд заглушити опонентів від громадськості. Цілком передбачувано, державний суд стає на сторону державної компанії, всупереч очевидній абсурдності подібного рішення, ігноруючи докази і доводи, надані нашою організацією.
Насправді, атомники мали б виставляти претензії не до НЕЦУ, а до державних установ. Саме через тарифний популізм урядів вартість електроенергії утримується штучно заниженою – і це позбавляє "Енергоатом" своєчасного фінансування заходів, необхідних для підвищення безпеки АЕС, у повному обсязі, в тому числі ускладнює отримання міжнародних кредитів.
А тепер ці міжнародні кредити "Енергоатому" буде ще важче отримати: навіть деякі депутати Європарламенту вже зауважують про неприпустимість подібної поведінки НАЕК по відношенню догромадянського суспільства, а донори запасаються попкорном.
Між тим, важко не згадати про російський слід. І мова не про глибоку залежність атомної галузі від країни-агресора, хай це лишається на совісті енергоатомників і уряду, а про методи.
Наших російських колег – громадські організації там масово закривають і переслідують як "іноземних агентів", і саме антиядерні організації стали першими жертвами режиму. Але російськоподібні практики не надто симпатично виглядають у вільній Україні.
Не збираючись пасувати перед наїздами державних структур і управлінців з вичерпаним терміном експлуатації, НЕЦУ подав апеляцію і буде добиватися справедливого рішення. Енергоатому ж ми бажаємо справедливих тарифів і безаварійної роботи реакторів до вичерпання строку їхньої придатності.
"...Ніхто, звісно, не відчинив Карабасу Барабасу двері. А коли їх виламали, Карабас побачив, що Карло вже зник крізь потаємні двері. Іменем Тарабарського короля, Карабас Барабас вимагав виламати і їх. Поліцейські сказали, що то вже для них заскладно, і пішли звітувати начальнику міста, що все зроблено по закону. А Карабас Барабас, рванувши себе за бороду, повалився на підлогу і ревів, і катався, як навіжений, по підлозі під сходами".
* * *
Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.
Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.