Український фондовий ринок: "схемні", "кишенькові" і "ринкові"

На початку 2015 року змінилися голова та склад Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Нові комісіонери декларують амбітні плани і не бояться робити різкі рухи.

Заявленої мети - створення цивілізованого та конкурентоспроможного фондового ринку - за допомогою компромісів та напівзаходів досягнути не вдасться.

Чиновники, що прийшли з бізнесу, демонструють ділову хватку і, судячи з усього, налаштовані рішуче. Але чи є успіхи?

Схеми, схеми, схеми

На фондовому ринку України є чотири основні групи професійних учасників.

1. "Схемні" - єдині, хто в останні роки хоч щось заробляє.

2. "Кишенькові" - у більшості "заморожені".

3. Банки - торгують в основному облігаціями на власну позицію.

4. "Ринкові" - близько десяти торговців, які намагаються розвивати брокерські послуги та залучати інвесторів.

Наш фондовий ринок будувався максимально незручно для інвесторів. Це робилося заради недопущення стратегічних портфельних західних чи вітчизняних інвесторів до приватизації українських активів.

У світі є багато держав, які не мають фондового ринку, але мають підприємства з великою капіталізацією, що торгуються на сусідніх торгових майданчиках.

Парадокс у тому, що брокерів в Україні більше, ніж серйозних інвесторів, а бірж - більше, ніж справжніх публічних компаній. Історична причина - в закритій фінансовій системі, яка обслуговує олігархічну машину державного управління.

Нашим підприємствам вільно торгуватися на сусідніх торгових майданчиках неможливо, наші громадяни вільно інвестувати за кордоном теж не можуть - на заваді валютні обмеження. Таким чином, повністю відсутня конкуренція, що призводить до обслуговування неринкових схем.

Корупція при приватизації породила десяток бірж, на яких тепер можна за невелику плату "ганяти сміття". Неадекватна жорсткість законодавства пом'якшується необов'язковістю його виконання. На жаль, більша частина фондового ринку зайнята "схемотехнікою", яка допомагає бізнесу жити.

Останніми десятиліттями зберігається стійкий попит на невраховану готівку, відхід від податків та інші методи обходу заборон і обмежень.

Чистки відбуваються як в банківській сфері, так і на фондовому ринку - серед професійних їх учасників та організаторів торгівлі. Напевно, держава це робить заради простішого контролю за фінансовою сферою. А контроль необхідний.

Поки не завершиться приватизація держмайна, наш ринок капіталу не буде відкритим, бо конкуренція нікому не потрібна. У підсумку, інвесторів за всю історію ринку майже не було, і заробляти на їх обслуговуванні могли лише одиниці.

Тоненьким струмком прибувають індивідуальні інвестори, але вони не роблять погоди, бо інвестувати всередині країни майже нема куди.

Крім "ринкових" торговців і деяких банків, всі інші учасники зовсім не зацікавлені або слабо зацікавлені щось змінювати. І їх - більшість, а всього на ринку близько 400 ліцензованих торгівців цінними паперами.

Боротьба ж комісії із "сміттєвими" паперами заважає їх бізнесу або ускладнює процес збереження ліцензії. Це стосується і багатьох банків, статутні капітали яких набиті незрозуміло чим і оцінені незрозуміло як.

Всю цю "сміттєву купу", накопичену за сприяння попередніх складів ДКЦПФР і НКЦПФР, нові комісіонери взялися розгрібати.

Така праця може виявитися довгою і, можливо, невдячною, якщо не будуть усунуті причини, які породжують стійкий попит на "сміття". Швидкого методу очищення нема, тому комісії належить послідовно боротися з сотнями "схематозників" і тисячами липових акціонерних товариств.

Очевидно, що така чистка не може обійтися без незадоволених. Ті, кого вже "притиснули", намагаються відтягнути свій кінець за допомогою суду. Багато хто щиро і обґрунтовано обурений тим, що почали з них, а не з інших.

"Схемна" інфраструктура. Чи буде контроль

Мета голови НКЦПФР Тимура Хромаєва та його команди - консолідувати біржову інфраструктуру - не нова, але для об'єднання бірж ринковими методами зараз, як і раніше, нема жодних економічних передумов. Тому, швидше за все, регулятору доведеться користуватися винятково адміністративними методами.

Вдале "вікно можливостей" надали комісії популісти у Верховній Раді, які вирішили боротися з російським агресором через ліцензійні вимоги за деякими видами діяльності. Банки і телекомунікації депутати не зачепили, зате "відірвалися" на фондовому ринку - найменш значною частиною української економіки.

Найбільше монобіржова інфраструктура під жорстким контролем регулятора не вигідна "схемотехнікам", бо на єдиній біржі боротися із "сміттям" простіше.

З десяти фондових бірж в Україні сім давно існують чисто номінально, спонтанно заробляючи на приватизації та лістингу сумнівних компаній.

Є всього три біржі, які мають претензії на конкурентоспроможність та ринковість: "Українська біржа", ПФТС і "Перспектива". Дві перші потрапили під норми закону "Про ліцензування". УБ може позбутися біржової ліцензії, а ПФТС уже її втратила.

Консолідації бояться всі.

Для "Перспективи" це шанс позбутися відразу обох конкурентів. Не найгіршим варіантом була б і конкуренція з однією тільки ПФТС, яка явно слабша. У крайньому випадку для неї краще залишити все, як було, але консолідація торговельних майданчиків для цієї біржі - ідея явно не райдужна.

Ідея холдингу, що об'єднує торгову і розрахункову інфраструктури, переслідує добрі наміри. Мікроскопічний український ринок не прогодує ні десять, ні три, ні навіть дві біржі. Навіть одній біржі не вистачить коштів для розвитку.

Однак поки неможливо оцінити ймовірність успішної реалізації цієї ідеї. Хоча б тому, що цільова конфігурація холдингу представлена чиновниками дуже туманно.

Консолідація бізнесу навіть депозитарію НБУ і контрольованих державою НДУ і РЦ може тривати роки і залежить більше від волі НБУ, на яку НКЦПФР впливає слабо. До речі, Нацбанк поки не підтримав концентрацію торгів на одній біржі. Голова відомства Валерія Гонтарєва, напевно, не визначилася, у якій з бірж взяти участь.

Можливо, реформа триватиме три-чотири роки, до приходу на український ринок ліквідності та цивілізованих правил гри.

Оскільки ми впроваджуємо "європейські стандарти", то нас змусять відкрити ринок капіталу і допустити сюди іноземного інвестора. А до цього моменту повинна бути створена візія відкритого та цивілізованого фондового ринку.

А от згадані НДУ і РЦ наочно ілюструють вкрай низьку ефективність української держави в управлінні ринковою інфраструктурою як її мажоритарного акціонера. Цей приклад буде відлякувати від ідеї контрольованого державою торгово-розрахункового холдингу навіть ринкових учасників.

Союзників у регулятора у цій справі зовсім мало. Протистояти комісії в реалізації ідеї біржового холдингу будуть знову сотні "зацікавлених".

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.