В аграрному секторі України зростає напруга: збільшуються політичні ризики, зберігається тенденція падіння світових цін на сільгоспкультури, при цьому зростають витрати на їх виробництво. До цього додалися ще й несприятливі кліматичні умови – посуха у південних регіонах країни.

У цьому контексті заяви Міністерства фінансів України про свою незмінну позицію – відміну спеціального режиму оподаткування ПДВ можуть не залишити іншого виходу для українських сільгоспвиробників як приєднання до загальноєвропейської хвилі страйків аграріїв, які вже другий місяць тривають по всій Західній Європі.

Фахівці АПК, товаровиробники, народні депутати та профільні асоціації вже кілька місяців намагаються знайти діалог з урядом – донести мовою цифр свою позицію щодо негативного соціально-економічного ефекту відміни спеціального режиму ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників. Але їх професійна думка досі не почута урядовцями.

Про це яскраво свідчить концепція податкової реформи-2016, представлена Міністерством фінансів України наприкінці серпня, яка серед іншого передбачає переведення всіх суб’єктів господарювання на загальну систему оподаткування податком на додану вартість (ПДВ) вже з 1 січня 2016 р.

Сама концепція, що є результатом кількамісячної роботи уряду, займає всього 10 слайдів, наповнених розмитими тезами і написана досить загальними поняттями в стилі "все буде добре", але жодних професійних економічних обґрунтувань щодо податкових новацій, зокрема в аграрній галузі, в оприлюдненому документі не представлено.

Головне, чого досягнули урядовці, що засвідчило і засідання Національної ради реформ при Президенті України 3 вересня, – це розкол думок між керівництвом парламентського комітету з питань податкової та митної політики, позицією Мінфіну та експертного середовища.

Незважаючи на це, керівники уряду практично в кожному своєму виступі у ЗМІ заявляють, що Міністерство фінансів України півроку активно працювало спільно з бізнесом та експертами над концепцією податкової реформи, що зустрічі проходили щотижня, а дискусії проведено з представниками всіх галузей економіки та громадськими активістами. Але останні кажуть, що залишилися не почутими.

Нещодавно у ЗМІ міністр фінансів Наталія Яресько в черговий раз заявила, що "у процесі підготовки поправок в Податковий кодекс ми будемо шукати компроміси, про які говорив Президент і які дозволять уніфікувати думки всіх сторін". Але далі слів справа поки не йде.

Взаємопорозуміння з Кабміном було втрачено ще тоді, коли керівництво уряду забуло, чи не захотіло обговорити, як мінімум, з коаліцією, а бажано і з аграріями можливі умови відмови від спецрежиму ПДВ, підписуючи перший варіант Меморандуму з МВФ.

Виникає питання: як уряд міг одноосібно підписати меморандум з МВФ, що суперечить коаліційній угоді, якою, як і Податковим кодексом, передбачено, що спеціальний режим ПДВ для сільськогосподарських товаровиробників повинен діяти мінімум до 2018 року. Адже Кабмін призначено парламентською більшістю, а більшість сформована на основі коаліційної угоди, яку уряд зобов'язаний виконувати.

Надприбутковість АПК – результат інфляції доходів

Одним із головних аргументів Уряду є переконання у надприбутковості сільськогосподарської галузі. Проте, цілком очевидно, що рентабельність сільського господарства, що зафіксована на рівні 25,8% за підсумками 2014, була ситуативною. Адже на діяльність підприємств сільського господарства значною мірою впливала курсова волатильність, що, враховуючи сезонні особливості функціонування галузі, у певний момент сприяла зростанню дохідності. Хоча реальний приріст продукції АПК за підсумками 2014 склав лише 2,2% (для порівняння, 13,3% у 2013).

Проаналізуємо офіційну статистику динаміки фінансового результату середніх та великих підприємств АПК у 2014.

Внаслідок "крутого піке" гривні протягом 2014, тільки в 4-ому кварталі (в якому традиційно реалізується основний обсяг продукції сільськогосподарського виробництва) повною мірою розкрутилася інфляційна спіраль, що й "роздуло" квартальні доходи підприємств, забезпечивши фінансовий результат до оподаткування на рівні 13,9 млрд грн (частка 4-го кварталу в структурі фінансового результату 2014 р. складає 108%).

Екстраполяція фінансових результатів середніх та великих підприємств на всю сільськогосподарську галузь здатна підтвердити вищенаведене твердження про ситуативність надвисокої рентабельності АПК.

Варто додати, що найбільш повно вплив девальвації проявився вже у поточному, 2015 році. За результатами першого півріччя 2015 індекс обсягу сільськогосподарського виробництва скоротився на 9,3%, тоді як витрати на виробництво сільськогосподарської продукції за січень-червень зросли на 59,4%.

Сам Мінфін не приховує, що виконання і перевиконання плану по доходах держбюджету обумовлено переважно інфляцією. Але, при цьому, продовжує хвалитися гарною картинкою.

Розвиток великих підприємств – основа продовольчої безпеки

У Прем’єр-міністра та Міністерства фінансів є ще один аргумент на підтримку скасування єдиної ефективної державною підтримки аграріїв – спеціального режиму оподаткування ПДВ, але і він не витримує критики. Нещодавно пані міністр фінансів, знову ж таки у ЗМІ, пообіцяла "довести, що пільга, яка дається через спецрежим, йде не малим фермерам, а великим підприємствам, які в змозі на сьогоднішній день відраховувати гроші до держбюджету".

Враховуючи вищенаведені "успіхи" аналітичної роботи Міністерства фінансів України, ми провели аналіз самостійно.

Дійсно, концентрація акумульованих коштів на спецрахунках ПДВ є значною. За підсумками 2014 загальна сума ПДВ, що залишилася у розпорядженні сільськогосподарських підприємств склала 18,3 млрд грн, з яких 9,5 млрд грн. акумульовано на спецрахунках 544 підприємств (3% від загальної кількості сільськогосподарських підприємств, що перебувають на спеціальному режимі оподаткування ПДВ) (рис. 1).

Рис. 1. Кількість сільськогосподарських підприємств та сума ПДВ, що залишається у розпорядженні на спецрахунках.

Джерело: Державна фіскальна служба.

Нескладно припустити, що серед 544 сільськогосподарських підприємств переважна більшість є представниками так званого "великого капіталу". Виникає питання, чи потребують такі підприємства збереження спецрежиму ПДВ?

По-перше, приналежність до "великого капіталу" не означає високу рентабельність діяльності таких підприємств. Аналогічно до показників розвитку сільськогосподарської галузі в 2015 р. фінансові результати найбільших представників АПК залишають бажати кращого – не всім вдалося поліпшити показники минулого 2014 р. (рис. 2).

Рис. 2. Фінансові результати великих підприємств АПК за 1-е півріччя 2015 р.

Джерело: Офіційні сайти підприємств.

По-друге, загальна сума акумульованих на спецрахунках коштів є віддзеркаленням обсягу виробленої продукції. Тобто, 3% вітчизняних сільськогосподарських підприємств виробляють більш ніж половину продовольчих товарів.

У підтвердження цього, за даними Держстату, частка продовольчих товарів, вироблених в Україні, в структурі споживання населення за підсумками 2014 р. складала 85,6%, із них по восьми видам м’ясних виробів – більше 90%.

За період з 1999 (коли було запроваджено спецрежим оподаткування ПДВ для аграріїв) по 2014 рр. вдалося забезпечити приріст споживання висококалорійних продуктів:

- м’яса і м’ясопродуктів – на 32,4% (за підсумками 2014 р. в порівнянні з 1999 р.);

- молока і молочних продуктів – на 8,6%;

- яєць – на 5,3%;

- риби і рибопродуктів – 23,1%;

- фруктів – на 85,0% тощо.

Тваринництво – на межі виживання

Найкритичніша ситуація сьогодні склалася у тваринницькій галузі. За перше півріччя 2015 р. під впливом нового витка девальвації наприкінці 2014 р. – початку 2015 р. різко зросли витрати на виробництво м'ясо-молочної продукції. Одночасно з тим, у ринковій ціні продукції тваринництва повною мірою не спрацював компенсаційний механізм ринку, що покрив би курсову переоцінку її вартості, результатом чого стала збитковість діяльності.

Малі та середні виробники продукції тваринництва змушені скорочувати власне виробництво, а частина з них вже припинила виробничу діяльність. Тому, для такої трудомісткої як тваринницька галузь збереження спец режиму ПДВ, це не просто питання перспективи і прибутковості, це питання виживання.

У підтвердження цього, за перше півріччя 2015 р. спостерігається скорочення поголів’я худоби та виробництва продукції тваринництва в порівнянні з аналогічним періодом 2014 р. (рис. 3).

Рис. 3. Динаміка поголів’я худоби та птиці та виробництво основних видів тваринництва в 2015 р. (у порівнянні з 1-им півріччям 2014 р.).

Джерело: Держстат

За умови скасування спецрежиму пільгового оподаткування 70% молочного скотарства країни відразу "піде під ніж". З точки зору продовольчої безпеки ситуація вкрай ускладниться тим, що ми будемо повністю залежати від імпорту, в першу чергу молока, яєць та м’яса. А ці товари складають основу споживчого кошика українців.

Зростання витрат на тлі падіння світових цін

З точки зору подальших перспектив рослинництва, то зовнішньоекономічна кон’юнктура світових аграрних ринків також не вселяє оптимізму – декілька років поспіль ціни на сільгоспкультури знижуються, а витрати на виробництво різко зростають.

Наприклад, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, потреба українських аграріїв у коштах для проведення осінньої посівної кампанії становить 80 мільярдів гривень, тоді як для весняної посівної необхідно було залучити 66 мільярдів гривень. І основна проблема, з якою стикаються аграрії, це залучення оборотного фінансування. За даними того ж таки МінАПП, в 2015 році відсоток прострочених аграріями кредитів зріс в рази в порівнянні з показниками попередніх років: в кризовий 2010 рік відсоток неповернених кредитів становив 13,3%, в 2011 році – 8,6%, в 2012 році – 7,1%, в 2013 році – 5%, а в поточному році зріс до 18, 8%.

Сільськогосподарський виробник має найдовший період обороту коштів, що триває цілий рік: від сівби до збору врожаю. Особливістю аграрної галузі є те, що попри основні ризики результати діяльності (крім вкладених коштів, праці, технологій) прямо залежать від погодних умов, тому рослинницька галузь постійно працює в форс-мажорних обставинах.

Але якщо в інших галузях економіки з цим боротися можна, то на полі кондиціонер не включиш, і від негоди ниву не прикриєш. Це враховується в усіх країнах світу, де є державна підтримка галузі. Якщо порівняти з європейським досвідом, то у нас ця підтримка у десять-двадцять разів менша. Український аграрний сектор економіки такого блага ніколи не отримував і не отримує. Нам пояснюють, що скасування держпідтримки аграрної галузі – вимога міжнародного валютного фонду, умова отримання кредитів, але ж не потрібно однією рукою позичати, а другою робити усе для того, щоб не було чим повертати борги. Якщо ми вступаємо у спільний ринок - Світову організацію торгівлі – і будемо на одному ринку нарівні з аграріями Західної Європи, то собівартість їхньої і нашої продукції суттєво відрізняється.

Тому дивує логіка міністра, з якої випливає, що галузь, яка є практично єдиним донором держбюджету, треба додушити податками.

Великий бізнес – генератор соціального капіталу

Урядовці, мабуть, не знають, що більшість сільгосппідприємств, окрім внесків у держбюджет, ще стільки ж витрачають на утримання соціальної сфери. Відповідно, найбільше на це витрачають представники великого агробізнесу, які, як правило, на рівні з державою сприяють розвитку територій, де базується їх виробництво. В умовах браку бюджетних коштів для фінансування соціально-економічних програм розвитку сільських територій, саме підприємства сільськогосподарської галузі беруть на себе відповідальність за формування "соціального капіталу".

Концепція соціальної відповідальності бізнесу (в традиційній англомовній бізнес-термінології – "cоrporate sоcial respоnsibility" (CSR)) передбачає рoзвиток пoлітики сoціальних інвестицій на оснoві взаємодії підприємницького, громадського та державного сектoрів у розв’язанні актуальних соціальних проблем суспільства. У 2014 р. велике сільськогосподарське підприємство, в середньому, "інвестувало" 3-5 млн. грн. у соціальні та екологічні проекти, серед яких: ремонт доріг, медицина, освіта, культурний розвиток громад, тощо.

Фото ipress.ua

При цьому, великі сільськогосподарські підприємства залишаються публічними компаніями, які своєчасно сплачують податки та збори відповідно до чинного законодавства, забезпечують офіційну зайнятість працівників та нарахування "білої" заробітної плати (як правило, вищої ніж середньоринкова). Такі підприємства щорічно інвестують в технологічну модернізацію власних виробничих потужностей, що покращує якість продукції та знижує її виробничу собівартість. Саме конкурентоспроможна продукція й визначає експортний потенціал країни, її місце в світогосподарських процесах.

І одне з головних – великі агропідприємства створюють найбільше робочих місць у сільській місцевості, що надзвичайно важливо для розвитку сільських територій, в той час, коли з року в рік місцеві бюджети стикаються з проблемою браку фінансування соціальної сфери.

Незважаючи на те, що цього року регіони перейшли на нову систему міжбюджетних відносин з центром, проблема залишилася. Суть її в тому, що профільні міністерства досі не виконали вимоги, згідно з якими уряд мав до 1 березня 2015 переглянути та затвердити нові державні стандарти і нормативи по кожному з делегованих місцевому самоврядуванню повноважень. Можливо керівництву Кабміну спочатку потрібно навести порядок у міністерських кабінетах, не говорячи вже про боротьбу з корупцією, і ресурси для наповнення держбюджету знайдуться. І тоді не доведеться скасовувати найбільш некорупційний спосіб підтримки сільського господарства – режим спеціального оподаткування ПДВ. Адже, як тільки компанії переходять на загальний режим оподаткування ПДВ, і держава починає розгортати адресну підтримку аграріїв, виникають корупційні ризики. В українських реаліях – це підтримка з відкатами до 50% і фінансування компаній, пов'язаних з чиновниками від сільськогосподарського сектора.

Зміни в податковому законодавстві повинні бути поступовими і передбачуваними. Адже інакше податкові новації будуть прискорювати інфляцію і ляжуть важким тягарем на споживачів і на держбюджет. За період січень-серпень 2015 р. рівень споживчої інфляції в Україні перебуває на позначці в 52,8% (за даними Держстату). Близько половини споживчого кошика припадає на продукти харчування, які подорожчають внаслідок скасування пільгового податкового режиму. Більше того, саме продукція українського виробництва – рослинництва і особливо тваринництва – є найбільш бюджетним джерелом протеїнів для нормального функціонування організму. Особливо на тлі підвищення вартості комунальних послуг, це призведе до необхідності індексувати соціальні витрати – тобто кінцевий вплив на бюджет буде негативним. Додаймо до цього, що зростання витрат необхідно буде узгодити з МВФ.

Іншими словами, ми виймаємо гроші з кишені пенсіонера, студента, підприємця, військовослужбовця, виплачуємо хронічні борги та "латаємо" бюджетні дірки, а натомість отримуємо подорожчання споживчого кошика та зростання соціальної напруги.

Матеріал підготовлено за участю народних депутатів ВРУ:

Миколи Кучера

Валерія Давиденка

Петра Юрчишина

Леоніда Козаченка