"Укрспирт": приватизація з гірким присмаком

Україна перебуває на складному етапі розвитку.

Керівники держави говорять, що економіці потрібні швидкі реформи, здатні підвищити ефективність та конкурентоздатність української економіки.

Для цього декларується курс на максимальну лібералізацію та створення сприятливих умов для залучення інвестицій.

У цьому контексті цікаво глянути на концепцію приватизації "Укрспирту", озвучену в. о. керівника концерну Романом Іванюком.

- Речь о создании от трех до пять предприятий с лицензиями на производство и оптовую реализацию питьевого спирта.

В эти предприятия будут включены различные заводы. Принцип такой: не должно остаться бесхозных заводов. Эти пять предприятий буду выставлены на продажу вместе с лицензиями.

Чтобы государство получило максимальную прибыль, а также чтобы обезопасить заводы от ликвидации, предлагается запретить запуск новых мощностей на протяжении пяти-семи-десяти лет.

Собственникам лицензий нельзя будет увеличивать производство больше определенного объема.

- Вы просчитывали возможные пороги по объемам производства?

- Нет, но они должны быть плавающими. Если в 2015 году ты произвел х дал, то в 2016 году можно не более 1,5 × х. Обсуждается подобная прогрессивная шкала. Мы опасаемся, что собственник проинвестирует в один базовый завод, и тогда необходимость в остальных отпадет. Мы хотим, чтобы работали все заводы.

- По какому принципу будут формироваться эти предприятия?

- Есть лучшие заводы Украины. На базе каждого из них будет создано предприятие. Дальше идут заводы второй очереди - они будут равномерно распределены между пятеркой хороших. Главное, чтобы эти новые предприятия были сбалансированы по техническим характеристикам и мощностям.

"Приватизация должна быть сопряжена с жестким контролем со стороны государства, с обязательством каждого собственника установить новейшую систему электронного контроля над производством и реализацией спирта", - додав Іванюк.

Тепер подивімося на це інтерв'ю з точки зору інвестора.

1. У кращих традиціях пізнього Радянського союзу при купівлі потрібного нав'язуються непотрібні активи, до того ж, невідомо як розкинуті географічно.

2. Інвестору забороняється різко підвищити ефективність та знизити собівартість. Тобто творці концепції розуміють, що власнику вигідно зробити один потужний ефективний завод, і це йому законодавчо забороняють.

3. Через неефективність падає конкурентоспроможність на закордонних ринках.

4. Замість лібералізації ринку спиртова монополія трансформується в олігополію для підтримки неефективного вітчизняного виробника.

Відтак, виникає низка запитань та коментарів.

Хто буде платити за консервацію неефективності в спиртовій галузі? Інвестор? Може, він буде здійснювати інвестицію заради благодійності?

Ні, заплатить український народ. Інвестори, яким для цього й фіксують олігополію, через завищені ціни на алкоголь та ліки "відбиватимуть" неефективність, закладену в приватизацію. Тобто втратить економіка, яка і так у кризовому стані.

Також хочеться запитати в ідеологів концепції: чи встановлюють на заході дорогі системи електронного контролю за виробництвом та реалізацією спирту? Там держава контролює продаж алкогольних напоїв, а не виробництво спирту.

Це схоже на лобіювання інтересів компаній, які хочуть заробити на таких підрядах. Будь-який спеціаліст скаже, що такі системи не дають державі ніяких гарантій. Для чесного інвестора це зайві витрати, які ляжуть на плечі споживача. Нечесний інвестор легко обходить такі системи. Тобто лівий спирт можна лити ріками.

Отже, озвучена Іванюком концепція - це суцільні втрати для економіки. Недарма він сказав в інтерв'ю, що іноземних інвесторів цей сектор не привабить. Справді, чесному і прозорому інвестору при такій схемі приватизації там нема що робити.

Тим не менше, конкурс з обрання керівника "Укрспирту" триває. Хочеться сподіватися, що Мінагрополітики використає його для отримання альтернативних ідей, що допоможуть підвищити ефективність економіки і провести приватизацію та реформу спиртової галузі з максимальною користю для суспільства.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.