Містобудівна документація: заборонити не можна залишити

Середа, 15 липня 2015, 13:31
Заборона на відведення землі повинна стосуватися нового будівництва на вільних землях і не зачіпати права громадян на оформлення ділянок під власним житлом.
Олег Кулініч, народний депутат, група "Відродження", Полтавщина

Улюбленою іграшкою багатьох наших можновладців є постійне встановлення всіляких мораторіїв та заборон.

Мораторій на продаж землі, мораторій на забудову, мораторій на все що завгодно.

Замість того, щоб системно вирішувати наболілі питання, легше заборонити, а потім довго і героїчно скасовувати заборони, не забуваючи на цьому піаритися.

Така ситуація склалася з нормою частини 3 статті 24 закону "Про регулювання містобудівної діяльності", яка почала діяти з початку 2015 року.

З плануванням використання території в Україні великі і затяжні проблеми.

Генеральні плани та інша містобудівна документація розроблені далеко не на всю територію держави. В результаті - хаотична забудова, управління земельними ресурсами в ручному режимі, тотальна корупція при виділенні землі під забудову.

Звичною справою стало передавання ділянок під забудову у місцях з природоохоронним статусом, у прибережних захисних смугах, зелених зонах і лише потім - легалізація всього цього у містобудівній документації.

Верховна Рада знайшла цікавий спосіб боротьби з цим і заборонила передавання в оренду та власність земельних ділянок державної та комунальної власності, якщо детальне планування території чи план зонування відсутні.

Виглядає дуже привабливо: корумповані органи місцевого самоврядування змушені розробляти містобудівну документацію, адже без цього земельний "дерибан" буде неможливий.

Що б не говорили про ці вимоги, свою справу вони зробили, і ситуація зрушила з мертвої точки. Потрохи темпи розроблення планувальної документації стали пришвидшуватись. Але є й інший бік медалі. Крайніми у цьому процесі, як часто у нас буває, залишилися люди.

Подивіться, скільки у нас неоформленої землі під житловою нерухомістю, особливо під хатами у селах. Причини зрозумілі - великі затрати на її оформлення. Тому займаються цим зазвичай тоді, коли без оформлення ділянки не обійтися: при продажу будинку або передаванні його у спадщину.

Однак з початку 2015 року зробити це в багатьох випадках стало неможливо, адже плани детального планування та плани зонування існують далеко не у всіх населених пунктах - про депресивні регіони я взагалі мовчу.

Що робити людям? Як місцевим радам наповнювати бюджет? Нема оформленої землі - нема орендної плати чи земельного податку.

Прикро, що громадяни для оформлення ділянки під власним будинком часто змушені фінансувати розробку містобудівної документації за власний рахунок.

Навіть якщо не брати до уваги моральний бік цієї практики, а розглянути суто питання доцільності: яка цінність містобудівної документації, якщо планування стосується не великої території, а лише окремої забудованої земельної ділянки?

Фото Михайла Марківа

Що там планувати, якщо все вже побудовано? Вибачте, але я бачу в цьому лише вижимання коштів з людей. Складається враження, що норми, запроваджені для стимулювання розробки планувальної документації, перетворилися у засіб лобіювання економічних інтересів архітектурних проектних інститутів.

Тепер трохи про боротьбу з корупцією. У багатьох існує помилкове уявлення, що з корупцією слід боротися заборонами. На мій погляд, навпаки, корумпованим органам саме цих заборон і треба. І чим більше їх буде, тим краще.

Чому? Тому що відмова у вирішенні питання має залізний аргумент: начебто, не я проти, тут закон забороняє. Але це для рядових громадян. Для громадян нерядових за хабар можна погодитися трохи обійти закон або викрутити його норми так, щоби потім жодна прокуратура чи жоден суд нічого з цим не зробили.

Повторюсь: містобудівна документація дуже потрібна, але при будь-якому реформуванні не можна нехтувати інтересами людей.

Можливо, треба було знайти інші засоби стимулювання місцевої влади, зокрема, шляхом передавання до місцевих бюджетів додаткових доходів населеним пунктам, де розробка містобудівної документації завершена.

Ще півроку тому у Верховній Раді був зареєстрований законопроект 1735, який пропонує відстрочити заборону на відведення землі до 2017 року. Проте, за сумною традицією, яка склалася у Верховній Раді, актуальні і потрібні законопроекти чекають на своє прийняття досить тривалий час.

У порядках денних засідань вони ставляться на останні місця, щоб черга до їх прийняття не дійшла. Така доля спіткала і проект 1735. Однак просте відстрочення заборони не вирішує проблему. Що буде після 2017 року? Знайдуться кошти у бюджетах депресивних регіонів чи чиновники стануть менш корумпованими?

На мій погляд, чинна редакція статті 24 закону "Про регулювання містобудівної діяльності" повинна бути змінена. Заборона на відведення землі повинна стосуватися лише нового будівництва на вільних землях і жодним чином не зачіпати права громадян на оформлення землі під власним житлом.

* * *

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться.

Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.